Чому влада переслідує учасників Революції Гідності?

Я зараз у Львові цими днями. Привіз сюди, і на Івано-Франківщину, і на Львівщину захисні костюми для лікарів, які стикаються з жахливою хворобою Covid-19. Жахливою тому, що люди від неї помирають, не очікуючи цього, майже так само, як помирали українці на фронті, майже так само, як помирали на Майдані. 

Не випадково згадую про Майдан, бо позавчора зранку поїхав до Тетяни Чорновол, поїхав після її допису про те, що в неї відбувається обшук. Незаконний обшук, її особистий, якого не було в рішенні суду, обшук її будинку, де розбудили дітей в шостій ранку – це методи роботи нашого ДБР. Словом, жахлива картина. 

Але ще жахливішою вона стала, коли я побачив підозру, яку вони в незаконний спосіб Тетяні пред’явили. Їй інкримінують навмисні вбивства, цілу низку статей, які загрожують пожиттєвим ув’язненням, але крім того, участь в незаконних діях або в незаконних масових зібраннях. Мається на увазі Майдан. 

Ніколи після Майдану сам Майдан не називали незаконним масовим зібранням українські державні органи. Мені здається, вперше. Вперше і має це стати востаннє, тому що підозри такі, як Чорновол, це підозра кожному з нас. Це підозра вам – тим, хто зараз дивиться цей мій блог, це підозра мені, це підозра українським політикам. Причому всім політикам: і тим, хто знаходиться зі мною в «Європейській Солідарності», і тим, хто знаходиться в "Слузі Народу" і був на Майдані. Бо щирі, чесні, патріотичні люди є майже в усіх політичних силах. Майже. Ви самі знаєте, в яких їх майже немає або і немає зовсім.

І підозра Чорновол – це дуже сумний дзвінок. Сумний дзвінок нашому майбутньому. Очевидно, що ця підозра формувалася і писалася в Росії. Ніде інакше вона писатися не могла. "Хто прийняв таке рішення?" - часто мене запитують. Та оцей Бабіков і прийняв, адвокат Януковича, який працює в ДБР, інші люди, які туди були призначені через оточення Зеленського, яке підсунуло йому на підпис прізвища цих людей. Або Венедиктовій, яку він призначив. А їм різниці немає, їм байдуже. Ні, вони самі не давали команду посадити Чорновол. Я чомусь в це не вірю. Подзвонили з Росії, сказали: "Давай пожоще. Пусть знают эти бандеровцы и негодяи". Сказали люди, які ненавидять українську державність і Україну загалом.  

Коли я пишу цей блог, я згадую не лише про Таню, а й про беркутівців, яких ми нібито обміняли, хоча вони громадяни України, і віддали в Росію, про всіх тих, хто уникнув покарання, бо тоді, 18 числа, я сам був на Липській, я бачив, як вбивали людей, хтось помирав у мене на руках, когось ми з колегами рятували. Я бачив там Таню Чорновол, бачив багатьох інших героїв Майдану з різних політичних сил. Людей, які зараз мають різні погляди. Тоді ми всі були разом. І зараз теж маємо бути всі разом для того, щоб не допустити цього жахливого реваншу. Ні, не реваншу сил Януковича – реваншу агресора.