Ferrexpo сплатить 400 млн гривень застави за керівника Полтавського ГЗК

Гірничорудна компанія Ferrexpo сплатить заставу за голову правління Полтавського гірничо-збагачувального комбінату Віктора Лотоуса, якому інкримінують завдання державі збитків

Про це  повідомляє компанія у пресрелізі, опублікованому Лондонською фондовою біржею.

26 вересня Печерський районний суд обрав голові правління підприємства Віктору Лотоусу запобіжний захід у формі тримання під вартою з правом внесення застави у майже 1 млрд грн у межах кримінального провадження, де йому інкримінують завдання державі збитків у розмірі 157 млрд грн в період 2015 – 2021 років через нібито незаконний видобуток корисних копалин. Першочегово ж правоохоронці просили для найманого менеджера заставу в розмірі 157 млрд грн, що є рекордним для України розміром застави. 

30 жовтня Київський апеляційний суд зменшив заставу для керівника підприємства до 400 млн грн (приблизно $11 млн).  

"Після детальної оцінки ситуації Радою директорів Ferrexpo та враховуючи фінансовий стан Ferrexpo, компанія вирішила сплатити зменшену заставу, щоб голова правління Полтавського ГЗК міг бути звільнений з-під арешту для повернення до своєї сімʼї та виконання ролі керівника на підприємстві", – йдеться у повідомленні.  

Ferrexpo й далі продовжує вважати, що звинувачення щодо незаконного продажу відходів на адресу Полтавського ГЗК або представників менеджменту компанії є безпідставними.

У чому підозрюють керівника Полтавського ГЗК?  

У вересні поліція повідомила про підозру голові правління Полтавського ГЗК у нібито незаконному видобуванні корисних копалин та зловживанні повноваженнями, що нанесло державі збитки на понад 157 мільярдів гривень. Слідство стверджує, що підприємство мало ліцензію лише на видобування залізистих кварцитів, а відходи, що утворюються в процесі їх збагачення, мало зберігати у спеціально відведених сховищах. 

На Полтавському ГЗК підкреслюють, що зазначені корисні копалини не є окремим мінеральним ресурсом, а є відходами - "нефракційним відсівом", який є результатом дроблення залізної руди під час технічного процесу виробництва залізорудних окатків. Відповідно, своєї ліцензії на видобуток він дотримувався.