Україна входить в епоху довічного протезування: чи готова до цього держава

За останні роки державне фінансування протезування та реабілітації в Україні суттєво збільшилося. У 2024 році на забезпечення протезами та іншими засобами реабілітації було виділено понад 5 млрд грн. Уже в 2025 році ця сума зросла до 5,6 млрд грн, з яких 4,6 млрд грн спрямували на допоміжні засоби реабілітації, а понад 1 млрд грн — на протези підвищеної функціональності. У 2026 році фінансування галузі досягло 8 млрд грн.

Порівняно з 2024 роком, у 2026-му обсяг державних видатків зріс на 60%. Така динаміка показує не лише про посилення державної підтримки, а й про зростання потреби українців у протезуванні та реабілітаційній допомозі.

Нескінченність протезування та програш державних клінік

Як повідомив для Еспресо Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, за 2025 та першу половину 2026 року держава отримала 10 968 заявок від захисників на стандартне протезування. З них 7 462 надійшли торік, а ще 3 506 — станом на початок червня 2026 року. Лише на липень у системі сформовано 797 свіжих замовлень.

Тому перша проблема, з якою зіткнулася медична система — це нескінченність процесу. Протезування не закінчується видачею виробу. Владислав Сіховський, керівник центру протезування та ортезування Unbroken, наголошує, що ця потреба є довічною.

"Вона стабільно велика вже останні 4 роки. Потреба є, і потрібно розуміти, що люди, які запротезувалися вперше, вони ж потребуватимуть цього обслуговування і протезування протягом всього свого життя. Тому тенденція на те, що пацієнтів є менше – ні. Пацієнти є всі ті, що запротезовані, які потребують обслуговування, і постійно є нові", – зазначає Сікорський.

фото: Еспресо

Але попри наявність безкоштовної державної програми, система часто програє недержавним центрам у комунікації та сервісі. Військовий Остап Франків, який втратив на фронті нижню кінцівку, отримав поранення 7 червня, а вже в жовтні йому встановили перший протез. Проте він обрав не державний заклад, а благодійний центр Superhumans у Львові, який самостійно залучає фінансування.

"Я знав, що у Львові також є центр Unbroken, але найбільше мені імпонував підхід до роботи, загальний вигляд та рівень послуг саме в Superhumans, — ділиться досвідом Остап. — Щодо державних закладів — я просто не знав, куди саме можна звернутися, і ніхто з державних клінік мені нічого не пропонував. Тому звернувся туди, куди вирішив сам. Мені дали пакет документів, я перечитав умови їхньої програми, з усім погодився і підписав. Оформили все дуже швидко, витрати покрив центр", – повідомив ветеран.

Так, багато державних клінік протезування знаходяться на етапі реорганізації. Прикладом такого є Львівський протезний завод. А Київське протезно-ортопедичне підприємство у 2024 році продали на аукціоні через неможливість витримати конкуренцію з приватними клініками. 

"Протезні підприємства мають стратегічне значення, особливо під час війни, коли зростає потреба у збільшенні обсягів виробництва та впровадженні нових технологій. Державні підприємства цієї галузі часто не витримують конкуренції з приватними компаніями, відтак, незважаючи на наявність потужностей та кваліфікованих кадрів, стають нерентабельними. Саме тому для їхнього розвитку ФДМУ шукав стратегічного інвестора", – зазначив Голова Фонду державного майна Віталій Коваль.

Кадровий голод та нестача складних технологій

Виробництво в Unbroken орієнтоване на створення до 50 виробів щомісяця. Виробництво починається з гіпсової кімнати, де негатив створюють під реальним навантаженням. Проте головним вузьким місцем залишаються люди. 

"Протезист на даний момент — досить тяжка професія для пошуку. Десь знайти людину з освітою і з досвідом тяжко. Більша половина нашої команди проходила перепрофілювання вже в нас. Це були колишні фізичні терапевти, сімейні лікарі, фельдшери", – коментує Сіховський.

Виготовлення протезу, фото: Еспресо

Брак фахівців та специфічних німецьких комплектуючих, наприклад, замків, ремінців-кріплень для екзартикуляцій у кульшовому суглобі, які не мають аналогів, не дозволяє закрити абсолютно всі, навіть найскладніші, потреби пацієнтів.

Високофункціональне протезування: між потребами та реальністю

Що стосується високофункціональних протезів за новітніми технологіями, то попит на них також зростає. За цей самий період до Фонду надійшло 446 заявок – 218 у 2025 році та 228 у першій половині 2026-го. На сьогодні ще 103 пацієнти проходять етапи отримання штучної кінцівки —  хтось приміряє новий виріб, хтось готує м'язи до навантажень у стаціонарі, а хтось саме укладає договір із клінікою. 

Змінилося й законодавство, якщо раніше біонічні протези встановлювали лише після 12 місяців користування механічним, то наразі електронний виріб можуть встановити одразу.

Але тут лікарі стикаються з проблемою завищених очікувань. Пацієнти часто прагнуть отримати біоніку негайно. Сіховський наголошує на важливості поступової адаптації. 

"У випадках політравми потрібно починати з чогось простішого. А вже збільшивши рівень мобільності, через рік переходити на протез підвищеної функціональності", – розповідає керівник центру.

Військовий Остап Франків на власному досвіді підтверджує правильність такого підходу. Він почав із механіки в жовтні, максимально її освоїв, і лише після цього, у березні, йому встановили електронне коліно. Різниця, за його словами, колосальна:

"Коли ходиш на механічному протезі, доводиться багато думати, щоб правильно зробити крок, перенести вагу. На електронному протезі набагато легше — він швидше орієнтується, не треба робити такий сильний мах ногою. Це максимально наближено до реальної ходьби. Він має процесор, який підлаштовується під твій темп. Якщо ти перечепився і падаєш, механічний протез просто зігнеться, а електронний заблокується, щоб дати можливість втримати рівновагу", – говорить військовий.

Остап активно тренується, тому використовує Bluetooth-додаток протеза, де можна перемикати режими —  для гір, плавання чи спортзалу. Втім, він погоджується з лікарями, що біоніка потрібна не всім: "Я знаю хлопців, які відмовлялися, кажучи: "Я і так мало рухаюся, хай краще дадуть комусь активнішому, а мені й на цьому зручно"".

Державні гарантії

Держава не встановлює лімітів на кількість протезів для однієї людини — військовий отримує стільки виробів, скільки необхідно для відновлення втрачених функцій 

Для військових межу фінансування збільшено втричі порівняно з цивільними нормами. Вартість базових протезів рук становить від 17 747 до 832 280 грн, ніг — від 4 512 до 1 093 578 грн. Біонічні руки обходяться бюджету від 934 746 до 4 282 302 грн, а протези ніг з електронним керуванням — від 441 216 до 3 795 684 грн. Для самої людини ці витрати повністю покриваються з бюджету.

Усе це суттєво відрізняється від хаосу перших місяців великої війни. Владислав Сіховський згадує, як його команда в Unbroken починала працювати у вагончику біля лікарні, віддаючи вироби просто як річ. Сьогодні ж усе реєструється.

Процес отримання протезу починається з висновку медичної комісії. Далі збирається пакет документів. Заяву подають офлайн або онлайн. Після цього людина самостійно обирає підприємство. Сам процес виготовлення триває не більше 45 робочих днів.

Виготовлення протезу, фото: Еспресо

Завершальним етапом є сервіс. У недержавних центрах, як розповідає Остап Франків, це працює швидко — раз на чотири дні він заряджає протез удома, а для підкручування кріплень приїжджає в клініку на пів години. Раз на рік виріб здається на комплексне техобслуговування, на час якого пацієнту видають тимчасовий замінник.

Але навіть якщо військовий отримав протез за кордоном або від благодійних організацій, він все одно має право на його безкоштовне обслуговування в Україні за рахунок держави. Контроль за якістю здійснює Державна лікарська служба, куди можна подати офіційну скаргу в разі браку.

Галузь еволюціонує, фінансування є, але головний іспит для системи сьогодні — це здатність виховати нове покоління фахівців та навчитися працювати з пацієнтами так, щоб державні гарантії супроводжувалися таким же рівнем сервісу, як у приватних та благодійних ініціативах.