Як питання міграції розколює уряд Німеччини і європейську єдність

Після закриття турецько-балканського міграційного маршруту основним шляхом для усіх бажаючих потрапити до Європи стала розколота громадянською війною Лівія. Численні кораблі неурядових організацій зазвичай підбирали нелегалів біля самого лівійського узбережжя та на всіх парах мчали до Італії, де й висаджували шукачів кращої долі. Сусіди Апенінської країни, розмірковуючи про високі гуманітарні ідеали, разом з тим активно укріплювали власні кордони, розвертаючи на них всіх бажаючих потрапити далі – до Франції, Швейцарії або Австрії. Ну, а на спроби Риму якось пояснити, що півмільйона нелегалів – непідйомний для країни тягар, просто не звертали увагу.

Власне, міграційна криза і стала основним фактором, що спричинив тріумф на виборах правих та євроскептичних сил в Італії. Партії, які нещодавно сформували парламентську коаліцію – "Ліга" та "Рух 5 зірок", йшли на вибори, декларуючи серед іншого жорстку боротьбу з неконтрольованою міграцію та депортацію нелегалів назад, до Африки. Прийшовши до влади, вони швидко перейшли від слів до діла.

Читайте також: Тріумф радикалів. Вибори в Італії виграли євроскептики та популісти

Першим серйозним інцидентом, що сколихнув Європу, стало протистояння навколо мігрантів з французького судна Aquarius ("Водолій"), що належить французькій благодійній організації SOS Méditerranée. Назбиравши біля Лівії майже 700 нелегалів, Aquarius звично попрямував до італійських портів. Але цього разу в Римі закрили порти і порадили вести всіх до Франції, що викликало справжній шквал обурення не лише серед правозахисників, але й у сусідніх столицях.

Один із допоміжних човнів доставляє врятованих мігрантів на судно Aquarius

Так, французький лідер Еммануель Макрон звинуватив італійський уряд у "цинізмі та безвідповідальності".

На що прем’єр-міністр Італії Джузеппе Конте дав зрозуміти – оцінки Макрона їх мало цікавлять. МЗС Італії викликала для пояснень посла Франції, а італійський міністр внутрішніх справ Маттео Сальвіні - лідер ультраправої партії Ліга - зажадав вибачень від Макрона. Він нагадав, що Франція не дотримується встановлених ЄС квот на прийом біженців, хоча в 2015 році погодилася прийняти понад 9 тис. мігрантів.

"Тому я прошу президента Макрона перейти від слів до дії і завтра вранці привітати, як і обіцяла Франція, 9 тис. мігрантів на знак особливої ​​гостинності, а не тільки слів", - сказав Сальвіні.

На що "не цинічний та відповідальний" Еммануель Макрон не відповів, власне, нічого. Що і зрозуміло: якщо каравани мігрантів потягнуться замість Італії до Франції, перша президентська каденція стане і останньою. А замість нього до Єлисейського палацу цілком може в’їхати яка-небудь Марін ле Пен.

В результаті нещасний Aquarius відправився до Іспанії, нова соціалістична влада якої погодилися прийняти судно. Цілком можливо, що тепер основні міграційні маршрути потягнуться через порти Барселони та Валенсії.

Розкол у німецькій коаліції

Значно серйозніше події тими ж днями почали розвиватися в Німеччині, де через ставлення до міграційних питань вибухнуло протистояння між Ангелою Меркель та міністром внутрішніх справ і за сумісництвом лідером баварського Християнсько-соціального союзу (ХСС) – сестринської партії ХДС самої Меркель - Горстом Зеєгофером. На відміну від канцлера, її баварські партнери завжди були налаштовані у ставленні до мігрантів значно жорсткіше.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель і голова МВС Горст Зеєгофер

12 червня Зеєгофер планував представити новий "генеральний план" міграційної політики - 63 пункти, спрямовані на те, щоб нелегальні мігранти більше не потрапляли до країни. План мав би передбачати створення спеціальних центрів по всій країні, у яких біженці мали б очікувати на розгляд своїх клопотань про надання притулку; негайну депортацію у разі відмови; закриття німецького кордону для значної кількості мігрантів – зокрема, для тих, які вже зареєстровані прохачами притулку в інших державах ЄС; для біженців, яким Німеччина відмовила у притулку раніше; а також для тих, хто прибуває до країни без жодних документів.

План викликав шалене несприйняття Ангели Меркель. Переговори між Меркель та Зеєгофером, що відбулися наступного дня, не дали практичних результатів: сторони залишалися на своїх позиціях. У відповідь Горст Зеєгофер оголосив своєму шефу ультиматум: якщо рішення не буде знайдено, то вже в понеділок, 18 червня, глава МВС особисто віддасть міністерський наказ про закриття кордонів. У відповідь канцлер може лише звільнити бунтівного міністра, що буде означати розвал народженої у таких муках коаліції і гарантовані перевибори. Що стане просто таки царським подарунком для пропутінської "Альтернативи для Німеччини": рейтинги радикалів повільно, але невпинно повзуть вгору.

У понеділок Зеєгофер відвів Меркель ще два тижні, щоб бундесканцелерин визначилася: згодна вона з його планом чи ні. Щоправда, шансів на порозуміння відверто небагато – занадто полярні позиції у голів ХДС та ХСС. "Я не можу більше працювати з цією жінкою!" – так, згідно німецькому виданню Die Welt, висловився про Ангелу Меркель Хорст Зеєгофер на закритій зустрічі зі своїми однопартійцями. Схоже, у найближчому майбутньому на найпотужнішу країну об’єднаної Європи чекають серйозні зміни.

Що цікаво – пересічні німці в основному підтримали консервативного міністра внутрішніх справ, а не толерантного до нелегалів канцлера. Так, 62% опитаних виступають за те, щоб розвертати непроханих гостей на кордоні; ще 86% схвалюють прискорену депортацію тих, кому відмовлено у наданні притулку.

Так само розкритикував німецьку міграційну політику президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, фактично підтримавши Зеєгофера. "Народ Німеччини виступає проти свого керівництва у той час, як міграція розхитує й так крихку берлінську коаліцію. Злочинність у Німеччині – зростає. Велику помилку допустили по всій Європі, дозволивши пустити мільйони людей, які так сильно і несамовито змінили їхню культуру", - написав американський президент.

Нова "вісь": повернення у 30-ті?

Але найсерйознішу підтримку глава німецького МВС отримав не з-за океану, а від своїх сусідів – Австрії та Італії.

12 червня австрійський канцлер Себастіан Курц, який прийшов до влади минулого року на антиіммігрантській риториці, у Берліні оголосив про формування "вісі добровольців" для боротьби з нелегальною міграцією. А створять цю вісь Відень, Рим і... Берлін - на рівні міністрів внутрішніх справ. Прикметно, що Ангела Меркель дізналася про формування "Вісі" з повідомлень ЗМІ – Зеєгофер не вважав за потрібне не те, що проконсультуватися з головою уряду, а хоча б поставити її до відома.

Австрійський прем'єр Себастьян Курц і міністр внутрішніх справ Німеччини Хорст Зеєхофер

"Я думаю, що це дуже розумне співробітництво, яке сприятиме скороченню незаконної міграції в Європу", - заявив австрійський канцлер.

Перші результати цієї співпраці вже діють: з 1 червня поліцейські Австрії і Німеччини почали спільне посилене патрулювання спільного кордону. Крім того, вони мають намір ретельніше контролювати вантажне залізничне сполучення: у 2017 році лише в Баварії з вантажних поїздів було знято близько 1 тис. нелегальних мігрантів.

Крім того, Відень активно просуває ідею створення таборів для мігрантів поза межами ЄС. Серед країн, які могли б прихистити шукачів кращої долі, називають Албанію та Косово. Крім того, Австрія хоче збільшити фінансування прикордонного агентства Frontex і розширити штат його співробітників, а також значно скорочує соціальну допомогу біженцям і висилає з країни десятки радикально налаштованих імамів.

З 1 липня Відень перебирає на півроку головування в Раді Євросоюзу – тож у Себастіана Курца будуть досить широкі можливості для формування власного порядку денного в рамках ЄС.

Власне, формування "вісі добровольців" у складі Німеччини, Австрії та Італії викликає досить своєрідні історичні паралелі. У 20—40 роках минулого століття була сформована точна така ж "Вісь" - з нацистської Німеччини, анексованої Гітлером Австрії і фашистської Італії. Тодішня "вісь" була відверто вороже налаштована до західних ліберальних демократій і до 1941 року чудово співпрацювала з Радянським Союзом. Тому і формування новітньої платформи – критичної до сучасної Європи і дружньої до путінської Росії – не може не викликати занепокоєння.