“Агент Кремля” Саак і “примкнувший” до нього Лещ

Очевидним стало, що першим пунктом звіту уряду премʼєр-міністра Арсенія Яценюка стане його відповідь на питання  каральних органів одразу не члена ЄС Швейцарії, члена ЄС Чехії, а також українського народу, який уважно слідкував протягом звітного періоду за тарифним героїзмом камікадзе при владі і його камарильї.

Йдеться про головне публічне обличчя постмайданної корупції, яке водночас є якнайближчим другом звітуючого премʼєра, а також його головним “кошельком”, йдеться про колишнього секретаря Київського міськкому Ленінського комсомолу, а нині зодчого корупційного олігархату Миколу Мартиненка.

Зримий  образ цього експедитора атомних твелів настільки колоритний, що його годованцю у ранзі премʼєра не залишалося б нічого іншого, як вийти на трибуну і “звітанути” коротко і ясно: Мартиненко — це і є моя “куля в лоб”, яка мене, як той Тарас Бульба, - чим породила, тим і похоронила. Тобто вкраденим баблом.

Але здаватися без бою, тобто добровільно йти із премʼєрської посади, - під силу тільки тим, хто планує відтак стати президентом, як, приміром, Кучма,  який, до речі, зі своїм зятем і привів Яценюка на політичний олімп.

Оскільки  Яценюку, на відміну від його хрещеного діда, президенство у цьому житті уже не загрожує у жоден спосіб, тому є цілком резонний хосен триматися за премʼєрство, як вош кожуха. Тим паче, що тих вош, окрім Мартиненка,  від Іванчука до Пишного обсіло заклопотану прем”єрську голову цілими табунами.

І тут визрів блискучий план порятунку — той, хто нас топить, той нас витягне сухим із води за вуха!

Живе втілення корупції виходить у прямий ефір і заявляє, що війна Росії проти України — це так, квіточки. Головною жертовною ягідкою Путіна в Україні є він сам, нардеп Мартиненко.

Уся гонитва за вкраденими, ним, Миколою, мільйонами, міжнародними відкатами, несусвітніми схемами — то нова війна проти України з метою її знищення.

Кандидат женевської буцегарні змалював такий ланцюг зловіщого плану Кремля. Усе розпочинається майже за Маяковським: говоримо - партія, а розуміємо — Ленін. А тут: говоримо -  Мартиненко, а розуміємо - Яценюк.

От кого хоче дістати Москва, топлячи Мартиненка! Героя двох чеченських воєн, грізного фронтовика. Бо посадити Миколу — це значить  звалити із посади Арсенія. Тобто знищити Україну. Бо яка вона, Україна, без Арсенія, наділеного правом підпису під багатомільярдними державно-бюджетними платіжками.

Таким чином, виступ полумʼяного депутата Мартиненка став патріотичним прологом до звіту уряду. Більше того, жертва швейцарсько-чеського наїзду розвінчала підступні плани окупанта, який вирішив вцілити у саме серце корупції, яке бʼється під крицевим прем”єрським крилом.

Вдячний виборець, зачувши таку новину, опісля телезізнання пана  Мартиненка, мав би негайно трансформувати відповідні почуття, які викликають у простого люду мільярдні казнокради, у любов до патріота, на якого здійснює наступ через високі швейцарські Альби і низькі чеські  Татри підступний москаль.

А ненависть, яка ще недавно сповнилася по вінця оповідями про всюдисущу злодійську урядову ненаситність, мала би переповзти на голови московської агентури, що  так нагло втілювала плани Москви втопити у багнюці компромату щирих патріотів біля корита.

Де ж ті руки Москви, які душили заживо пана Арсенія, стискаючи за одне місце його корупційне альте его, пана Миколу?

І благо, що  медійна ода про внутрішні і зовнішні оборудки  прем”єрського друга — не анонімні. Не ховаються, кремлівські посіпаки. Луплять з усіх каналів із відкритим забралом.

І першим серед агентів — підступний кавказький горець. Виявляється, донині прикидався пан Міхо, що він — борець із московським імперіалізмом. Насправді, яка ганьба, Саакашвілі став знаряддям Путіна у боротьбі із  Мартиненком (читай — із самим Яценюком). Бо протягом останніх місяців свого бутя у ролі предсідника Дерибасівської та околиць немає й дня, щоб кавказький реформатор не згадав недаремно ім”я героя урядового дерибану. Кожен щоденний  спіч “геноцвале  Москви” розпочинає і закінчує не інакше, як Мартиненком.

І не один такий Міхо — скритий ворог. Є ще один штірліц, що надів на себе шкуру прозахідної акули пера, слуга народу Лещенко. За звітами про заокеанські відрядження — начебто  особистий друг самого Сороса, а насправді - втілювач циркулярів Лубянки із підриву української державності, яка тримається на таких могутніх підвалинах, як Яценюк і Мартиненко.

У зв”язку із публічною заявою багаторазового члена парламенту Мартиненка Миколи, у якій він викрив план ворога з ліквідації України, як держави, у якій крадуть премʼєр і його друзі, СБУ належало б депортувати у Швейцарію “московських шпигунів” Саакашвілі і Лещенка.

Щоб ставши  там перед ясні очі швейцарського Пшонки (чи то пак Шокіна), оголосили “явку з повиною” і під куршевельськими тортурами зізналися у співпраці із ФСБ.

Але якщо швейцарські прокурори, а з ними — і чеські, які насідають на патріота Миколу, - теж агенти Москви, то куди їх депортувати?