Ідентифікація диктаторів

Зі сумнівною екстравагантністю білоруського «бацьки», здається, змирилися навіть у Європі. А от в «ерефії» правитель свідомо обрав собі за мету збудувати на рубежах вільного світу таку собі Північну Корею, і послідовно та наполегливо втілює цей проект. "Віднявши 5% винятків (а судити слід саме за «крымнаш», а не за рейтингом Путіна, який на 10% нижчий), - пише Юрій Нєстєрєнко на RUфабуле, - народ Росії повністю поділяє вину свого недофюрера і не заслуговує ні виправдання, ні прощення, ні поблажливості. Такий вердикт. А вирок незабаром винесе історія".
Поодинокі острівки спротиву, які ще жевріють на берегах Нєви і Москви-рєкі, як от самотня редактор «Эха», що вийшла на відчайдушний протест проти війни в Україні, або ж жалюгідні рештки ліберальної опозиції апелюють до того ж таки Заходу, сподіваючись одним пострілом убити “двох зайців” – власного президента і власний народ, який, звісно, найбільше потерпатиме від міжнародної ізоляції Росії.

Все це проходить під супровід справжнісінької інформаційної канонади – росіяни вчаться захищати свої кордони від... ймовірної анексії теренів, які відійшли до СРСР після остаточного формування цього почившого у Бозі монстра.
Поза тим, російські маневри за кількадесят метрів від українського кордону на Сході, як на мене, націлені, у першу чергу, проти нелюбого Кремлем НАТО, точніше – США. Щойно у мережі з’явилися ймовірні фейки про бажання Вашингтона розмістити якомога ближче до Росії базу сил швидкого реагування, а тамтешній Сенат направду упритул підійшов до визнання Києва стратегічним союзником (без участі в Північно-Атлантичному альянсі), як на озброєння терористів негайно посунули новітні «Тайфуни» (замість «Градів»), а обстріли донецько-луганського прикордоння стали буденним явищем, - у принципі, - характерною ознакою неоголошеної, зате реальної війни.

“Імперія – це трансляція певного зразка на весь простір”, – зауважує сучасний російський філософ Владімір Каганскій. Простір, окреслений не лише державними кордонами, але й ментальний терен. Апологія Сталіна в устах Путіна цілком логічна, його цитування Геббельса у присутності «сіоністів» лише акцентують увагу на світоглядних засадах сучасного російського політичного класу. На місці Дмітрія Кісєльова я б не надто “мочив” лібералів за допомогою випробуваного вже слогану “Путін – не Сталін”. Це - зайве, особливо, коли зважити, що більшість росіян ідентифікують постать правителя саме із “міцною рукою”, себто з диктатурою. Патерналізм “царя-батюшки” у свідомості мешканця російської глибинки позбавлений будь-яких ознак навіть скупої батьківської ласки: якщо він милує, то лише з власної захцянки, а не через якісь раціональні, якщо бажаєте, “легітимні” підстави. У цьому плані точний діагноз Алєксандра Скобова: "Сенси відверто реакційні. Сенси неоімперського реваншу і глобальної війни із "прогнилим бездуховним Заходом". Це перетворює славнозвісну "рускую вєсну" на чисто вандейску контрреволюцію. На схід України ринули відверто фашистські елементи зі всієї Росії. Саме вони виявилися на чолі заворушень. Вони із насолдою бавляться у комендантські години, СМЕРШ, воєнно-польові суди. Ось тільки тортури і розстріли в них справжні".

У цьому контексті українська ситуація виглядає дивною. Здавалося б, бажати диктатури мали б "мешканці" усіх політичних квартир постколоніального стилю. Тим паче, в умовах майже воєнного стану, коли, як пишуть у підручниках з геополітики, виданих на початку навіть цього століття, лише єдиний центр управління військом, економікою, тилом, є найефективнішим. Натомість країна іде на парламентські вибори, які, як завше, не вирізнятимуться особливою лояльністю до конкурентів, до влади. Натомість дехто на цих елекціях свідомо розраховує на підтримку Москви, принаймні, фінансову і політтехнологічну. Зрештою, чому б не протягнути проект «колективного тирана», спираючись на майбутні парламентські багнети поміркованих "слухачів Донбасу», які, передбачаю, наввипередки плодитимуть саме зараз розмаїті угруповання під гаслами «миру будь-якою ціною» або ж «єдиної країни».

У кожного своя ідентифікація диктатури.