Je suis Mariоupol? Цього вже замало. Je suis Ukraine!

Ми не зможемо достеменно зрозуміти вчинки виродків, які вранці суботи свідомо випустили по східному житловому масиву Маріуполя 120 реактивних снарядів. Це – навіть не «маніакальний комплекс» Чикатила чи Онопрієнка, - серійні убивці дістають кайф від споглядання мук жертви. Оператори «Градів» не бачать сліз і крові...

 

Але ми мусимо звикнути до того, що поруч, - якщо мова про фронт, - то на відстані зони ураження, перебуває хтось, хто мислить по-іншому, діє всупереч нашій з вами логіці, по-іншому розуміє сенс життя і відповідальність за свої вчинки. Кастанеда з цього приводу дає, здається, універсальний рецепт: «Щоб утямити реальність, звичну для іншого, спочатку слід визволитися від власної реальності: та людині зовсім не просто позбутися звичної картини світу, цю звичку треба зламати  силою».

 

Агресор «допомагає» нам ламати силою досьогоднішній триб життя – мирного, часами легковажного, подекуди безвідповідального, іноді лінькуватого. Бузувіри, - що від Волновахою, що на тролейбусній зупинці Донецька, що, - як ось учора, - під Маріуполем, - вчать нас звикати до постійної готовності до будь-якого зигзагу подій. Мало того, що звикати, -відмовлятися від, здавалося б, ефективного досі мирного спротиву на кшталт солідаристських акцій, розмаїтих фейсбучних кпинів і фотожаб, апеляцій до світової спільноти в надії на те, що всі разом ми достукаємося до совісті головорізів.

 

У маріонеток немає ні совісті, ні жалю, ні співчуття. Крапка. У них є лише ниточки, за які смикає ляльковод, який, мабуть, вже й сам не усвідомлює своєї прикінцевої мети. Він бачить лише те, що під руками, - відчуваючи близький фінал, він хапає нагромаджене роками воєнне залізяччя і так борониться від очевидного краху. Він гасить внутрішній страх перед покаранням залпами «Градів», стогоном поранених, воланням близьких над тілами загиблих. Його відповідь на людський біль – цілком у стилі Лаврова, який цинічно назвав природну реакцію вірмен на садизм російського вояка в Гюмрі «огидною (!) і неприпустимою»...

 

Усе це, - як воно б страшно і неприродно не виглядало, - мусимо навчитися сприймати як реальність. Причому – не на день-два, а, боюся, на значно триваліший час. Ізраїльський досвід став уже хрестоматійним прикладом нової лінії поведінки українців, але переймати його ми чомусь не квапимося. Утім, не дивно, самотужки набиті гулі переконливіші, бо болять...

 

Визволитися від звичної мирної реальності вкрай потрібно і мешканцям «глибокого тилу». У принципі, гібридна війна апріорі не передбачає такого. Тому, перш ніж підтакувати розмаїтим мудрагеликам, що переконують нас у недоцільності мобілізації, у безперспективності боротьби, у тому, що «злочинна влада» палець об палець не вдарила, аби полегшити народні страждання, - отож, перш ніж відповісти їм, цим горе-пацифістам і «захисникам народу», прокрутіть у своїх мізках кадри з Маріуполя і Волновахи, відновіть у пам’яті «паради полонених», знущання над «кіборгом». І полічіть бодай до десяти, аби мати час усвідомити, чого слід очікувати у випадку тотальної інфантильності. Згадайте вчорашню заяву біснуватого Захарченка: «Сьогодні почався наступ на Маріуполь. Це буде найкращим пам'ятником усім нашим загиблим».

Повірте, я також за свободу слова і думки. Я проти будь-якого морального насильства над людською особистістю. Але для того, аби реалізувати всі ці високі цілі, щоб мати цілком певну гарантію збереження і розвитку нової, демократичної і вільної України, ми мусимо насамперед подолати тих, хто вже зараз, цілком реально, боляче і з садистським задоволенням ламає нашу мрію. Не має особливого значення: «Градами» по житлових масивах чи градом фальшивих слів, здебільша, з чужого голосу і за ворожі гроші.

 

Виконавши цю важку роботу над собою, матимемо час розібратися і з владою, і з злодійкуватим чиновництвом, і з рештою перепон. Але насамперед: «те, що не подобається нам у наших лідерах, лише відображає ті якості, які ми маємо побачити та змінити в собі»(Єгуда Берґ).

 

P.S. А поки що так: Чотири з шести установок «Град», зафіксовані розвідкою АТО під час ранкового обстрілу Маріуполя, знищені. Про цк заявив міністр оборони Степан Полторак. Сили АТО завдали удару у відповідь. «Результат: знищено чотири «Гради, 1 Урал, 32 – 200-і (всі!!!), з них 2 офіцери, половина – «кадирівці». 8 із 200-х – на дрібноту, зібрати не змогли», - повідомив український військовик Олександр Гладкий (crime.in.ua).