“Дайте води, убийте мову”. Чого хочуть росіяни від нас у 2021-му?

По-перше, велика подяка Джо Байдену, чиї американські есмінці “Дональд Кук” і “Рузвельт” зайшли в наші морські води — і тепер російський флот не зможе грати м’язами під Одесою, погрожуючи заблокувати нам експорт/імпорт.

По-друге, треба визнати, що хоча Володимир Зеленський грався у “какую разницу” і “всеосяжне перемир’я”, коли загроза під кордонами України стала реальністю — дуже різко згадав про ПДЧ щодо НАТО. І навіть поїхав до наших героїв на фронт. 

Третє — радує, що страх нашого мудрого українського народу перед тим, що Путін справді нападе росте. 

І боятися російських танків та “Буків” нарешті починають боятися на Сході і Півдні — регіонах, де окупанти мають особливі інтереси. Ну, і де завжди можна розіграти карту захисту російськомовного населення. 

Чому росіяни почали тиснути на Україну з моря — абсолютно зрозуміло. Справа в тому, що анексований Крим щороку перетворюється в непідйомний тягар для Російської Федерації. Все це треба утримувати. Плюс 500 тисяч щонайменше завезених корінних росіян із материка. Ще — з водою усе тяжче, її, як кажуть самі окупанти — води вистачить на три з копійками місяців. Цікаві дані знайшов журналіст Павло Шуклінов — Росії треба перти бульдозером на Україну прямо тут і зараз, бо грошей на війну стає все менше.

Тому, коли зараз, якщо ви десь чуєте — що ой, може треба було б продати води кримчанам і ще й заробити для покоцаного локдауном бюджету — женіть таких порадників подалі лісом. По-перше, подача води в Крим дорівнює втраті суверенітету України. Яка цим фактом визнає приналежність Криму РФ та офіційно почне обслуговувати окупантів. Тоді точно доведеться перейти з “в Україні” на “на Україні”. 

Друге, давайте не забувати, хто там просить найдужче води в Криму. Це численні незаконно “понаїхавші” росіяни із Чєлябінська, Омська і Мурманська. Які уже прямо зараз ведуть себе в окупованому Криму як свині і нападають на місцевих, які не раді таким новим сусідам. Давати дніпровську воду, щоб отакої сарани ставало більше — дуже не хочеться.

Ситуація іще тривожна тим, що мер Херсона Ігор Колихаєв висловився за продаж води в Крим до його деокупації, він назвав це “економічними відносинами”: 

“Я вважаю, що якщо Крим – це Україна, то в Криму повинна бути вода”, – сказав він.

На уточнююче запитання журналіста “Чесно”, чи має він на увазі подачу води в український Крим, херсонський мер погодився, але додав: “Або тоді продавайте воду, як варіант… Я – за економічні відносини”. Звісно, мер не має відносин до безпосередньої подачі води до Криму, але ситуація вкрай небезпечна. Бо є намагання легалізації потурання окупанту і помочі йому тримати мохнатою лапою Крим і лякати звідти весь український Південь. 

Що робить у цей час челядь від влади? Суне в інфополе тезу про “украинский русский”. Про те, що ми маємо вважати Ахматову, Булгакова і Достоєвського своїм культурним надбанням через наявність у них факту народження в Україні або українського коріння. На мій смак, це дуже небезпечна затія в часи, коли Росія тисне танками і вимагає подати воду сибірякам-окупантам до Криму. Бо ж по суті — російська мова і російська культура такі самі сили окупації як “буки” та “іскандери”. Як вагнерівці і псковські десантники. Саме тому влітку до нас суне десант російської попси і російського репу — щоб якщо старих танки не беруть, то Моргенштерн з’їв зародки мозку у тінейджерів. 

Може бути ще одна причина такої активізації ідеї про “велику Україну”, яка з російським єдиним культурним простором має більше шансів, аніж українська Україна. Очевидно, що на зміну ОПЗЖ готують нову проватну партію, де будуть тиснути, що от нащо нам з РФ свариться? Краще жити-поживати і спільного культурного російськомовного добра наживати. І з окупантами за грошики торгувати. Тому навесні 2021 року цей потужний бульдозер пропаганди пре так посилено, як востаннє пер у квітні 2014-го. Коли на землі київські висадився десант спеціалістів із медіа і пропаганди, який наполегливо легалізував російських експертів. І кремлівські нісенітниці то про “народное ополчение Донбасса”, то про “тайные тюрьмы СБУ”. 

Але першого разу щось пішло не так. Наші локальні патріоти із Миколаєва, Дніпра і Запоріжжя наваляли вогнем і мечем. І почали українізацію. Ось нині Geek Journal, Макс Щербина і Євген Лір почали люту і потужну українізацію. Грамотні симпатичні чуваки із зросійщених міст Запоріжчини просувають мову і український дискурс. Красунчики! Закладають модель успішного українця. Ще кілька років — і ніякий рашист не може сказати, що модний потужний українець — це виключно із Галичини. Що важливо — зроблено усе це своїми руками за мінімальні кошти, а не щось таке огидне за бюджетні кошти, як крутять на каналі “ДОМ”. 

І от весна 2021 року. РФ погрожує на суші і на морі. Локдаун додає українцям невпевненості у завтрашньому дні. Старі політики уже не цікаві, клоунами награлись, нові ще визрівають в ембріонах. Тому самий час московитам посіяти тезу, що все, що нам заважає до миру і проспериті — це українська мова і українізація. Типу русифікуємось все буде просто зашибісь. 

Росіяни чи не уперше за всі роки окупації, та і незалежності розуміють, що ще років 10 українізації і вони втратять нас назавжди. Тому зараз посипали “русскомирскую идею” пудрою і сунуть її так.

Всі розмови про єдину російську і українську спільну спадщину і спільний русский язык — це стара добра пісня про “один народ”. Лише в новій упаковці.