Для чого витягли Суровікіна? Щоб покласти на нього відповідальність за удари по Україні

Дуже помітно, що для росіян удари по інфраструктурі — це щось таке, що б з ЗСУ не воювати. Бо воювати з силами оборони України вони тепер бояться.

Тому вже два дні ми бачимо воєнно-психологічну операцію. Де більше психологічної війни, ніж власне воєнної складової.

Звичайно, російські пропагандисти намагаються розказувати, що зараз йде спроба переломити хід війни воюючи з українським цивільним населенням. Що таким чином Путін залякує навіть не стільки українське населення. Тут якраз росіяни не сподіваються на успіх. Основна аудиторія для цього залякування — Захід. Російські пропагандисти постійно повторюють одну думку — показати Заходу, що чим більш успішна зброя постачається Україні, тим більше РФ буде атакувати цивільне населення. Тому, кажуть вони, не постачайте українцям зброю, то росіяни будуть менше обстрілювати цивільних. Звичайно, це облуда. Росіяни обстрілюють не тому, що для цього є якісь спеціальні передумови, воєнна необхідність чи червоні лінії. Росіяни не б‘ють у відповідь. Росіяни вбивають українців тільки тому, що можуть вбивати.

Ще пропагандисти постійно розказують про переговори, про підняті таким чином ставки, про умови для розмов Кремля з США і все таке. Взагалі, розмов про переговори напрочуд багато в російському телевізорі.

Але я б не ставилася до цих оголошених мотивів серйозно. Глибше під цією риторикою є дещо інші мотиви, які більш вагомі саме для Кремля. Щоб їх зрозуміти треба звернути увагу на такі моменти.

По-перше, удари по інфраструктурі України — це ніяка не відповідь на Керченський міст. З мостом воно просто збіглося. До цих масованих ударів готувалися трохи не місяць. Як тільки стали зрозумілими масштаби поразки під Харковом. Стягували зброю і готували обґрунтування. З виступу Путіна в понеділок дуже помітно, що обґрунтування готувалося ще до вибуху на Керченському мосту. Тому там і є абсолютно фантастичні звинувачення в теракті на Турецькому потоці. Саме це мало стати основною новиною, але скисло на тлі реальних подій.

Удари по інфраструктурі України — це ніяка не відповідь на Керченський міст. З мостом воно просто збіглося. До цих масованих ударів готувалися трохи не місяць

Друге: до цих ударів також підготували "нового героя" Сергія Суровікіна. Треба було когось достатньо свіжого, молодого та харизматичного, хто міг би на себе перетягнути символіку нового етапу війни. Якщо подивитися на біографію Суровікіна, то ясно, що саме йому вже втрачати нема чого. Після поразки РФ його точно чекає переслідування за воєнні злочини. Вся його біографія — це один великий злочин від 1991 року і до сьогодні. І треба сказати, що в якості російського "обличчя війни" пул Соловйових — Симоньян його почав просувати ще в липні. Так що тут майже не було альтернативи.

Що ж ми бачимо в результаті? Що таке для внутрішньої російської аудиторії ці удари по українській цивільній інфраструктурі?

Як не дико це звучить, це всього лише імітація "перемоги" для російського плебсу. Кремль як збіговисько вульгарних популістів робить те що подобається російському "глибинному народу". І робить це в комплекті з новим героєм для цього народу. Чиста тобі казочка для дурнів. Прийшов молодий генерал і зносить українські міста з лиця Землі. Все, як мріють росіяни. І іншого сенсу в цьому не шукайте, бо його немає.

Дрібно? З точки зору світової політики, таки дрібно. Але з точки зору миршавого карлика, це порятунок на якийсь час його життя. В прямому сенсі. Він вирішує три завдання.

1. Дає глибинному росіянину те, що той хоче.

2. Перекладає за це відповідальність на Суровікіна.

3. Знімає з себе підозру щодо того, що якісь політичні міркування і мутні домовленості призводять до програшу у війні.

Останнє найбільш дике, але й найбільш важливе. Я трохи не впала зі стільця, коли в понеділок у Соловйова почула розмірковування, що Путін не може бути зрадником, це не він щось там домовляється, бо він взагалі заганяє ситуацію в глухий кут, де компроміси не можливі. Вдумайтеся, вони серйозно обговорювали, чи Путін часом не зрадник Расеюшки! Це показує, як далеко зайшла зрадофобія на РФ. А зайшла вона так далеко, бо всі відчувають, що немає іншого виходу з цієї війни, ніж відповзти з повним і тотальним програшем. І Путін — головний винуватець цьому.

Тут треба усвідомити, що російське колективне підсвідоме не здатне впоратися з простою думкою — РФ слабка країна і саме тому програє. Тому зараз це підсвідоме вигадало наратив, що програш стається тільки тому, що не стирали в порох тилові міста в Україні й не вбивали тисячами цивільних українців. Саме тому росіяни істерично шукають, хто той винуватець, що не давав накази про килимові бомбардування. І саме ці килимові бомбардування колективний росіянин вважає останньою надією на перемогу. Тому що мобілізації бояться, гинути від зіткнення з ЗСУ страшно і надії на перемогу жодної. Тут недалеко до бунту, точно як було в 1917 році.

Вдумайтеся, вони серйозно обговорювали, чи Путін часом не зрадник Расеюшки! Це показує, як далеко зайшла зрадофобія на РФ

І от, йдучи в цій логіці, хто не давав наказу? Хто взагалі дає накази у РФ? Очевидно, що Путін. І що, він зрадник? Тоді треба його як Миколу II пристрелити в Тобольську? Якраз щоб зняти колективну підозру глибинного народу є оці показові ракетні атаки. Але є і ще одне, для чого витягли Суровікіна. Фактично, всі зусилля близьких до Кремля пропагандистів зараз кинуті, щоб покласти саме на Суровікіна всю відповідальність за ці удари. Навіть більше, в телеетері прямо говорять, що саме Суровікін далі буде вирішувати, коли та чим бити по Україні. Мовляв, то не рівень президента — занадто дрібно. І робиться це тому, щоб коли акція буде одноразовою, далі "радувати" глибинного росіянина ракетами по містах не зможуть, а поразки та відступи триватимуть, то винним і зрадником буде вже не прямо Путін, а оцей Суровікін. От такі дрібні й нікчемні мотиви. Реально, горизонт планування у Путіна зараз 10 хвилин. І головна мотивація — виграти ще пару місяців життя.

Про авторку. Ольга Лень, журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.