Віталій Портников: Ми самі викопали яму собі та країні

У Варшаві вчора провели урочисту церемонію, для участі в якій прибули прем'єр-міністри Угорщини та Чехії, у Празі відповідні заходи відбудуться завтра. Для всіх трьох країн вступ до НАТО став остаточним прощанням із десятиліттями радянської окупації і приниження. І, звичайно, гарантіями безпеки на майбутнє. 1999 року, коли Польщу, Угорщину і Чехію приймали до НАТО, мало хто міг уявити собі, на яке чудовисько за декілька років перетвориться Росія. І вже тим більше важко це було собі уявити це 1997 року, коли на саміті в Мадриді ухвалювалося рішення про їхнє прийняття до НАТО. Але поляки, чехи і угорці думали не тільки про минуле та сьогодення. Вони думали про майбутнє. І не прогадали.

Коли я говорю про поляків, чехів та угорців я, звичайно ж, маю на увазі не владу. І не еліти, про які так люблять говорити в Україні. І не президентів і прем'єр-міністрів, як і не письменників і телевізійних зірок. Я маю на увазі народи. Тому що за вступ до НАТО виступала переважна більшість громадян. Політики лише реалізували їх волю.

Про що в 1999 році думали українці, я вже й не нагадую. Країна, як зазвичай, намагалася всидіти між двох стільців. Президент Леонід Кучма, який 1997 року підписав Хартію про особливе партнерство України і НАТО, був прихильником «різновекторної» зовнішньої політики. А більша частина його співвітчизників продовжувала жити радянським минулим і не думати про майбутнє. Проти вступу в НАТО виступала переважна більшість громадян. Україна тоді так і не вийшла з радянського минулого, погляди українців на НАТО не сильно відрізнялися від поглядів росіян і білорусів. Навіть зараз, коли Росія розв'язала війну проти нашої країни і окупувала частину її території, коли щодня гинуть люди, коли у державі мільйони внутрішніх переселенців, за вступ до НАТО виступає половина населення - і це вже величезний успіх. А решта?

Мені скажуть, що винна влада. Та ну! У поляків, чехів та угорців теж тоді була не ідеальна влада - та й зараз я б дуже засумнівався в її "ідеальності"! Влада ніколи не буває ідеальною, але у демократичній країні вона змушена зважати на запит суспільства. Поляки, чехи та угорці 20 років тому забезпечили майбутнє собі і своїм дітям. Українці 20 років тому продовжували самовіддано копати яму собі та країні. І ніхто не сказав, що ми припинили займатися цим самовпевненим гробокопательством.