Отже, спочатку про вибухи та ворожі втрати. Сьогодні Генштаб ЗСУ повідомив, що днями в районі Забариного на Херсонщині уразили штаб окупантів, де проводили нараду офіцерів Південного військового округу ЗС РФ. До 70 ворожих військових зазнали поранень, кількість загиблих уточнюють. Це гарні новини, бо знищення керівних ланок - найбільш вразливе місце ворога через брак офіцерських кадрів. Тепер їх стало ще менше.
Це не єдина гарна новина, тому що 25 грудня було вкрай неспокійно в Курській області. Там було чути вибухи в районі аеродрому Халіно, який з 24 лютого окупанти використовують, зокрема, для базування своїх винищувачів. Від аеродрому до українського кордону — десь 115 км. І Халіно належить до аеродромів півскоку, тобто розташований неподалік від кордону й де регулярно накопичують сили для атакувальних дій. Удари по таких летовищах однозначно впливають на зменшення потенціалу ворога. Поки детальної інформації про наслідки "хлопків" у Курській області немає, але, звісно, українська сторона не братиме відповідальності за те, що робиться на летовищах РФ. Важливо, щоб були результати. Чекаємо на продовження історій із системними ударами по ворожих аеродромах.
А тепер про інші деталі нашої війни з ворогом. У Пентагоні ладні говорити про те, що війна України з РФ із нашого боку - найтехнологічніша війна. Коли я почув цю тезу, я здивувався, про що говорять американці, але, виявляється, є підстави. Пентагон надав ЗСУ доступ до можливостей бойової цифрової платформи Palantir. Віднедавна це вже відкрита інформація. Palantir вважають найсучаснішою системою розвідки та бойового керування, яке працює в режимі реального часу. Спочатку ця система була розроблена на замовлення ЦРУ після подій 11 вересня 2001 року та допомогла відстежити Бена Ладена. Тепер її активно використовують в армії США. Один із прихильників програми з 2018 року є головою Об’єднаного комітету начштабів Марк Міллі. Palantir дає армії США та союзникам обмінюватися інформацією з різних джерел — від комерційних супутникових знімків до найтаємніших розвідувальних даних, які отримують країни Заходу. Зараз ЗСУ в обмежених параметрах мають доступ до цієї системи й використовували її на Харківщині та Херсонщині. Так само Palantir застосовують і зараз. Її особливість у тому, що можна в режимі реального часу отримати доступ до будь-якої ділянки території до 0,5 м квадратних. Можна з’ясувати цілі та визначити розташування власних і ворожих сил, найкращі способи для знищення цілей противника. Систему вдосконалюють, і війну в Україні використовують і США, і ЗСУ для переходу на технологічний рівень ведення війни. Це те, що має забезпечити компенсацію численної переваги противника, коли говоримо про особовий склад. Тож у будь-якому разі в нас є нові технології, які воюють на полі бою. Знання, де перебуває ворог і що він планує, важливі, але потім потрібні сили та засоби для його знищення. Тут на перший план знову виходять танки, артилерія, інші системи озброєння, потрібні українській армії.
Підполковник у відставці Микола Саламаха розповів, що найголовніша проблема - це ремонт після отримання Leopard, або Abrams, або якихось інших західних танків. Підготовка членів екіпажів, перепідготовка займають три-чотири тижні максимум. Є свої особливості, інші способи ведення вогню, приціли, склад екіпажів — усе це протягом місяця вирішують. Утім існує й інша проблема. Західні танки потребують набагато ретельнішого техобслуговування, ніж ми звикли робити з танками радянського та пострадянського виробництва. Також це перехід на інші стандарти ремонту. Ми маємо в Україні кілька бронетанкових ремонтних заводів, які здатні лагодити танки Т-64БВ, Т-72АВ і Т-72М, М1 і всі модифікації, які отримуємо від країн колишнього Варшавського блоку. Це те, що ми звикли робити, у нас є досвід і ми дуже швидко це робимо. Мало того, країни НАТО, які раніше були членами Варшавського договору, надають суттєву допомогу та ремонтують радянську техніку й ту, котра була в них на озброєнні, на своїй базі. Якщо ми отримаємо зараз Abrams чи Leopard, то жодна країна Європи не може ремонтувати Abrams, а для опанування всіх тонкощів потрібно щонайменше пів року. Навіть поляки, котрі стали отримувати Abrams, проходили підготовку екіпажів у США, інструкторів. Далі триває підготовка персоналу, який обслуговуватиме та ремонтуватиме машини. Польща не готова до повноцінної експлуатації танків Abrams. У нас немає такого часу, щоб опановувати тонкощі їхнього використання та ремонту. Ми не маємо трьох-чотирьох місяців, щоб опановувати ремонт і експлуатацію Leopard, навіть якщо застосовувати польський досвід. Тому лишається той час, який обрали ЗСУ та союзники. Ми й надалі отримуватимемо Т-72, які модифікують у Чехії.
Танків Т-90МС у ворога менше, ніж 100, які він зміг за останні три роки створити. Процес їхнього виробництва - майже півтора року. Десь чотири роки тому росіяни заклали перші серійні Т-90М, які вони показали 2,5 роки тому на параді до 9 травня. Це було десять машин. Серед танкістів і тими, хто за цим уважно стежить, виникали сумніви, чи справді є в командира панорамні прилади спостереження та прицілу, чи там муляжі. Виявилося, муляжі. Після того РФ змогли виготовити за останні два роки близько 60, можливо, 70 машин, зокрема поставити замість муляжів повноцінні панорами, тобто вони реально зараз мають десь 70-80 Т-90М максимум. Якщо враховувати, що вже щонайменше два танки перебувають у нас як трофеї та як мінімум чотири зафіксовано знищеними, то 70 машин можна використовувати, щоб підіймати шум в інфопросторі та лякати обивателя, що РФ має танків, котрим нема аналогів, а реально це лише два танкові батальйони, які можуть брати участь у бойових діях. Треба враховувати, що немає таких засобів у ворога, щоб воювати з нами та лякати тими ж Т-90М або чимось іншим. Ми можемо згадати десять БМП-Т ворога, про які останні три місяці взагалі не чуємо та яких не бачимо. Микола Саламаха підозрює, що практично всі вони знищені.
Росіяни дуже часто використовують те, що повинні й ми. Це так звані дворівневі окопи, коли копають капонір або котлован завглибшки 3-4 м. Над ним не тільки натягують маскувальну сітку, але й, можливо, влаштовують перекриття. Цей капонір має в’їзди спереду та ззаду. Щоб виїхати на бойове завдання, можна на другому рівні влаштовувати звичайний окоп для стрільби. Виїхали з заглибленого капоніра, здійснили два, три, чотири постріли та сховалися в нього для укриття. По-перше, дуже важко виявити. По-друге, це захищатиме, зокрема, від баражувальних боєприпасів. Другий спосіб - організація взаємодія на полі бою, своєчасне попередження танкових екіпажів і танкістів про застосування ворогом БПЛА, аби ті після виконання завдань могли вчасно залишати ті райони, де їх може уразити артилерія РФ.
Танки мають використовувати під час організації всіх наступів, адже вони основна ударна сила Сухопутних військ. Так, артилерію застосовуватимуть для вогневих уражень по опорних пунктах. Доти, доки ворог не виявив наші позиції, завдавати просто так артилерійські ураження - марна витрата боєприпасів. А танки, якщо йтимуть у бойових порядках, після найменшої відсічі противнику відкриватимуть вогонь на ураження. Тобто ворог старатиметься в броньованих бойових порядках просуватися по тих напрямках, які вважатиме за необхідні для проникних ударів углиб нашої оборони. Якщо подивитися пойму річки Прип’яті та ширину заболочених місць (до 10-15 км), то там справді всього кілька облаштованих доріг, але можна ще використовувати засоби інженерного забезпечення руху тих колон, які матимуть бронетранспортери, БМП і танки. Якщо їх забезпечити ще й загонами забезпечення руху з танковими мостоукладчиками або подібним, то можна дібрати маршрути, де не поки не облаштували мінні поля та замінувати місцевість і річки, які можна використати.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb