Вивчення фотографій — корисна річ. Я вже якось згадував про відому фотографію з «урядом ЛНР». Тепер час звернути увагу на інше фото — Ігоря Плотницького з «соратниками», точніше співучасниками, які красуються квадратними пиками на білбордах в Луганську. 2 листопада бандити збираються проводити вибори в свої «парламенти», що суперечить Мінським угодам. І цікавим мені видається в цьому випадку не цей факт, який цілком в дусі прокремлівських бандитів. Цікава мені ще одна фотографія від 5 вересня 2014 року, на якій зафіксовані перекошені пики цих же лідерів «ЛНР» і «ДНР» та лик Леоніда Кучми із представниками ОБСЄ. На що наштовхують ці фото? Перш за все на факт визнання. Поставивши з цими непорозуміннями природи з вузькими чолами і очима м’ясників нехай колишнього, нехай тричі ненавидимого, але свого президента Кучму, ми розписалися в тому, що ці покидьки є повноцінна сторона перемовин. І це не просто помилка, яку можна назвати вимушеним кроком, це злочин.
Мінські угоди, над якими відверто сміються самі бойовики, які були на них присутні, мали начебто забезпечувати мирний процес на сході. Для чого? Для того, щоб виграти час і накопичити сили? Це блеф із серії, хто дурніший. Ми мали стратегічну перевагу над бойовиками влітку і зробили все, щоб понищити своїх солдат і потім списати все на локальні прорахунки та втручання Росії. Перемовини ж, нагадаю, почалися вже в червні. Хтось торгувався стоячи на рингу, забуваючи, що торгівля для ринку, а тут треба битися в кров. Бандитів треба було нищити, а не займатися кулуарними перемовинами, усними домовленостями та підписанням угод. «Злодій має сидіти в тюрмі», як казав відомий герой радянського фільму. Перемовини з ним можуть бути лише тактичними, а не офіційними, в просторій залі за широким круглим столом та ще й в іншій країні. Якщо хтось думає, що так можна виграти війну, то він ризикує занапастити всіх нас.
Бойовики відмовилися від українського часу. До конфузів їм не звикати, і те, що зараз Стаханов і Луганськ (два міста, підконтрольні бойовикам) мають бути в різних часових поясах, нікого не турбує. Так, вони просто банально заплутались в наказах і стрілках годинників. І нічого. На Донбасі часу немає. Тому призначені бандитами на 2 листопада вибори насправді вже відбуваються на повну. Яка різниця? На тиждень раніше проводити задекларовані вибори — суцільна умовність. При цьому на території, де зникає світло і мобільний зв’язок з’являється з перебоями та взагалі складно зорієнтуватись, котра зараз година, хтось запровадив електронну систему виборів. Не складно здогадатися, хто безграмотним бандитам надав таку технологію. Ну а на виборчих дільницях в Луганську взагалі будуть роздавати чудо маркетингу — знижки в супермаркетах «Народний» та ще якісь талони. І все це на тлі білбордів «Приходь на вибори! Будуть лише свої!» Геніально? Я вважаю, що така безпосередність межує з верхом креативу.
Ірина, мешканка Свердловська, повідомляє: «Селища Медвежанка, Провалля, Зимовники, Маяк, Ленінське, Володарський сьогодні (29 жовтня) голосували. У відділеннях пошти були організовані виїзні бригади виборчої комісії «ЛНР». Люди з автоматами ходили по дворах і за списками перевіряли наявність громадян, яких вони підводили до скриньок. Люди голосували за українськими паспортами, але під дулами автоматів. Похмуро, без радощів. Мовчки. Опускали бюлетені і йшли, соромлячись дивитись один одному в очі. Жителів міста в неділю кличуть в будинки культури Червонопартизанська і Свердловська».
Ось вам ще одна картинка, знімок дійсності. І це на тлі того, що в четвер через КПП «Червонопартизанськ» було відправлено в Росію «вантаж 200» з трупами 150 росіян. Перемир’я... Не встигла оголосити столична ЦВК результати виборів по Україні, як був скоєний черговий напад на українських військових в Станиці Луганській. Джерела повідомляють, і речники РНБО це визнають, що за тиждень спостерігається особливе накопичення російської військової техніки на Донбасі. З одним нюансом — тепер на цій техніці навіть не замальовують пізнавальні знаки належності до країни. Бойовики підозріло дали відносно спокійно провести всеукраїнські вибори, і тепер, швидше за все, настала черга їх наступного кроку. А може, етапу домовленостей? Не хочеться вірити, що в Мінську вирішили саме так — це нам, а то вам. Горлівка і Станиця вже палають. Київ кричить, що, як і весь світ, визнає лише ті вибори на Донбасі, яку будуть 7 грудня, тобто в правовому полі України. Невже такі розумні люди, які побудували свої бізнес-імперії та стали зрештою президентами, настільки наївні? Сумніваюся. Щось тут не так. І активізація бойовиків одразу після всеукраїнських виборів та відверте постачання зброї Росією останнім нам — східнякам — говорить про те, що хтось остаточно вирішив позбавити нас надії на повернення до Батьківщини. Але тоді цим комбінаторам треба пам’ятати — акулі ваша рука не потрібна. Це собаці можна дати кістку, і вона відстане від вас. Справжній хижак не заспокоїться, доки не доконає жертву цілком.
ДЕНЬ
