Капітуляція перед аятолами: як в Ізраїлі реагують на можливе підписання угоди між США та Іраном

У суботу, 13 червня, прем'єр-міністр Пакистану Шехбаз Шаріф та Дональд Трамп вийшли на простори соцмережі Х із заявою, що "вже в неділю" – тобто 14 червня, США та Іран підпишуть угоду.

Пізніше речник МЗС Ірану Есмаїл Багаї застеріг від конкретних дат і заявив, що угода буде укладена "найближчими днями", але не в неділю. 

Сам проєкт меморандуму взаєморозуміння передбачає відкриття Ормузької протоки та зняття американської морської блокади. Натомість США має розпочати розморожування іранських активів і скасувати санкції на експорт іранської нафти. 

Ядерне питання виноситься в окремий 60-денний переговорний блок — американська сторона наполягає на демонтажі ядерної програми Ірану та знищенні запасів високозбагаченого урану. 

Угода перш за все має на меті зупинити протистояння між Вашингтоном та Тегераном, яке триває вже понад 100 днів. Більше того, підписаний меморандум може пригальмувати падіння рейтингу Трампа серед республіканців напередодні проміжних виборів до Конгресу США.

Однак один з найближчих союзників штатів – Ізраїль невдоволено сприйняв негайну можливість примирення між американською та іранською сторонами. Варто зазначити, що Ізраїль також не є стороною меморандуму.  

Більше про сприйняття ізраїльським істеблішментом та суспільством можливості підписання угоди між США та Іраном читайте далі. 

Обережний та поступливий прем’єр Ізраїлю Нетаньягу

За повідомленням видання Axios, Трамп та ізраїльський прем’єр міністр Беньямін Нетаньягу у четвер провели телефонну розмову під час якої американський президент повідомив колегу про намір підписати угоду з найбільшим ворогом Ізраїлю – Іраном.

"Це чудова угода, і час покласти край цій війні", – сказав Трамп Нетаньяху.

За словами американського високопосадовця, на які посилається Axios, прем’єр не став сперечатися з Трампом й сказав, що довіряє йому. Однак Нетаньягу зазначив, що нова угода має врахувати спільні занепокоєння союзників щодо ядерної програми Ірану.

"Бібі, ймовірно, розумів, що угода ось-ось відбудеться, і що він не може її зупинити", – сказав американський чиновник виданню.

Офіційно розмову з Трампом 11 травня підтвердили на акаунті прем’єр-міністра Ізраїлю в Х, зазначивши: 

"Хоча Ізраїль не є стороною меморандуму про взаєморозуміння, прем'єр-міністр висловив свою вдячність президенту Трампу за зобов'язання щодо того, що остаточна угода після завершення переговорів включатиме вивезення збагаченого матеріалу, демонтаж інфраструктури збагачення, обмеження на виробництво ракет та припинення підтримки Іраном своїх терористичних посередників у регіоні".

Сам Нетаньягу висловився наступного дня, заявивши, що поки він обіймає найвищу посаду, жодної ядерної зброї Іран не матиме.

"Перемога аятол": як відреагувала ізраїльська опозиція

Опоненти Нетаньягу не стали мовчати і гостро розкритикували прем’єра за його обережність, назвавши угоду такою, що підриває національну безпеку Ізраїля.

Лідер опозиції Яїр Лапід прямо вказав на "провал Нетаньягу" та підкреслив, що угода жодним чином не допомагає досягти поставлених військових цілей.

"Режим виживає, ракетна програма існує, а Іран може відновити свою ядерну програму", – заявив Лапід.

До Лапіда приєднався й лідер партії "Ізраїль Бейтейну" Авігдор Ліберман, який виступив із різкою заявою, назвавши домовленості “повною перемогою аятол”. Парламентар прямо поклав провину за цей результат на чинного главу уряду, заявивши: "100% відповідальність — Біньямін Нетаньягу".

Як повідомляє ізраїльський мовник Channel 12, голова "Державного табору" та колишній очільник Міноборони Бені Ґанц розважливіше поставився до угоди та висловив занепокоєння щодо поточної стратегічної ситуації.

Ганц підкреслив, що нинішній стан справ не можна назвати оперативною поразкою, адже військові досягнення є дуже високими. Однак він наголосив: "Є відчуття не провалу, бо оперативні досягнення високі, а радше відчуття стратегічного промаху, бо ми не змогли ні самотужки в Лівані, ні самотужки в Ірані, ні у відносинах між Ліваном та Іраном стратегічно вичерпати військові досягнення, які були дуже великими".

Історичний провал чи нові можливості: що говорять у медіа 

Невтішні настрої висловлюють й у засобах масової інформації публіцисти. Критикує голову ізраїльського уряду у своїй колонці для The Times of Israel публіцист Фабіо Андре, який стверджує, що поточна дипломатична ізоляція Ізраїлю та відсутність країни за столом переговорів щодо угоди між США та Іраном є результатом багаторічної зовнішньої політики Нетаньягу.

Андре пояснює, що прем’єр роками ставив власний імідж "сильного лідера" вище за інтереси держави. Замість того, щоб співпрацювати з союзниками, він постійно провокував їх, щоб здобути підтримку виборців усередині країни. Зрештою, це вичерпало терпіння Вашингтона, який вирішив домовлятися з Іраном напряму, ігноруючи застереження Ізраїлю як зайву перешкоду. 

Бен-Дрор Єміні у своїй колонці на ресурсі Ynet характеризує ймовірну угоду з Іраном як "капітуляцію" та "історичний провал". 

На його переконання, замість стримування, Захід знову обирає шлях легітимізації режиму аятол, ігноруючи при цьому розвиток балістичних ракет та незмінну підтримку Іраном своїх терористичних проксі — від ХАМАСу до "Хезболли". 

Публіцист зазначив, що тактична співпраця між Ізраїлем та США дала свої результати на полі бою, проте стратегічна мета — остаточне усунення іранської загрози — виявилася недосяжною.

Рона Бен-Ішая в Ynet пропонує прагматичний погляд на меморандум між США та Іраном, оцінюючи його не як катастрофу, а як початок складного дипломатичного етапу. 

Бен-Ішай зазначає, що хоча нова структура переговорів має свої недоліки, зокрема ризик фінансового зміцнення Тегерана через поступове зняття санкцій, вона також відкриває можливості для Ізраїлю. 

Він бачить три переваги, а саме стабілізацію світових цін на енергоносії через відкриття Ормузької протоки, що дасть США свободу маневру, активізацію кризи в Ірані, де без зовнішньої загрози режим втратить важелі згуртування населення та можливість перетворити військові здобутки на інструменти дипломатичного тиску. 

Іранці не згодні на меморандум

Всередині Ірану також наростає спротив угоді. У Тегерані та інших містах прихильники жорсткої лінії вийшли на вулиці. На відео в соцмережах чути скандування "Аракчі, маєш сором, відпусти Америку!" та "Компромісник, іди у відставку" — на адресу міністра закордонних справ Аббаса Аракчі, який веде переговори. Reuters не вдалося негайно верифікувати ці відео.

Експерти зазначають, що попри серйозні втрати іранської військово-промислової бази внаслідок американських бомбардувань, вплив Корпусу вартових ісламської революції всередині країни після війни лише зміцнів.

Війна Ірану та США: що передувало

28 лютого 2026 року США та Ізраїль завдали скоординованих ударів по Ірану в рамках операції "Епічна лють", що відкрило нову фазу багаторічного протистояння між Вашингтоном і Тегераном. Удари були спрямовані на знищення ракетної, військової та ядерної інфраструктури — під час операції ліквідували верховного лідера Алі Хаменеї. 

Іран відповів ракетними ударами по ізраїльських містах та американських базах у регіоні, бойові дії поширилися на Ліван.

Незабаром Іран фактично заблокував Ормузьку протоку — через неї проходить близько 20% світових поставок нафти і газу. США у відповідь запровадили повну морську блокаду іранських портів 13 квітня.

17 квітня сторони досягли перемир'я, і Іран оголосив про розблокування протоки, однак вже наступного дня повернув жорсткий контроль над нею, звинувативши США у "піратстві". 

США та Іран продовжують обмінюватися ударами — Трамп наполягає, що режим припинення вогню залишається чинним.

11 червня Дональд Трамп анонсував масштабні удари по Ірану вночі й пригрозив захопити острів Харг та інші об'єкти нафтової інфраструктури. Проте через кілька годин він оголосив про скасування запланованих ударів по Ірану, пославшись на угоду, яка нібито погоджена на найвищому рівні. Після цього джерело, наближене до переговорної групи Ірану, повідомило що жодного тексту меморандуму про взаєморозуміння зі США не погодили. Заяви Трампа пролунали на тлі одного з найгостріших зіткнень між Іраном і США з моменту оголошення перемир'я.