Герої України. Воїн Німець: "Найскладніше – розриватися між сім'єю та війною"

Історію воїна, який боронить Україну від росіян, розповідає "Еспресо".

Воїн на позивний Німець – тимчасово виконувач обов'язків командира роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Він у війську з 2014 року. Спочатку брав участь в АТО, потім в ООС, а після 24 лютого відбиває атаки повномасштабного російського вторгнення. 

Воював на Світлодарській дузі та потрапив у Дебальцівський котел

2014 року чоловіка мобілізували у військо по третій хвилі. Тоді він потрапив у 30-ту механізовану бригаду. Служба у війську не була новою для воїна. З 2009 року він проходив строкову службу, а потім підписав контракт у Збройних силах України. Тоді проходив навчання у 169-му навчальному центрі Десна і службу в "королівській" бригаді. 

"Кожна людина любить якусь спеціальність і щось робити. Можливо, я й закохався у цю військову форму і цю службу, – розповідає Німець. – На військовій службі мені подобалося все: вона навчила мене дисципліни, конкретних, тверезих і справедливих рішень. Моя перша професія – навідник оператора танка Т-64. Моментами бувало важко, але все потрохи вдавалося".

Читайте також: "Якщо будемо, як одне ціле – здобудемо перемогу", - воїн 24 "королівської" бригади Генерал

У 2014 році воїн потрапив на фронт у складі 30-ї бригади. Був механіком – водієм БМП 2. За його словами, під час боїв дуже багато знадобилося зі строкової служби. Тоді брав участь у боях за Світлодарську дугу, а також потрапив у Дебальцівський котел.

"Був бій танковий і піхоти. Все так само відбувається, як зараз, крім авіації і крилатих ракет, – пригадує Німець. – Велику роль відігравала тоді піхота та командири. Хто був найсильніший командир підрозділу, той і вигравав. Коли російські війська йшли під прапором "ДНР/ЛНР", було помітно, що це російські кадрові військові. Бо ми брали їх у полон і знаходили документи, які вказували, що це саме російські кадрові війська. У них теж була подібна поведінка, як в Ірпені, Бучі, тільки вони це більше приховували. Я маю на увазі щодо жінок і дітей.  Дуже багато було фейкової інформації на окупованих територіях. На той момент, якби Росія пішла таким наступом, як 24 лютого, думаю, вона захопила б Україну. Але зараз це нереально зробити". 

Попри поранення руки, продовжив бій на Херсонщині

З ворогом Німець воював до лютого 2022 року. Тоді у чоловіка народився син і він вирішив завершити військову кар'єру. Але повномасштабне російське вторгнення змусило залишити сім'ю і знову вирушити на фронт.

"У мене сім'я дуже сильна, міцна, дружина в усьому підтримує, – зазначає військовий. – Тож у липні цього року я знову долучився до Збройних Сил України. Зараз величезна різниця у бойових діях. У 2014 році були більше піхотні бої, росіяни трохи менше наступали, а зараз більше війна артилерії й контрбатареї, авіації та крилатих ракет. Втім у нас є сильна підготовка, ми навчилися воювати й готові дати ворогу по зубах. І це кожен українець бачить, як ми зараз по шматочках повертаємо українські території". 

Читайте також: "Росіяни тікали стрімголов, на деяких позиціях навіть їжа ще була гарячою": воїн Святий про звільнення Харківщини

У липні воїн потрапив на Херсонський напрямок. Зізнається, ситуація була важка: літала ворожа авіація й бомбила українські війська. 

"Ми давали достойну відсіч. Моя рота влучила в більш ніж сім цілей противника. Ми збили БПЛА, два АГС-и (автоматичні станкові гранатомети, – ред.), склад боєкомплекту й легкоброньовану техніку, –  пишається воїн. – Я був готовий до такої війни. Вони агресивно йдуть, навіть заходять на відстань 400-500 метрів маленькими та великими групами. Тоді відбуваються ближні бої. Під час одного наступу, коли ми заходили в траншеї, я отримав незначне осколкове поранення. Медик роти сказав, щоб командир вирішував, чи можу продовжувати бій. Але я самостійно прийняв рішення далі боротися разом з побратимами". 

Читайте також: "Є бажання дати росіянам по зубах, щоб вони відкотилися у свої степи", - воїн 24 "королівської" бригади Іван Білик

Зараз Німець виконує обов'язки командира роти в "королівській" бригаді. Опікується десятками військовослужбовців. Зізнається, нині найбільше хоче зберегти життя особовому складу, тому активно вчить своїх підлеглих. Також прагне не допустити прориву противника та відвоювати українську землю. Воїнам доводиться працювати з новітньою технікою, яку нам передали іноземні партнери.

"Я можу порівняти дві машини піхоти: нашу радянську БМП-2 і, до прикладу, чеську БМП, – каже воїн. – Мотор нашої машини – старий, який вичерпав свій ресурс. У їхній машині він набагато кращий. Наша "пушка" не точно стріляє, а їхня, хоч і любить чистоту, але вона набагато точніша. Був випадок на Херсонському напрямку, коли противник вирішив піти в наступ на нас. Росіяни залучили мінометну батарею, артбатарею і піхоту. Ми дали гідну відсіч противнику. Росіяни втратили майже дві сотні людей і вирушили назад". 

Чоловік продовжує залишатися у війську і навчати своїх підлеглих, а також ніколи не залишає їх у бою. Каже, хлопці веселі та вмотивовані, з ними легко, бо вони знають, що захищають українську землю. Але таки складно розриватися між сім'єю та війною. Зараз це найбільший виклик для чоловіка.