Свобода за полярним колом

Телеведуча Еспресо Христина Яцків на річницю смерті Василя Стуса отримала листа від Олега Сенцова, який голодує у російській колонії у Лабитнангі

Завжди думала, що кримська частина мого життя знайде своє логічне завершення в Києві. Ще б пак, сюди завжди тяжіла молодь з усіх куточків України. Але те, за яких умов це сталося, для мене виявилося цілковитою несподіванкою. Вторгнення. Анексія. Війна.

Сьогодні Крим знову постукав до мене листом від Олега Сенцова: "Кристина, привет!...Я тоже поздравляю тебя с прошедшим праздником Независимости. Теперь он отмечается совсем по-другому, нежели пять лет назад. И дело не в пафосе или параде, а в том, что большинство украинцев почувствовали, что такое свобода и независимость, и что за них надо бороться, а иногда и умирать".

Для моїх однолітків-кримчан Сенцов - це компьютерний клуб в центрі міста С. Там ми висіли, коли інтернету ще не було в кожному домі, але дуже хотілося. Всі знали, що володіє закладом суворий дядько. Потім інтернет-клуб закрився, на його місці зараз заклад із назвою "VATABAR". Се Ля Ві.

З часом ім'я Сенцова стало доноситися до нас з новин про кінофестивалі, навіть премії, потім були ефіри на регіональному телебаченні, де ми вперше мимохідь і перетнулися. А вже потім - чутки, що в тому ж місті С. шукають непрофесійних акторів для фільму "Носоріг".

О, я пам"ятаю цей кастинг! Бо це відчуття загальної привітності команди і водночас холодне свердління поглядом молодого чоловіка, який не відрізнявся церемоніями. Це був Олег Сенцов, і я не знаю, хто з претендентів міг би задовольнити його режисерські бачення, якби фільм таки зняли.

Але цього не сталося. Дуже скоро почнеться Майдан, і нам всім випаде честь бути по один бік барикади, бо коло тих, хто активно був за Україну в Криму, доволі тісне. Частина з нас гайне з Криму десь біля 16 березня 2014, не в змозі до кінця повірити, що це відбувається на наших очах в ХХІ столітті. Перед цим ми правдами й неправдами допомагатимемо українським військовим в оточених частинах, будуть і ті, хто допомагатиме нашим хлопцям виходити з півострова. Цим займався Олег.

Думаю, всі ці роки судилища, СІЗО та колонії могли б зламати кого завгодно, але у випадку з Сенцовим щось пішло не так. Я чесно не знаю, як він щомиті наступає на горло власним фізіологічним потребам і залишається непорушно стояти на своєму. Тільки йому вдається так добре оце безкомпромісне холодне свердління.

Цензори в колонії Лабитнангі довгий час завертали мої листи, але зрештою вдалося пробитися. Саме на День Незалежності. Я писала, що це свято - і про нього теж, про його перемогу над Путіним, бо для кривавого карлика Сенцов, живий чи мертвий, - в будь-якому разі поразка.

На що Олег відповів: "...ты не учитываешь варианта, когда он побеждает: не отдаёт, но и не даёт умереть".

Я боюся, що Олег говорить про примусове годування. Лист датований 28 серпня, послання від Сенцова з цією датою отримали ще кілька активістів, Це означає, що в той день у нього були сили всім нам відповісти. Це означає, що боротьба триває.

Допомогти родині Олега можна через Наталю Каплан. Нам і далі треба підписувати петиції і виходити на акції, нам і далі треба писати іноземним урядам і давайти копняків нашим, щоб лобіювали питання ВСІХ заручників, нам і далі треба пропонувати свій обмінний фонд. Найбільш підлим з боку Росії Сенцов вважає варіант, коли звільнять лише його, бо "...не для этого я все это начинал". Зважаймо на це, бо інакше отримаємо Сенцова, який продовжить голодування вже поза РФ.

І все ж кримський період життя закінчується у всіх по-різному. І тут не в геолокації справа. По суті є лише дві кінцеві точки: свобода й неволя. Але найкращим з нас вдається неможливе - залишатися вільними навіть за ґратами полярного кола.

Христина Яцків, ведуча телеканалу Еспресо

Закликаємо приєднатися до підписання петиції на в підтримку Олега Сенцова на сайті Білого дому https://petitions.whitehouse.gov/petition/save-oleg-sentsov

null

2024, п'ятниця

10 травня