Три тисячі кілометрів популізму: як Зеленський шість років "безкоштовно" роздає бонуси коштом бюджету. Пояснюємо

Адже за шість років при владі команда президента Зеленського перетворила разові виплати й бонуси на звичний інструмент комунікації з виборцем. Та за кожною "безкоштовною" тисячею гривень чи кілометром стоїть той самий рахунок – держбюджет, який у час війни тріщить від дефіциту. 

Еспресо нагадає про основні "безкоштовні" бонуси від чинної влади за останні шість років.

Хронологія популізму Зеленського: від COVID до війни

фото: gettyimages

Ініціативи з прямими виплатами чи безкоштовними послугами стали однією з візитівок каденції Зеленського з 2019 року. Хоча часто вони виглядають, як реакції на кризи – пандемія, війна тощо, але по своїй суті вони є продовженням популістичних традицій "гречкосійства", коли за державні кошти намагаються "купити" прихильність виборців, створюючи ілюзію турботи за кошти тих же платників податків чи західних запозичень замість системних рішень. 

У державних масштабах "на халяву" роздачу грошей ввела Юлія Тимошенко, коли у 2008 році, будучи прем’єр-міністром, пообіцяла українцям компенсацію втрачених радянських вкладів. Однак на програму зареєструвалися майже 13 млн людей, і загальна сума становила близько 100 млрд грн, тому довелося скорегувати ідею до 1 тис. грн, так звана "Юліна тисяча". Згодом з’явилася "Вітіна тисяча", по суті, та сама ідея, але в менших масштабах. За президенства Порошенка субсидії стали масовим явищем, а також перед президентськими виборами, пенсіонерам зробили індексацію пенсій та роздали гроші малозабезпеченим.

Однак саме чинний президент Володимир Зеленський зробив різні безкоштовні програми "фішкою" своєї політики. Згадаємо основні:

• Тисяча пенсіонерам: Під час першої хвилі COVID у квітні 2020 року президентом було анонсовано одноразові виплати 1 000 грн для частини пенсіонерів і низку інших одноразових допомог як екстрену підтримку на карантині. Це були класичні кризові грошові ін’єкції, спрямовані прямо на вразливі групи.
• Тисяча за щеплення: Перша масова виплата, а це 1000 грн вакцинованим від COVID-19, стартувала в грудні 2021 року. Закон підписав Зеленський 8 грудня, виділивши 8 млрд грн з держбюджету. Гроші можна було витратити на культурні послуги, книги, подорожі чи фітнес – все, щоб підтримати постраждалий бізнес. За перші місяці заявки подали мільйони українців, а програма "єПідтримка" стала символом "зеленої" допомоги. 
• Тисячі ФОПам та безробітнім: У 2021 році уряд України також ухвалив програму допомоги: підприємцям-ФОПам та найманим працівникам у регіонах, які потрапили до карантинної "червоної зони", пропонувалася одноразова виплата 8 000 гривень за умов обмежень діяльності. Також платили 6 тис. грн для жителів "червоних зон", хто втратив роботу через карантин. На це теж пішли мільярди гривень. З початком повномасштабної, програму спрямували на допомогу постраждалим. 
• Гроші дітям коштом надр: Ще однією показовою, але нереалізованою популістичною ініціативою став "Фонд майбутніх поколінь", про створення якого уряд і президент Володимир Зеленський оголосили наприкінці 2021 року. Ідея передбачала, що кожна дитина, народжена після 2019 року, отримає до 18-річчя особистий рахунок із накопиченнями, які могли б сягнути до 20 тисяч євро. Джерелом наповнення мали стати надходження від ренти за користування надрами, а гроші дозволялося б витрачати лише на освіту, житло чи бізнес. Попри привабливу ідею "державного спадку для дітей", проєкт так і не був реалізований. Водночас сама риторика про "капітал для кожного українця" добре вписувалася у популістичну лінію влади, орієнтовану на короткострокову довіру виборців.
• Кешбек за українські товари: Програма "Національний кешбек", запущена 2 вересня 2024 року за рішенням Кабміну і приурочена до підтримки товарів українського виробництва, передбачає компенсацію в 10 % вартості купівель громадянами України виробів вітчизняного виробництва – до 3 000 грн на місяць на одну особу. Кошти можна витратити на комунальні послуги, медицину, спорт, кіно, а також напряму донатити на ЗСУ або купити військові облігації. 
• Повернення "тисячі" – зимова підтримка: У жовтні 2024 року Зеленський доручив уряду запустити "Зимову єПідтримку" – ще одну тисячу для всіх українців на комуналку, ліки, освіту чи транспорт. Виплати стартували 1 грудня, з можливістю подати заявку в "Дії" чи через "Укрпошту". На це пішло як мінімум 5 млрд грн з резервного фонду, плюс невикористані донорські кошти (близько 9,3 млрд грн). Програмою скористалися 12,7 млн людей. Близько 63% українців витратили гроші на комуналку, 17% – на зв'язок, а 4% – на ЗСУ. Цього року ця програма теж діє.
• 6,5 тис. грн на зиму: Програма "Тепла зима" – ще один приклад масштабної одноразової соціальної виплати, запровадженої урядом України наприкінці 2024 року. Вона передбачає 6500 гривень на кожну дитину з малозабезпечених сімей або сімей внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а також на осіб з інвалідністю І групи серед ВПО. Виплата покликана забезпечити зимовий одяг чи взуття для дітей, але водночас її можна розглядати як елемент популістичної політики.
• "УЗ-3000": Найсвіжіша ініціатива, яку анонсувала Укрзалізниця 1 листопада, передбачає, що кожен українець зможе безкоштовно проїхати до 3 000 кілометрів залізницею по країні. Ця ініціатива позиціонується як частина пакету "зимової підтримки", її мета – зробити подорожі доступнішими й одночасно розвантажити пікові періоди пасажиропотоку. Водночас уже відомі певні обмеження: безкоштовні квитки будуть доступні не у пікові дати, а лише тоді, коли вагони курсують із вільними місцями.

Цей список далеко не повний. Наприклад, тут не згадані різні програми доплат для вчителів, медиків та інших працівників, які продовжують працювати на прифронтових територіях, адже такі витрати принаймні мають обґрунтований характер. Але це не можна назвати популізмом, а необхідним стимулом для тих, хто щодня ризикує життям, забезпечуючи базові потреби суспільства навіть у зоні небезпеки. Фактично, це елемент державної відповідальності, як і допомога сім’ям при народженні дітей, так і різні фінансові допомоги військовим та їх сім'ям.

Думки експертів: чому це "тупий популізм"

фото: колаж Еспресо.Захід

Економісти називають такі витрати дуже просто – "проїдання бюджетну", коли державні ресурси витрачаються на швидкий ефект замість інвестицій у довгострокове зміцнення економіки, тому ціни все зростають. Адже загалом на всі ці програми різноманітної підтримки було витрачено десятки мільярдів гривень.

Остання ініціатива з безкоштовними поїздками викликала велику хвилю критики як серед багатьох експертів, так і простих громадян. Достатньо зайти на сторінки соцмереж Укрзалізниці, щоб побачити багато слів нерозуміння цієї програми.

Опозиційний нардеп Ярослав Железняк написав, що це просто "тупий популізм" і більшість політиків схильні до цього заради рейтингу. Він перелічив чимало "запобіжників", які б мали не дати державній компанії Укрзалізниці втілити таке рішення, яке придумали в Офісі президента, однак відзначив, що жоден з них не працює в теперішній формі влади.

"Хвороба система державного управління - породжує хворобливі рішення. … І якщо ви думаєте, що це тільки з популізмом так у нас зараз – то ні. Це просто один з тисячі прикладів, який демонструє як раз не виключення, а вже традиційний шлях прийняття рішень в країні", - наголосив нардеп. 

Він також нагадує, що зараз є фінансова діра у наповнені половини бюджету країни (зокрема, бракує близько 300 млрд грн на заробітні плати військовослужбовцям) і все залежить він рішення західних партнерів, які не розуміють таких дій влади. 

"Грошей на підняття зарплат військовим немає. Як покривати будемо діру у пів бюджету ніхто не знає. Чи буде програма нова по МВФ теж поки питання. Але…. "Зимова тисяча" (минулого року на 20 млрд потягнула) на місці! Сильно. Потужно. Незламно…. Як війну з цим на виснаження вести, хз", - написав Железняк. 

Схожої думки дотримується народна депутатка України Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка каже, що це не допомога людям – це "черговий постріл у власну державу".

"Це не турбота – це цинічна маніпуляція. І найстрашніше – що в уряді, видно, вчергове ніхто не має мужності сказати правду: цього не можна робити", - пише політикиня.

Експерт ринку праці Сергій Марченко відзначив, що 3000 безкоштовних кілометрів залізницею – це насправді не безкоштовно. 

"Нічого безкоштовного в нашому світі не буває. Особливо, якщо це пов'язано з державними компаніями. Коли державна Укрзалізниця безкоштовно перевозить всіх жителів України на 3000 км кожного, вона платить живими грошима за соляру і електрику поїздів, які цих пасажирів "безкоштовно" везуть. Машиністи і провідники, що везуть "безкоштовних" пасажирів, отримують зарплати. Депо, де поїзди ремонтуються, платять за комуналку і зарплати всім, хто обслуговує рухомий склад і колії. Тобто, говорячи як дорослий з дорослими, всі, мабуть, розуміють, що ці 3000 км будуть ніякими не безкоштовними, а розмазаними на всіх платників податків, які і заплатять за "безкоштовні" 3000 км у держбюджет, а держбюджет – Укрзалізниці", - пояснив Марченко.

Колишній голова Державної митної служби Максим Нефьодов зауважив, що росіяни в умовах війни на виснаження "стабільно приймають більш якісні рішення в економічній сфері". 

"Вони піднімають ПДВ – ми піднімаємо військовий збір з білих зарплат. Вони піднімають мита і утилізаційний збір на авто – ми хочемо зберегти всі існуючі пільги. Вони перенаправляють соціалку на військові цілі – ми роздаємо тисячу кожному і даруємо безкоштовні поїздки на потягах. В Москві піднімають ціни на комуналку – ми тримаємо штучно низькі ціни і для багатих, і для бідних замість адресних субсидій. Вороги встановлюють і підвищують фіксовані ставки мита для малих партій товарів – ми збираємось запроваджувати надскладне і конфліктне оподаткування кожної посилки", - вважає Нефьодов, кажучи, що держава своїм бажанням "трішки полегшити життя українцям", робить проблеми для "економічного фронту".

А Сергій Фурса, інвестиційний експерт, лаконічно написав, що від всіх цих популістичних ініціатив президента, "Черчилль би офігів":

"Черчилль би офігів, якби йому хтось запропонував у 1943 році зробити проїзд британською залізницею безплатно і оплатити це щастя з державного бюджету воюючої країни. Більше за Черчилля офігів тільки Віталій Кличко, у якого нещодавно з бюджету Києва забрали 8 млрд грн на фінансування Української залізниці, яка не витягує дотувати пасажирські перевезення на тлі зафіксованих тарифів на перевезення вантажів. А тут виявляється стільки зайвих грошей є… А разом з Кличко офігівають кредитори Української залізниці, більшість з яких має офіси у Лондоні, і добре вчилися в школі, знаючи, що сказав би офігівший Черчилль, яким компанія каже: "Грошей нема, але ви тримайтесь". Тепер вони навряд чи повірять. От же вони, гроші".

Як на Заході: чи роздають там гроші теж так?

фото: diia.gov.ua

Звісно, що у країнах ЄС та США популізм теж існує, але навіть Трамп та Орбан мали б чого вчитися у чинної української влади. Бо масова роздача грошей урядами – це доволі рідкісне явище (якщо це не арабські нафтові країни) і завжди прив'язане до умов. 

Наприклад, під час коронавірусу США видавали чеки по $1400 (в рамках Закону про план порятунку Америки 2021 року), проте це була цільова допомога із суворими обмеженнями доходів та фокусом на економічний шок для зростання, а не загальна "роздача для всіх". У ЄС гроші надаються біженцям із України, але в рамках координації допомоги, з конкретною метою, і не як універсальна необмежена соціальна програма.

Напевно, є три ключові відмінності між західним підходом і українськими роздачами:

• Масштаби фінансового ринку та кредитоспроможність: США й ЄС можуть собі дозволити великі пакети коштом внутрішніх запозичень і центрального банку, а Україна в умовах війни залежить від зовнішньої допомоги й має обмежений простір для маневру, коли тисяча гривень має хіба медійну назву, а не економічну;
• Цілісність політики: У розвинених економіках виплати часто частина широкого макрополітичного пакету (підтримка доходів + допомога бізнесу + інвестиції), тоді як в Україні ці ініціативи виглядають як окремі "подарунки" або короткі програми з політичним ефектом, а не економічним;
• Прозорість і ризики політизації: У державах зі слабкою економікою одноразові виплати швидко перетворюються на інструмент популізму чи передвиборчої стратегії.

Тож подарункові ініціативи – від 1 000 гривень до 3 000 км на поїздки по Україні – мають легку комунікаційну привабливість і швидкий ефект у медіа, як "наркотик" для суспільства. Але в умовах тривалої війни та великих фінансових зобовʼязань, такі рішення викликають не розуміння як у багатьох українців, так і західних партнерів, бо ведуть до ще більших проблем. 

"Демократія триватиме лише доти, доки виборці не зрозуміють, що можуть голосувати за тих, хто роздає їм щедроти з державної скарбниці. Відтоді більшість завжди обиратиме кандидатів, які обіцяють найбільше вигод із бюджету, – і в результаті демократія неминуче занепадає через безвідповідальну фінансову політику…", - ще понад 200 років тому вдало описав проблему популізму і демократії шотландський історик Александр Фрейзер Тайтлер.

Читайте також: Вето Бельгії на використання російських активів: чому Україна ризикує залишитися без грошей у 2026 році