Ігор Кондратюк: Путін - маніяк, садист, вбивця. Хто завгодно. Але не людина

Ігорю, як ви оцінюєте реакцію українських зірок від початку повномасштабної війни? Звісно війна триває ще з 2014 року. Є артисти, які голосно і чітко висловлюються свою позицію, хтось із них пішов на фронт. Є й такі, що зайняли позицію мовчанки.

Я не знаю тих, хто мовчить, по-моєму всі вже висловилися. Уже до всіх дійшло, що треба забути доріжку в Росію. Бо Росія настільки ганебно з 24 лютого себе повела, що навіть до найбільш нерозумних представників українського шоубізнесу, або тих, які готові були толерувати 15 000 загиблих українців із березня 2014 року на Сході України, навіть до них дійшло, що далі мовчати - це значить взагалі поставити на собі хрест не лише в Росії, а й в Україні. Насправді я вже не вперше скажу таку річ, що представники шоубізнесу не дивлячись на те, що вони публічні люди, вони не є взірцем розуму, чесності, взірцем правильних дій в екстремальних ситуаціях. Вони часто залежні, до речі по російських артистах дуже видно, хто з них залежний від будь-якого державного прикорму. Це стосується в першу чергу артистів театрів. Вони мовчать і удають, що так і треба, за виключенням деяких, хто зразу з 2014 року сказав, що це злочин і це війна, і вони, як росіяни, не хочуть на це дивитися і бути співучасниками.

В кожного артиста є армія прихильників, які дослухаються до своїх, так би мовити кумирів.

Армія прихильників повинна розуміти, що вони фанатіють від того чи іншого артиста (артистки) в першу чергу за його красу, харизму, яскраві тексти, гарну музику, пластичність на сцені, цікавий бекграунд артистичний, наприклад, хтось розводиться з чоловіками, живе з ким попало. Це їм цікаво. Але казати, що вони є взірцем мудрості - ну ви мені вибачайте. Я ніколи не буду так красиво виступати на сцені, як вони, але, з іншого боку, декому з артистів не дано зрозуміти таких речей, які мені здаються зрозумілими.

Це про те, як не змінити деякі перепрошивки старого телефону на новий.

Ні, їх не зміниш. Це не їхні чесноти, хоча вони, звичайно, відчували, що це якийсь, м'яко кажучи дискомфорт. Виступаючи в Росії, я думаю, дехто відчував… Дехто, якщо прослідкувати траєкторію поведінки після березня 2014 року, ще мав деякі концерти, а потім воно зайшло все в тупик. А може до когось не зразу дійшло, що в Крим вже не можна заїхати і почувати себе там українцем. Я не знаю, як це відбувалося в голові кожного представника, про якого ми зараз говоримо, тому що ми зараз з вами говоримо про тих, хто мав необережність після березня 2014 року не зразу в’їхати в ту ситуацію, яка називається війна. Вона спочатку була отакою гібридною, а зараз вона не гібридна. От коли вже не гібридна, то навіть артисти це розуміють. Це вже крайній ступінь зрозумілості того, що відбувається.

Яке у вас відношення стосовно певних журналістів, які працювали на медведчуківських телеканалах?..

Погане…

Дехто кликав до себе в гості таких постатей, як Портнов тощо. І сьогодні ці журналісти стали патріотами, ставлять гарні патріотичні фотографії в соціальних мережах. Кажуть: "Ми все зрозуміли". Як ви гадаєте, щиро це все відбувається чи ні?

Не знаю. От якраз про журналістів я сказати так не готовий. Мені здавалося, що журналіст повинен мати клепку в голові, інакше він не журналіст, а просто, як то кажуть "говорящая голова". Але ж ці люди, про яких ви зараз кажете, і ми їх можемо навіть назвати, а можемо й не називати, вони дійсно працювали на каналах, які пов’язують з Медведчуком. Чому ми зараз кажемо про ці канали в першу чергу? Тому що ці канали, і взагалі ОПЗЖ, яке з ними асоціюється, - це колаборанти. І це стало знову ж таки зрозуміло всім після 24 лютого цього року. Тим, хто начебто був глухий, сліпий і недорозвинений. Ведучий, що бере інтерв’ю у будь-кого, може казати мені, що "ну ви знаєте, я журналіст (чи журналістка), мені потрібно, щоб подія була висвітлена з усіх сторін, щоб це було стерео, картина, як 4Д". Але мені здається, в тому є зрада з точки зору того, що журналіст не розібрався (чи не розібралася) з тим, що деякі політичні фігури не потрібно показувати в ефірі. Ну так, брали інтерв’ю у Портного. Де тепер Портнов? Не знаю де. До речі з 24 лютого щось про нього ніхто нічого не каже. Брали інтерв’ю у Рабіновича. Де Рабінович? Вони толерували думки Медведчука. Де Медведчук? Ну, в СИЗО, очевидно. Які там ще історії? Тарас Козак - великий діяч. Де він? ОПЗЖ немає. Вони розуміють, що брали інтерв’ю у людей, які хотіли, щоб Росія прийшла сюди? От вона й прийшла ця Росія. От дивіться, будь ласка.

Так.

Я не розумію, чому ці люди зараз ведуть цей так званий марафон? Хто їм доручив, я не знаю. Що там робить телеканал Інтер, який показував святкування 9 травня щороку після березня 2014. В мене єдина підозра, що цей канал хтось хоче купити з нинішньої верхівки, і тому зараз включили їх сюди. Це повна ахінея антидержавна. Знову ж таки, оті речі, які люди зрозуміли не в березні 2014 року, а 24 лютого цього року, то для декого, мабуть є речі, які, щоб їм зрозуміти, треба ще якийсь колосальний катаклізм в цій країні, не дай Боже? Люди не проукраїнськи налаштовані - не проукраїнськи не в сенсі мови, а в сенсі держави. От їм байдуже, деякі продовжують вирішувати свої справи, продовжують бізнес на крові. Я не знаю, як це описати. Я б такого не робив. Але я в політику не пішов, і тому легко казати, що я б такого не робив, знаючи, що це така якась абстрактна історія. Треба ставати більшими українцями, навіть якщо ви народилися чорт-тє де.

Це правда. Це, як Дорж Бату, письменник бурятського походження з проукраїнською позицією.

Так, Бату.

Рідний його небіж воює зараз з російськими окупантами, а він сам попри роботу займається волонтерством. Мій син також на фронті зараз, і Дорж його забезпечив необхідними речами.

Круто, ви знаєте Доржа Бату?

Так.

Колега, ексколега. А ми відкрили для себе Доржа з подачі продюсерки Іванни Дядюри. Вона розповіла мені про його книги. Космос, герої, траєкторії…

І, повертаючись до марафону…

В одному зі своїх інтерв’ю я сказав, що до лютого цього року - я не дуже великий прихильник "слуг Народу", і досі там стільки чортів… Вони просто заховалися. Це наступні чорти, які доведеться чистити українському виборцю, свідомому. Невідомо чи почистять, бо я не знаю, ким треба було бути, щоб голосувати за ОПЗЖ? Ну ким треба було бути? Дурнем? Проросійськи налаштованим українським громадянином? Виникає питання: тобі подобається Росія? Тоді – чемодан, вокзал і Ульяновськ, чи куди хочеш бери чемодан. Росія велика. Та хоч Калінінград, хоч Сочі, але там дуже дорого, кажуть. Тому, не має іншого шляху для будь-якої української влади, як все більше і більше ставати на повне відокремлення від проросійських наративів. Повертаючись до запитання, я не розумію, що усі ці люди роблять в такому марафоні? Відповідно цей марафон зроблений через одне місце. Кажуть, що опитування показують низьку популярність марафонів, люди більше довіряють Телеграм-каналам, може навіть Арестовичу.

За час оцієї повномасштабної війни чи хтось із минулих колег: артистів, чи причетних до мистецтва тим чи іншим боком, критиків різних, таких, наприклад, як Сосєдов, Йолка, Серьога тощо, чи хтось із них подзвонив до вас і висловив свою підтримку?

Ні.

Жоден артист з Росії?

Дивіться, от перераховані вами люди, вони знають мою позицію, і вони знають, що я можу сказати в телефонній розмові прямо і без еківоків, і відповідно їм нема сенсу дзвонити. Послати їх я не пішлю, в тому сенсі, що я взагалі людей не посилаю. Мій крайній ступінь ворожості до людини - я не беру трубку. Я рідко кричу на когось. Думаю, вони й не вибачаться. Гадаю, вони вважають, що ця історія від них не залежить. Тому навіщо? Люди в Росії, з якими я пройшов свої телевізійні університети, із 2014 року з березня ми не спілкуємось. Ми не спілкуємось, тому що розійшлись у думці взагалі, починаючи з того, що був Майдан і закінчуючи тим, що "Крим наш". Це саме те, що їм треба було? При тому, що люди розумні, не імперці. Мені здавалося, ну от чесав чомусь їх Крим, не знаю нафіг він їм потрібен, адже вони й так в ньому почували себе більшими господарями, можна було купувати акваторії, бухти. Росіян туди тягнуло в Севастополь. Там взагалі порохова бочка україноненависників. Але ж ні, треба було ще й формально це зробити. Для мене Росія померла в той день, коли перший бурят брудний без розпізнавальних знаків підійшов до української військової частини, коли ми вперше це побачили. В Росії знають, що у нас на цю тему розмови не може бути в принципі. Відповідно, чи вибачаться? Не знаю. Запитайте через 20 років. Може хтось і вибачиться.

Сьогодні в інтернеті прочитала, що репер Otoy звернувся до "Kalush Orchestra" з проханням зі сцени звернутися на захист Азовців, які перебувають зараз на Азовсталі, щоб більше людей почуло про це й таким чином привернути ще більшу увагу у світі до проблеми. По правилах Євробачення політичні звернення зі сцени заборонені, і після такого порушення на артистів чекає дискваліфікація. І тут постає питання, чи відбудеться така дія з боку колективу, чи все ж таки офіційно за правилами підуть до перемоги? (На момент публікації інтерв'ю гурт "Kalush Orchestra" переміг на Євробаченні-2022. Мовна спілка не була проти висловлювання членів гурту після фінального виступу, в якому вони закликали врятувати людей на Азовсталі, - ред.)

Ви знаєте, вони вже, вважайте, перемогли. Тому що в них станом на коли ми розмовляємо з вами 59% ймовірності від букмекерів, що колектив переможе. От ставки (бере в руки ґаджет). Дивіться, ми зараз із вами говоримо, а в них вже 60%, а годину тому було 59%. Тобто вони вже перемогли, навіть без варіантів. Я думаю, що вони можуть собі дозволити цю заяву, тому що Папа Римський, ООН, всі інші інстанції, всякі Макрони, вони ніяк не можуть допомогти цьому вчинку, який варвари, звичайно, не розуміють, тому що вони варвари. Але ж здається, що вся інша планета - це не варвари. Тому, я думаю, що, якщо Псюк зробить таку заяву чи хтось із його хлопців, то вони, може, й будуть дискваліфіковані, але це вже буде пізно для організаторів. До речі, організатори будуть поставленні в ситуацію, в якій вони ніколи не були, а це завжди цікаво з точки зору драматургії. Не знаю, я б на їх місці ризикнув.

Очевидно, що вони й так переможці?

Я не знаю, як можна програти? Розумієте, букмекери - це люди, які заробляють цим на життя. Вони, звичайно, помиляються, але всі дні ставки тільки ростуть. Я не знаю, я не можу давати поради. Це інтерв’ю вийде вже пізніше. Завтра числа вже буде вирішена доля Євробачення. Не знаю, чи цей заклик репера почують "Kalush Orchestra". Почують - молодці, не почують - це їхній вибір. Печаль полягає в тому, що цей заклик нічого не дасть. Дадуть дії Збройних сил України, але вже всім зрозуміло, що паралельно це несе великі ризики й в багатостраждальному сенсі принесе багато загиблих.

З шизофреніком розмовляти дивно, я Путіна вважаю саме шизофреніком і садистом.

- Маніяк, садист, вбивця. Хто завгодно. Але не людина в нашому розумінні - це точно. Це така патова ситуація для всіх людей, у кого є хоч якась емпатія і переживання. Тому пропозиція репера мені зрозуміла.

Ви стояли у витоків українського шоубізнесу…

Мої телепрограми були першими в Україні, ті, які виробляв як продюсер.

На якому етапі Україна втратила можливість розвиватись в напрямку, як власний український шоубізнес. І чому це сталось? Коли ми втратили цей шлях? Після "Території А" шоубізнес в Україні почав розвиватись по російському напрямку. Але ж "Територія А" (український музичний хітпарад, який був популярним на вітчизняному телебаченні у другій половині 90-х і на початку 00-х, - ред.) - це була бомба!

Це була бомба. Це була бомба, яка розірвалася. Вакуумна бомба, я сказав би. У вакуумі українськості, який на той момент існував. І ми всі жили там піснями Івасюка на той момент так. Пісні Поклада. Ротару щось співала. "Територія А" показала, що є сучасна Українська музика, яку кожен з нас знав і бачив на місцях, особливо тут у Львові. Але вона не була так зібрана і не була введена в розряд моди. Україна збочила в той момент, коли з’явився музичний канал М1. Мені здається, це було дуже прогресивно, але цей музичний канал показав росіянам, що є територія, яку треба завойовувати через музичний контент. А влада на той момент дала слабинку. Вона могла внести корективи. Ну мінімум квоти, які введені зараз вже після війни. Війна потрібна була для того, аби ми зрозуміли, що це не правильна ситуація, коли ти їдеш по Криму і не почуєш жодної української пісні. Чи навіть не по Криму, а від Одеси ти їдеш до Рені, під кордоном з Румунією, ти не почуєш жодної української пісні. Це просто не правильно. Хто тоді владою був – Кучма. Йому це було не зрозуміло.

Імпотентність.

Це була недалекоглядність, імпотентність по факту того, що не зробили діло. А причиною була недалекоглядність. Тому що в результаті російський шоубіз, який безумовно більш фінансово забезпечений, ніж український, нафтодоларами в тому числі нафто-газо доларами. Та і більшою публікою. У нас було в оптимальну кількість 50 мільйонів населення, а в них 100, сто з чимось. Тобто у два рази точно їх більше, невідомо скільки їх насправді. Є різні думки з приводу народонаселення Росії. І ще чомусь вирішили, що треба просто брати гроші. Ставити ротації й вперед с пєсней. Нічого не роблячи для преференцій українців у цьому. І ще казали українським виконавцям, от дивіться, от бачите який кліп у Діми Білана тощо, а ось у вас не такий. Ну ви щось красивіше зніміть. А Діма Білан 3 рази з’їздить в Тюмень і може зняти вже 5 кліпів. Я не думаю, що хорвати з задоволенням віддають свої музичні канали сербам, словенцям. Зрозуміло, що Америка й Британія – вони поза конкуренцією, це ті люди, які диктують музичні смаки та музику у світі. Але от така історія... Безмозково це все вийшло. Давайте не не будемо говорити про когось. Давайте будемо говорити про себе. Я в караоке намагався проспівати максимальну кількість українських фонограм, які виходили. Тобто, я не знаю нових хітів, які вийшли б й не були проспівані. Такого не було в принципі. Українські народні в тому числі.

Чи плануєте відновити "Караоке на Майдані"?

Ні, не планую. Дивіться у всіх каналів центральних, ну так званих головних, у них на столі лежать мої пропозиції з 2019 року, коли ми закрили "Караоке на Майдані", закрили його в січні, якраз рівно 20 років були в ефірі. І далі в лютому чи навесні я сказав, дивіться, я готовий продюсувати і виробляти цю програму скоріш за все без себе, теоретично міг включатись, як ментор. Канали не звернули на це увагу. Може тому, що, безумовно, існує вторинність цієї програми, а вони хочуть щось нове, я не знаю.

Чи продюсуєте зараз якогось артиста чи артистку?

Ні, ні.

Чи плануєте?

Не планую, це була моя така собі похідна, моє збочення можна сказати.

Хобі.

Так, хобі. Хобі-збочення. Чому збочення? Тому що я не планував цим займатися, але коли в програмі "Шанс" ми вирощували переможців, за яких люди голосували своїми копійками. Потім їх просто кидати й казати, що от у нас наступний сезон, попереднього переможця можна забути. Це не правильно. Вони молоді, талановиті, вони не гірше співали й харизма була не меншою, ніж у вже існуючих на той момент попспіваків, співачок українських. Тому їх варто було підтримувати. І ми їх підтримували, і я в тому числі. Це був елемент телевізійного шоу. Підтримувати переможця на той момент мені здавалося правильно. Зараз шоу так не роблять.

Всі фото: Олена Чернінька, Еспресо

Сьогодні є ще такі артисти, які мають українські звання. Народні, заслужені. Це Повалій, Лорак, Крутой, Кіркоров, Резнік, Басков, Данилець і Моєсеєнко тощо. Чому Україна досі толерує ці всі звання, адже у нас є нині Жадан, Хливнюк, Вакарчук, Тополя і багато-багато інших цікавих українських артистів?

Ті люди, яких ви перерахували, дискредитували наше з вами розуміння звання народних артистів України. Як на мене, це звання настільки безглузде в шоубізнесі, що просто пофігу. Тобто це повинна трошечки хвилювати того, хто ці звання роздає. Це були президенти України. Навіщо вони це робили? Це до них питання. Я не знаю на чорта це взагалі потрібно. Це не дає ніяких, на мій погляд, фінансових преференцій взагалі. Критерії у шоубізнесі - це популярність, хітовість врешті решт, можливість заробляти свої гонорари на концертах чи ротацією на роялті. От таке відношення. Ну і плювати, що вони це носять. От в Криму там залишились заслужені, народні артисти України. Це ніяк не пов’язано з совістю, з честю, ні з чим. Просто от один ляпнув, другий підмахнув і от вона має звання. До дупи насправді. Насправді до дупи, чому не знімають з них ті звання. Вже, мабуть була петиція одна. Рибчинський-молодший казав, що вони пробували зняти звання з Кобзона. А, до речі, з Кобзона зняли? Ви знаєте, що він…

Він самознявся.

Він сам пішов на свій концерт, на який слава Богу не можна купити квитки. Його останні роки життя стосовно України - це взагалі може у Господа вже не просити вибачення. Коли людина вирішила, що все до дупи й можна вбивати… Ну туди йому й дорога. Я точно запитував це когось із тих, хто був депутатом, сказали, Васильович, не повірите, ну не має механізму зняття звання. От воно ніде не прописано. Кажу: так внесіть правку, це з закону очевидно, чи положення. Внесіть правку, що знімається голосуванням у Верховній Раді за подання кваліфіковано Мінкультом. Ну це просто, як двері.

Як ви гадаєте, чи після нашої Перемоги повернеться той такий справжній патріотичний український шоубізнес? Чи з часом знову почнуться поступи назад.

Ні-ні.

Наприклад, знімання штанів на сцені чи російськомовні пісні в кокошниках і "музика внє палітікі", чи може повернутись це назад?

Ні-ні, я думаю, навіть найнерозумніші, одноклітинні, так би мовити, представники українського нинішнього шоубізнесу… При нинішньому шоубізнесі це треба підкреслити, тому що ми зараз з вами поговоримо, післязавтра буде перемога, а через 2 роки з’явиться хтось новий, який типу й не жив. Розумієте, і той скаже вже: "вот мнє інтересна руская публіка, патаму что іх много и мнє нужни дєньгі". Та ще й скаже, що він буде будувати будинок якийсь в Україні. Я думаю, що переважна кількість в Україні нині чинних виконавців, вони розуміють, що культура: А - культура не поза політикою, Б - виступати в Росії - це буде означати пробачення росіянам те варварство, що вони зараз роблять в Україні, В - вони просто будуть ганебно зустрінуті переважною більшістю українських виконавців, які ніколи вже в житті росіян не хочуть бачити тут на наших сценах та виступати для них. Відповідь, сподіваюсь, що на 90% українська шоубізнесова туса зрозуміла, що якщо хочеш заробляти гроші та мати більше публіки, то пробуй робити якісну західну так звану музику. Ну можна й Китай звичайно пробувати завоювати, але треба про Росію забути.

Тим більше що Україна зараз на цілий світ популярна.

А от, що стосується патріотичних пісень, то вибачте - це продукт часу, це все, що відбувається зараз - воно дає натхнення, музиканти пишуть вже, до речі, чимало непоганих, я б сказав, може навіть на довго, творів цієї доби, але вони точно залишаться вже творами цієї доби. А деякі будуть шедеврами, сподіваюсь. А далі артисти будуть співати про кохання, про що попало. Ну тому, що це шоубізнес.

Хай скоріше вже будемо співати про кохання.

Дай Боже.

Залишаючи тему шоубізнесу хочу вас запитати: сьогодні ви активно займаєтесь волонтерством - як усе почалося?

Я б не назвав себе дуже активним волонтером. Клянусь вам. Є просто мої колеги. Сергій Притула, який ніяк не зав’яже з телебаченням. Він не перейде в політику, ну і він крутіший волонтер. В міру можливостей фінансових власних, у міру запитів, які приходять до кожної публічної особи часто, та я себе великим волонтером точно не можу назвати. Мій найбільший подвиг - це те, що мені вдалося зібрати гроші на машину, мої фейсбучні друзі скинулись. 205 - 210 тисяч ми заплатили за машину, яку от львівські хлопці зробили бандеромобілем. Ні, я не дуже великий. Там щось з 2014 року по запитах людей, у міру своїх фінансових можливостей, я це роблю. Свій фонд не створив. Це, мабуть, погано. Тому що в мене все-таки є ім’я, і всі знають, що я чесна людина, і навіть якщо комусь буде дивно зараз слухати, тобто гроші, які віддали мені, вони б точно не пропали та не були б присвоєні ніким. Але якось ні, якось допомагаю іншим, та не можу себе назвати великим волонтером. З іншого боку я вважаю, що всі в Україні зараз волонтерять, ну, хіба що хтось спеціально не займається волонтерством. Я особисто таких не знаю.

Власне, і я не знаю.

Насправді було б дуже тупо, якби Збройні сили України боронили нашу країну, а ми б сиділи й чекали, поки це все закінчиться. А воно закінчиться погано, якщо ми не будемо допомагати нашим воякам.

Традиційне питання. Що ви хочете побажати глядачам і читачам Еспресо?

Еспресо я підтримую, постійно писав, що не розумію, чому Еспресо, 5-ий і Прямий не включені в цей так званий національний марафон. Складається враження, що в цей марафон включили тих, кому довіряє верхівка українська, не звертаючи уваги на бекграунд, не знаю чому вона довіряє, але точно є журналісти, які своєю діяльністю протягом свого існування займали протидержавницьку позицію. Це дивно виглядає в іншій країні. Але українцям це виглядає не дивно, тому що саме відсутність такої позиції може й призвела до того, що Росія дотепер вважає, що ця територія, яка називається держава Україна, вона може полюбити кремлівські наративи. Удачі, закінчення війни, творчих здобутків. Багатих спонсорів. Спонсори зараз всі багаті, звичайно, працюють на оборону. Бажаю відданих глядачів. Як показує зараз досвіт 21-го століття, віддані глядачі, наприклад, блогерам роблять кращу погоду, ніж наявність ефірної частоти, за яку треба платити "трошечки" по-моєму дивні кошти, тому віддані глядачі в YouTube, які зараз вас дивляться, я сподіваюсь, що вони нікуди не подінуться, а тільки примножаться.