Як Росія давала Ле Пен мільйони за антиукраїнську пропаганду

Видання Mediapart спільно з сайтом розслідувань Re: Baltica вивчило схему фінансових потоків з Москви на рахунки французької партії «Національний фронт», де ключові ролі грають радник російського президента Олександр Бабаков і євродепутат Жан-Люк Шаффхаузер, а співробітники ОДКБ Михайло Плисюк і Олександр Воробйов пишуть промови для Лє Пен.

Перший Чесько-Російський банк, АКБ «Стратегія» (241 місце в російському рейтингу банків) та загадковий банк «НКБ» (527 місце в російському рейтингу банків) – всі ці три фінансові організації кредитували в різний час Нацфронт Лє Пен. В 2016 році вони були визнані банкрутами і позбулися ліцензії Центробанку, публікує виклад статті в Mediapart Radio France Internationale.

Відносно Першого Чесько-Російського банку зараз ведеться розслідування у справі про шахрайство в особливо великому розмірі. «Чому «Національний фронт» закривав очі на сумнівну репутацію банків, що надають партії кредити?» – задається питанням Mediapart.

Вивчаючи загадкове фінансування Росією «Національного фронту», журналісти натрапили на листування двох російських лобістів. Цей обмін мейлами підтверджував російське втручання у французьку політику.

Таким чином, заява Нацфронту про те, що кредити, отримані партією за кордоном, є виключно комерційною угодою і не мають політичного підґрунтя, спростована отриманими доказами, стверджують автори розслідування.

У 2014 і 2015 роках фонд «Європейська Академія», який займається «посиленням контактів з Росією», отримав загалом 250 тисяч євро.

Гроші надійшли від фірми Spencerdale Ltd, за посередництва West East Communication Group. Власниками цих компаній, стверджує Mediapart, є Євген і Вадим Гінери, бізнес-партнери тодішнього депутата Держдуми (нині – сенатора і радника президента Росії) Олександра Бабакова.

Олексій Навальний виявив в 2013 році у «найбіднішого» депутата Держдуми Олександра Бабакова маєток у Франції вартістю 490 млн. рублів площею 10,4 га неподалік від Версаля, а також елітну квартиру в двох кроках від Ейфелевої вежі.

Президентом фонду «Європейська академія» є близький до Лє Пен євродепутат Жан-Люк Шаффхаузер (Jean-Luc Schaffhauser). Сам парламентар підтверджує отримання «Європейською академією» грошей від West East Communication Group, не уточнюючи при цьому суму а також цілі фінансування.

29 червня 2014 Жан-Люк Шаффхаузер зібрав в Страсбурзі адміністративну рада фонду. Того вечора вирішувалося питання про виділення «Європейською академією» 10 мільйонів євро кредиту «Нацфронту». Кредит на таку суму, однак, прийшов іншим каналом – через Перший Чесько-Російський банк.

Один з членів політбюро Нацфронту зазначив, що «банки не люблять давати гроші партіям», але якщо ці гроші не є субсидією від іноземної держави, що заборонено законом, в цьому немає нічого поганого.

Однак в той же вечір на засіданні фонду пройшло голосування про прийняття до складу «Академії» двох російських експертів – Михайла Плисюка і Олександра Воробйова. Обидва входять в керівництво «Інституту дослідження питань міжнародної інтеграції» – структури ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку або «Ташкентський пакт». – Ред.).

Як стало відомо журналістам Mediapart, прийняті до складу «Академії» «російські експерти» незабаром стали відправляти Шаффхаузеру  електронною поштою рекомендації щодо виступів в Європарламенті.

У розпорядженні Mediapart виявився обмін мейлами від 2 липня 2014 року, між Жан-Люком Шаффхаузером і Олександром Воробйовим, в якому Воробйов пересилає євродепутату зразок заяви про режим припинення вогню на Донбасі (фото документа – нижче). За три години Шаффхаузер відповідає, що Лє Пен готова випустити комюніке для Reuters по ситуації в Україні.

Представники Лє Пен відмовилися коментувати цю переписку.

Через три дні, 17 липня 2014 року, Шаффхаузер виступає із заявою по Донбасу, яка повністю відповідала тексту, присланому з Росії. Копію свого виступу Шаффхаузер пересилає Михайлу Плисюку. Також, починаючи з 15 липня, євродепутат просуває свою промову в Твіттері. З цитатами, надісланими йому «російськими радниками».

Під егідою Плисюка Шаффхаузер влаштовує в кінці липня в Брюсселі круглий стіл «Україна, інформація та дезінформація. Реальна громадянська війна в Європі: що можуть зробити євродепутати?».

Саме Плисюк організовував поїздку Шаффхаузера на Донбас в кінці жовтня 2014 року. Коментуючи можливу присутність на південному сході України російських солдатів, цей французький політик сказав, що тільки приїхав (як виявилося, з Росії) і ніяких військових поки не бачив.

Перша зустріч Шаффхаузера з представником радника президента Путіна Олександра Бабакова сталася в Женеві 17 березня 2016 року. Посередником виступив громадянин Литви, екс-банкір Віліс Дамбінс. Його ім’я фігурувало в публікаціях «Панамського архіву».

У той день на озері Леман обговорювалося питання фінансування президентської кампанії Марін Лє Пен. Шістьма днями раніше ліцензії позбувся Перший Чесько-Російський банк, через який «Нацфронт» розраховував отримати новий кредит.

Перед банкрутством Першого Чесько-Російського банку борг «Нацфронту» викупила якась московська фірма «Конті», що займається орендою автомобілів. Журналісти вважають це класичною угодою щодо виведення коштів з банку, що дозволяє боржникам ніколи не гасити кредит.

Сам Шаффхаузер повідомив Mediapart, що не пам’ятає точної дати поїздки у Швейцарію, також йому нічого не було відомо про купівлю кредиту «Нацфронту» третіми особами, тому вимогу компанії «Конті» про погашення кредиту «Нацфронт» порахував «оборудкою» і відповів відмовою.

Шаффхаузер, за його власними словами, звернувся із запитом до голови ЦБ РФ Ельвіри Набіулліної і отримав пораду «нічого не платити». Арбітраж по анулюванню угоди про продаж боргу має відбутися в серпні 2017 року.

Кримінальну справу стосовно колишнього віце-президента ПЧРБ завели 1 грудня 2016 роки після звернення в правоохоронні органи представників Агентства зі страхування вкладів (АСВ) і Центробанку.

Саме в ході зустрічі в Женеві Шаффхаузеру запропонували звернутися в банк «Стратегія».

АКБ «Стратегія», який посів 241-е місце в російському рейтингу банків був заснований в 1990 році людьми з оточення Бориса Єльцина, в тому числі екс-міністром економіки Яковом Уринсоном. В банку неодноразово були проблеми з органами юстиції.

У вересні 2014 року АКБ «Стратегія» виявився в списку 19 російських банків, які брали участь в так званій «молдавській схемі» виведення з Росії 700 мільярдів рублів. Фактичним власником банку «Стратегія» був Дмитро Рубінов.

Рубінів особисто контролював кредитну угоду з «Нацфронтом». Влітку 2016 року політрада партії одноголосно проголосувала за отримання кредиту в три мільйони євро у АКБ «Стратегія», проте вже в жовтні банк позбувся ліцензії російського Центробанку.

Тоді скарбник “Нацфронту” Валлеран де Сен-Жюст вже особисто зустрівся в Парижі з литовцем Вілісом Дамбінсом в присутності французького адвоката Дідьє Боллекера, який представляв інтереси Жан-Люка Шаффхаузера. Зустріч відбулася в п’ятизірковому готелі «Пенінсула» біля Тріумфальної арки. За підсумками зустрічі договір по кредиту був переданий банку «НКБ».

Як зазначає Mediapart, прихованим власником «НКБ», за збігом обставин, також був Дмитро Рубінов, який купив банк ймовірно у лютому 2016 року за кошти АКБ «Стратегія». Але «НКБ» позбувся ліцензії всього через два місяці після АКБ «Стратегія», в грудні 2016 року.

У заяві ЦБ РФ сказано, що банк «не відповідає вимогам по боротьбі з відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму». Втім, за твердженням Рубінова, три мільйони євро на рахунок Нацфронту банк «НКБ» так і не встиг перевести.

Віліс Дамбінс всіляко спростовує свою роль посередника між Кремлем і «Нацфронтом». Однак зустрічі з Дамбінсом, на яких обговорювалася можливість кредитування «Нацфронту» в російських банках, підтверджує сам Шаффхаузер.

«Віліс робив пропозиції щодо банків. Після того як ми не змогли отримати кредит в найперших російських банках, оскільки це стало занадто політизованим… Я не хотів у це вплутуватися», – пояснює євродепутат, даючи зрозуміти, що за Дамбінсом стояв Бабаков.

Сам Бабаков зустрічався особисто з Марін Лє Пен мінімум один раз – в лютому 2014 року, в момент переговорів щодо першого кредиту для «Нацфронту».

Марін Лє Пен, Валлеран де Сен-Жюст, Олександр Бабаков, Олександр Воробйов, Михайло Плисюк, Вадим і Євген Гінери відповісти на питання Mediapart відмовилися. У прес-службі «Національного фронту» всі факти, пред’явлені журналістами, назвали помилковими.

Підрозділ по боротьбі з корупцією міністерства юстиції Франції розглядав можливість початку розслідування щодо «Нацфронту», стверджують джерела Mediapart, однак справу так і не було порушено.

Переклад статті з офіційного сайту Володимира Ар'єва.