Полтавщина край українського національного дзену

Полтавщина. Край зародження українського дзенпокуїзму. Іноді складалося таке враження шо тут в повітрі персен який-то розпиляють. От десь на заході потоп, всі встривожені, а полтавчани садять городи і з видом "нам всьо покуй" несуть передачі мнсникам. Ніяких нєрвов, всьо як обично сохраняєм дзен, садим картоплю і передаєм надувні лодки кому нада.

Взимку тут тоже всім було покуй, наскільки покуй, шо мєсні алігархи возили людей на майдан даром. І про це ж ніхто не знав. Отак от …з ліцом "мені всьо одінаково" взяли і поїхали волонтерити на майдан.

Або от Лубни, за той отпєтий пакуїзм я іноді лубенчан вахлаками називала... А взимку голими руками баби і таксісти стали і спинили і разоружили, автобус з тітушками.

Або от в країні война а тут борьба за урожай, кавуни плядь не вродили, корова тільна, порося не росте, куйова екологія... от і всі разговори. А між тим в магазині банка для здачі "на потреби армії" і до обід вона повна.

Сьогодні пенсію давали. Прийшла сусідка питає: "Таню, а чо з мене на армію не взяли? Казали шо братимуть і не взяли. Треба шоб брали."

Петрович приходив засікрєчєний: "Ти оце бля знаїш хто на танки собирає?Хочу на танк скинуться. Спи-див у баби тисячу, на пару траків хвате?" Якби ви знали його бабу, ви б діду тут же триждигероя дали.

Поїхали в райцентр. Я в футболці від @ukrfishka на ній великими літерами "бандерівка", баби стоять під банкоматом, вчитуються, радіють. "От ловко!".

В райцентрі майже в самому центрі двір, з колодязем, біля колодязя флагшток височенний на ньому червоночорний прапор. Ленін встав і пішов... Куди пішов я точно не знаю, але мабуть туда куда йому нада. Замість нього чисте повітря і на постаменті петриківський розпис і "Слава україні" і мужикам біля пивнухи вродьби покуй, але чужого осмикують: "Оце тіки паруські нам тут нинада!".

Якийсь невиносімий край оця Полтавщина... Вроді б і покуїзм, а вмєстє с тєм всьо так неоднозначно...