Віталій Портников: "Дєд Побєд" виявився у ізоляції

І якщо у охоплену епідемією Москву все ж побояться приїхати західні лідери, так, принаймні, для керівників країн пострадянського простору Путін залишиться "альфа-самцем", якого не можна не послухатися. Саме тому у Кремлі вважали, що самі вирішують, кого удостоїти честі бути запрошеним, а кого ні - і демонстративно відмовили в такому запрошенні Володимиру Зеленському, який "неправильно" висловлюється щодо справжніх причин початку Другої Світової.

Але злочинний парад тільки підкреслив міжнародну ізоляцію "Дєда Побєда", як іронічно називають постарілого Путіна самі росіяни. До Путіна приїхали тільки ті, хто не приїхати просто не міг. У підсумку парад Путін дивився у оточенні семи президентів. Якщо не брати до уваги, звичайно, очільника окупованої Абхазії Аслана Бжанію - але і йому в Кремлі не радіють: позбавив влади путінського ставленика.

Приїхали ті, хто не міг не приїхати. Єдиний гість з "зовнішнього" світу - тобто не з СНД - президент Сербії Александр Вучич, який успішно поєднує європейську інтеграцію своєї країни з імітацією перед своїм довірливим електоратом "дружби" з Росією і відразу ж після Москви вирушить до Вашингтона, для участі вже у реальній політиці - зустрічі з прем'єром Косово Абдуллою Хоті. І посередником на цій зустрічі буде Дональд Трамп, а не Володимир Путін. З Путіним - солдатики, з Трампом - майбутнє Сербії. Однак у Москві Вучича тепер називають "головним іноземним гостем року", як же - він ж все-таки "справжній" президент, а не якийсь там пострадянський правитель. А ось сусід Вучича, президент Хорватії Зоран Миланович, який також збирався на парад, до Москви не долетів - у нього "зламався літак".

З країн пострадянського простору приїхало усього шість президентів з дев’яти. Президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов злякався карантину після повернення з Москви - а це завадило б йому відзначити власний день народження. Прем'єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян і президент Азербайджану Ільхам Алієв - вони планували власну зустріч у Москві - пояснили свою відмову складною епідеміологічною ситуацією у своїх країнах. Путін залишився навіть без найближчих союзників, приїхали ті, хто просто не зміг відмовитися.

Білоруський президент Олександр Лукашенко, який готується до чергових псевдовиборів і не хоче, щоб Москва перешкодила йому зберегти владу. Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, який розраховує на підтримку Москви у своїх спробах стати "справжнім" президентом, а не тінню реального правителя Казахстану. Президент Киргизстану Сооронбай Жеенбеков, який тільки що посадив свого попередника на 11 років і потребує схвалення. Президент Молдови Ігор Додон, який готується до виборів і для якого підтримка Путіна - головний політичний (і не тільки) капітал. Президент Таджикистану Емомалі Рахмон, який вже почав операцію з передачі влади синові і потребує розуміння своїх монархічних починань. Ну і президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв, який постійно демонструє, що на відміну від свого попередника, вміє дружити з усіма - і з Заходом, і з Росією, і з сусідами. Ось і всі гості.

Міжнародний авторитет Володимира Путіна звузився до щілини.