Віталій Портников: Європа все ще працює

Багатьом може здатися дивним, що після візитів російського президента Володимира Путіна до Австрії - і офіційної поїздки, і безглуздого вояжу на весілля міністра закордонних справ цієї країни - федеральний канцлер Австрії Себастьян Курц говорить в Києві про російську агресію і необхідність продовження санкцій проти Кремля.

Це дивує не тільки українців, це ще більше дивує росіян - і пропагандистів, і громадян, які одурманені брехливою пропагандою свого телебачення. Як же це так? Австрія, ніби дружня країна! Так тепло посміхалися російському правителю, слухали козацький хор! А потім - знову санкції! Ну чому?

А тому, що механізм Європейського Союзу все ще працює і країни-учасниці цього об'єднання просто змушені відповідально підходити до його рішень. Може бути внутрішньополітична дискусія. Можуть висловлюватися сумніви в доцільності санкцій і у їхній результативності. Але коли справа доходить до публічних рішень і оцінок - тоді європейська єдність дотримується.

Поводитися інакше можуть дозволити собі тільки відверті маргінали або політики, які все ще не займають найвищих посад у своїх країнах. Наприклад, про безглуздість санкцій і російський статус окупованого Криму вголос говорить лідер італійської Ліги, віце-прем'єр і міністр внутрішніх справ Маттео Сальвіні. Але у мене мало сумнівів у тому, що якщо Сальвіні стане не віце-прем'єром, а прем'єр-міністром Італії, він швидко заговорить інакше.

Саме тому Володимир Путін є цілком логічним у своїй ненависті до об'єднаної Європи, у своєму бажанні знищити Європейський Союз, поставити під сумнів європейську і євроатлантичну солідарність. Якби ЄС не було, Кремлю було б набагато простіше укладати кулуарні угоди і формувати власну зону впливу.

Сильна Європа - та ще й разом з Україною - ставить Росію перед простим вибором. Це або вибір на користь європейських цінностей, демократії і поваги до суверенітету сусідів, або перетворення на політичний і економічний придаток Китаю. Власне, саме це перетворення ми і спостерігаємо останніми роками. І Путін намагається йому протистояти не за допомогою реформ і демократизації Росії, а за допомогою підриву європейської єдності.