Віталій Портников: Інтереси олігархії та охлократії співпали

Його епізодичні інтерв’ю - отримати їх було серйозним успіхом для журналістів - мали тільки посилити впевненість у цій компетентності й адекватності.

Коломойський висловлювався настільки нечасто, що було не дуже важливим, що він взагалі говорить. Кожна його цитата була на вагу золота.

Зараз Ігор Коломойський розмовляє майже щоденно, насолоджується результатами власної перемоги. Й кожний може сам переконатися в тому, наскільки він є адекватним й компетентним в усьому, що не стосується його безпосереднього прибутку.

Й справа тут зовсім не тільки у Коломойському. Якщо б будь-хто з українських олігархів почав розмовляти, було б те ж саме. Й якщо б заговорив з такими інтервалами будь-хто з великих бізнесменів сучасного світу - тих, хто сам заробив свої статки, а не отримав у спадщину - було б те ж саме. Наші відрізняються від західних тим, що не стільки заробили, скільки вигризли. Але це - деталі, на Заході також вигризали кілька сторіч тому. А Україна поки що живе у далекому минулому.

Потрібно зрозуміти одну просту річ. Людина тому й стає мільярдером, що у житті її цікавлять тільки гроші. Тільки. Гроші. І все. Там, де закінчується прибуток, закінчується життя. При цьому вона впевнена, що всі інші керуються аналогічними категоріями - просто не вміють заробляти. Те, що інші люди можуть керуватися іншими цілями та ідеями, вони зрозуміти абсолютно не здатні.

Коломойський ніколи не зрозуміє, що люди можуть виходити на Майдан не тільки заради заможного життя і не тільки заради абстрактної справедливості - а якщо бути точним, ненависті до тих, хто є багатшим, а у першу чергу заради України. України як країни й цивілізації, а не годівниці. Однак найбільш небезпечним є те, що Коломойський ніколи не зрозуміє Путіна. Він не повірить, що Путін є відданий не просто владі, а й імперській ідеї, відновленню держави, що померла 1991 року. І ця ідея для нього є набагато важливішою, ніж добробут Росії, скасування санкцій і прибуток російських бізнесменів.

Коломойський не може зрозуміти  Путіна саме тому, що думає у категоріях  бізнесу, а не політики. Так само не розуміє Путіна Дональд Трамп. Нічого нового в цьому нема. Наприкінці 30-х років впливовий американський бізнесмен  Джозеф Кеннеді не міг зрозуміти Адольфа Гітлера и вірив, що з диктатором можна домовитися. Це нерозуміння реальності вартувало йому політичної кар’єри.  Старший син бізнесмена загинув на фронті, однак середній став президентом США. Вихований у логіці свого батька, він саме так не розумів Микиту Хрущова, Фіделя Кастро та інших авторитарних правителів свого часу. «Карибська криза» ледве не призвела до третьої світової війни.

Однак ця історія жодного олігарха  нічому не навчить - тому що  олігархи не читають історичних книжок. Вони у кращому випадку читають книжки про бізнес - інакше звідки у них були б мільярди? Й люди, що їх оточують, також так вважають.  

Коли люди з такою самооцінкою відповідають тільки за власний бізнес, це у найгіршому випадку може призвести до банкрутства, до проблем тисяч, але не мільйонів людей. Коли бізнесмени починають займатися політикою, їхньою відповідальністю стають цілі держави, які лихоманить. Коли бізнесмени не бажають реальної відповідальності, але намагаються керувати за допомогою зв`язків і ресурсів, це руйнує державні інституції.

2014 року інтереси українських олігархів, що бажали демонтажу кримінального режиму і українських державників, які бажали будувати свою країну, тимчасово співпали - і Україна отримала шанс, якого у неї не було протягом всіх років незалежності.

2019 року тимчасово збіглися інтереси української олігархії, що злякалася Української держави і української охлократії, якій ніяка держава не потрібна взагалі.

Таке співпадіння інтересів може призвести тільки до великої катастрофи для держави і народу.