3 моторошні історії, які дійсно сталися на Гелловін

Ніч на Гелловін, 1963 рік, містечко Хеддонфілд у штаті Іллінойс. Шестирічний хлопчина бере до рук ножа та наносить 8 ударів своїй 17-тирічній сестрі Джудіт, коли бачить як та збирається зайнятися сексом з приятелем.

Його замикають у психіатричній лікарні на 15 років, де він ні з ким не спілкується, та байдуже дивиться на стіну. А потім тікає, починаючи переслідувати підлітків та лишаючи по собі гори понівечених тіл.

Ця історія – плід фантазії режисера Джона Карпентера, яка знайшла своє втілення у класичному фільмі жахів 1978 року "Гелловін".

Але часто реальність виявляється куди вигадливішою за кінематограф. Перед вами три історії з життя, які гідні позмагатися за кращий сюжет в ніч на Гелловін.

Директор на шибениці

Протягом декількох років батьки та вчителі з маленького фермерського містечка Утіка, що в штаті Канзас, були стурбовані гучними та небезпечними вечірками старшокласників, які нерідко завершувались пораненнями підлітків.

Через це міс Бетті Стівенс, викладачка англійської мови та куратор випускників, вирішила взяти процес святкувань під контроль та спробувати їх урізноманітнити. Згідно з планом, першокурсники на чолі з випускниками мали провести перед-Гелловінську вечірку у покинутому будинку за 2 милі від містечка, який завчасно декорували під будиночок з привидами.

60-річний директор місцевої школи Вільям Хоберт Саллі підхопив цю ідею, а на додачу вирішив, що діти можуть розважитися пошуком по будинку свого «повішеного» на мотузці директора.

По будинку розкидали черепи з пап'є-маше, штучні кістки, іграшкових гримучих змій та інші моторошні атрибути. Незадовго до прибуття школярів директор Саллі в одній з темних кімнаток загорнувся у чорний плащ, побризкав обличчя та одяг червоною фарбою, підготував мотузку, підвішену до стелі та став на невеликий стільчик та оступився.

Один за одним школярі прямували через темний будинок, серед дивних стогонів і гуркітливих ланцюгів. Коли вони прийшли до кімнати з директором, то побачили людину, яка висіла на мотузці та слабко і тихо стогнала.

Між собою школярі погодилися, що підвішений чоловік був переконливим актором та кращою прикрасою цього будинку. Тим часом до кімнати із камерою прослизнула міс Стівенс, щоб сфотографувати жартівника. Ввімкнувши ліхтарик, вона побачила перекинутий стілець та мертвого від удушення Саллі.

Ця історія вперше з'явилась на шпальтах журналу Time 30 вересня 1957 року, згодом він передрукував її у 2014. Журнал і досі вважає цей випадок найжахливішою Гелловінською історією, яка з'являлась на сторінках видання. 

Цукерки з цианідом

Oднією з найбільш поширених легенд Гелловіну є часто повторюване попередження про те, що в цукерках, які дадуть вашому малюку, може бути отрута або леза бритви, які запхав туди якийсь садистський псих. Одним з найбільш відомих підтверджень цієї легенди є історія Тімоті О'Браєна.

Це сталося в місті Х'юстон, штат Техас, у 1974 році. 8-річний хлопчик Тімоті Марк О'Брайан у вечір на Гелловін разом з батьком та сестрою пішов по сусідах, випрошуючи частування. Ніщо не віщувало біди, аж доки Тімоті не з'їв цукерку "Піксі Стікс", в якій виявився цианід.

Хлопчик помер на шляху до лікарні менш ніж за годину після отруєння. Як виявилося, це було заплановане й прораховане вбивство. Життя Тіматі було застраховане на чималеньку суму грошей - $60 000, і саме заради них хлопчика отруїв його власний батько Рональд Кларк О'Брайан, чиї борги на момент вбивства сягали майже $100,000.

Щоб відвести від себе підозри, чоловік підсунув отруєні цукерки в сумки й інших малюків, в тому числі своєї доньки, сподіваючись, що поліція повірить в те, що злочин скоїв якийсь псих (до цього в США вже не раз діти труїлися яблуками і шоколадками, подарованими сусідами).

На щастя, ніхто, крім Марка, так і не спробував небезпечний льодяник, а поліцейські змогли швидко викрити злочинця, адже виявилося, що в жодному з будинків, які відвідали діти в супроводі старшого О'Брайана, подібні солодощі не роздавали.

Рональда засудили до смертної кари в травні 1975-го, але вирок виконали за допомогою ін'єкції лише 9 років потому.

Зґвалтування, що тривало 13 годин

Ніч на Гелловін, 2005 рік, Нью-Йорк. Колишній успішний журналіст та драматург перетворився на одного з героїв Гелловінських страшилок після того, як протягом 13 годин ґвалтував свою колишню колегу.

Пітер Браунштайн був відомою у вузьких колах особою. Син власника галереї Манхеттена, він захистив докторську дисертацію з історії Нью-Йорка, успішно працював журналістом з питань історії та культури в W Magazine, писав про моду для Daily, та навіть створив бродвейську п'єсу "Енді та Еді".

Перші тривожні ознаки в його поведінці помітили на початку 2000-х, коли він розійшовся зі своєю дівчиною. Браунштайн почав переслідувати колишню дзвінками, відправляв повідомлення на електронну пошту її друзям та членам сім’ї, опублікував її оголені фотографії на сайтах для дорослих.

В ніч на Гелловін 2005 року Пітер Браунштейн, одягнений у костюм пожежника, постукав у двері екс-колеги з W Magazine, завчасно розпаливши невеликий вогонь перед дверима. Він представився вигаданим ім’ям та попросив впустити його, щоб впевнитися чи не розповсюдилася пожежа.

Коли двері відчинилися, він схопив жертву та приспав її, приклавши до обличчя жінки ганчірку з хлороформом. Протягом наступних 13-ти годин він ґвалтував дівчину, завчасно прив`язавши до ліжка, та знімаючи все, що відбувалося, на камеру, а потім зник.

Його схопили 16 грудня 2005 року в Мемфісі, штат Теннесі, після того, як один із студентів місцевого університету впізнав у перехожому Браунштайна та подзвонив у поліцію.

Цей випадок набув величезного розголосу в ЗМІ. Це було пов`язано як із масштабом справи, так і з нетиповістю кримінального профілю злочинця. Він був добре освіченим, гарним професіоналом і володів високим IQ, тож незабаром до образу екс-журналіста почали приписувати образ "злого генія".

Врешті, 18 червня 2007 року Браунштайна засудили до 18 років ув'язнення. Він не висловив жалю щодо скоєного, а під час розслідування відверто говорив, що зґвалтування принесло йому задоволення.