Один долар корупції може коштувати Україні сотні мільйонів допомоги, - ексголова "Укренерго"Володимир Кудрицький

Про це менеджер, колишнім голова правління "Укренерго" Володимир Кудрицький розповів у розмові з Миколою Княжицьким в подкасті народного депутата. 

Я пам’ятаю, що ще тоді, коли цей нафтопровід працював, багато людей, зокрема у моїй фракції, критикували владу за те, що він взагалі продовжує працювати. Лунало питання: чому ми фактично сприяємо тому, щоб європейські гроші, зокрема угорські і словацькі, через купівлю нафти надходили до Росії? Чи потрібно було зупинити цей транзит раніше?

Я вважаю, що зупиняти потрібно було. Фактично нафтопровід "Дружба" продовжував працювати аж до останньої атаки росіян по лінійній виробничій станції "Броди". Це одна з ключових станцій на маршруті транспортування нафти з Білорусі до Угорщини і Словаччини.

Україна отримувала за цей транзит приблизно 200 мільйонів доларів на рік. Ці кошти отримувала державна компанія "Укртранснафта", яка входить до групи "Нафтогаз".

Я добре пам’ятаю цю компанію, тому що свій шлях у секторі починав саме там — у 2010 році, коли з неї фактично вигнали менеджмент Коломойського. Я був одним із тих людей, які тоді займалися очищенням компанії від старих схем. На той момент весь бізнес "Укртранснафти" фактично полягав саме у цій гілці "Дружби", яку називають південною. Є ще північна гілка, яка проходить через Білорусь, а південна заточена фактично під двох споживачів: Словаччину та Угорщину. Обсяги нафти, які транспортувалися територією України, становили приблизно 90 мільйонів тонн. Але головне — російський бенефіціар цього нафтопроводу набагато більший, ніж український. 

Якщо Україна отримувала близько 100–200 мільйонів доларів, то Росія заробляла на продажі цієї нафти на європейських ринках у десятки разів більше. 

Цей нафтопровід фактично був останньою "пуповиною", яка пов’язувала російський нафтогазовий сектор із європейським ринком.

Чому ми не припинили цей транзит раніше?

Відсутність політичного рішення. Якби ми після початку повномасштабного вторгнення заявили таку саму позицію, як зробили в електроенергетиці, коли фактично на наступний день після від’єднання від російської енергосистеми приєдналися до європейської ENTSO-E, це було б логічно. Але такого рішення не було. Насправді рішення такого рівня ухвалюються на рівні президента. І де-факто, і де-юре.

Ви згадували, що коли прийшли працювати в компанію (ред.: Укренерго), то там були проблеми.

Так. Коли наша команда прийшла в "Укртранснафту", компанія раптово стала прибутковою з двох причин. Перша — ми швидко навели порядок у закупівлях. Друга — ми почали буквально "добувати нафту з труби".

Поясню, що це означає. Історично в контракті з росіянами був закладений певний відсоток "усушки/утряски" – тобто втрат нафти під час транспортування. Фактично це був корупційний податок, який Росія десятиліттями платила українським посадовцям за транзит.

Схема проста: у трубу заходить умовно 100 одиниць нафти, а виходить 99,5. Ці пів відсотка "випаровувалися".

Коли ми перекрили можливості крадіжок, почали з’являтися так звані "плюси" — тобто замість нестачі раптом з’являвся надлишок нафти. Це означало, що ніякої "сушки" насправді не існувало.

А чому росіяни взагалі вдарили по Бродах?

Для мене це велика загадка. Фактично вони вистрілили собі в ногу. Броди знаходяться на перетині двох маршрутів — південної "Дружби" і маршруту Одеса—Броди, який планувався як альтернативний шлях постачання нафти до Європи. 

Можливо, удар був випадковим. Об’єкт дуже великий, і з повітря він виглядає масштабно.

Чи може Єврокомісія змусити Україну відновити транзит?

На відміну від електроенергетики, у нафтотранспортній сфері немає таких жорстких правил. Постачання нафти — це комерційні відносини між операторами трубопроводів і покупцями.Тобто юридично змусити Україну транспортувати нафту дуже складно.

А чому Орбан так тримається за цей маршрут?

Я думаю, що там є корупційна складова. Можливо, бенефіціарами цієї схеми є не держави Угорщина і Словаччина, а конкретні політичні еліти. І тому вони так активно захищають цей маршрут.

Часто можна почути аргумент, що Росія має величезні економічні ресурси і може вести війну ще дуже довго. Наскільки це відповідає реальності, якщо подивитися на цифри російського бюджету?

Якщо дивитися на цифри, ситуація для Росії виглядає значно складнішою, ніж це може здаватися на перший погляд.

Російський бюджет приблизно становить 42 трильйони рублів. Він був сформований на цей рік із плановим дефіцитом близько 4 трильйонів рублів. Тобто умовно доходи — приблизно 38 трильйонів, а витрати — близько 42 трильйонів.

Але вже за перші два місяці року дефіцит бюджету Росії склав приблизно 3,5 трильйона рублів. Тобто майже весь річний плановий дефіцит фактично виник за дуже короткий період.

Це означає, що російська фінансова система працює з дуже великим навантаженням. Дефіцит зростає значно швидше, ніж планувалося, і це створює додатковий тиск на економіку.

При цьому часто говорять, що Росію можуть врятувати високі ціни на нафту. Якщо нафта дорожчає, то Росія отримує більше доходів і може компенсувати санкції. Наскільки це правда?

Звісно, ціни на нафту мають значення для російського бюджету, але їхній вплив часто перебільшують.
Росія продає приблизно 140–150 мільйонів барелів нафти на місяць. Якщо ціна на російську нафту зростає приблизно на 10 доларів за барель, це може дати російському бюджету додатково приблизно 150–200 мільярдів рублів на місяць.

Це відчутна сума, але вона не вирішує проблему системно. Тому що базовий дефіцит бюджету Росії набагато більший.

Навіть якщо ціна на нафту зросте на кілька десятків доларів, це лише трохи уповільнить зростання дефіциту, але не змінить загальної тенденції. Російська економіка все одно залишатиметься у ситуації постійного фінансового тиску.

Тобто високі ціни на нафту можуть дати Росії певний перепочинок, але вони не здатні радикально змінити ситуацію.

Тобто головна проблема російської економіки — це саме витрати на війну?

Так, саме так. 

Якщо подивитися на структуру російського бюджету, то приблизно половина всіх державних витрат пов’язана з війною — безпосередньо або опосередковано.

 Із приблизно 42 трильйонів рублів витрат близько 20 трильйонів ідуть на фінансування військових потреб.

Фактично, можна сказати, що половину всіх грошей, які заробляє російська держава, вона витрачає на війну. Це і є головний фактор, який виснажує російську економіку. Санкції також мають значення, але вирішальним є саме масштаб військових витрат.

В Україні зараз активно обговорюють нові податкові рішення, які пов’язані з умовами міжнародної фінансової допомоги. Наскільки на ці процеси впливають корупційні скандали?

Корупційні скандали мають значно більший вплив, ніж може здаватися.

Проблема навіть не в тому, що хтось вкрав певну суму грошей. Проблема в тому, що такі історії різко послаблюють позиції держави у переговорах із міжнародними партнерами.

Коли партнери бачать корупційні скандали, вони починають сумніватися, чи правильно використовуються їхні кошти. Відповідно, вони можуть затягувати рішення про нову допомогу або висувати жорсткіші умови.

Тому корупція працює дуже просто: один вкрадений долар може призвести до того, що держава втратить або не отримає сто доларів фінансової підтримки. Це дуже проста економічна логіка.

При цьому Україна продовжує отримувати допомогу від партнерів. Чи можна сказати, що економічний тил України сильніший, ніж у Росії?

Якщо дивитися лише на власні ресурси, то економіка України, звичайно, значно менша за російську.
Але у цій війні важливо враховувати не лише внутрішню економіку країни, а й систему союзів.
Україна має потужний економічний тил у вигляді західних партнерів. Це економіки, сукупний ВВП яких вимірюється десятками трильйонів доларів.

Тому для того, щоб підтримувати Україну у війні, потрібні суми, які для наших партнерів є відносно невеликими.

Саме тому економічна витривалість України може виявитися більшою, ніж у Росії. Але за однієї умови — якщо Україна не буде робити помилок, які підривають довіру партнерів.

Дивитися на YouTube: