Отже, почну з того, що 10 й 11 грудня стали продовженням гарного тренду - це удари й високоточними HIMARS, і більш далекобійними втаємниченими системами по ворожих цілях по нашій землі. Так, цієї ночі було завдано удару по об’єкту в тимчасово окупованому Мелітополі, який армія РФ намагається перетворити на мілітарний хаб. Виходить це в них погано. Очільник міста Іван Федоров повідомив, що внаслідок ударів по базі окупантів РФ втратила близько 200 осіб і поранених везли до Криму. Крім цього, учора завдали дуже результативного удару по тимчасово окупованій Кадіївці, а саме - по готелю, де облаштувалися вагнерівці. Вогняна "бавовна" так само завітала й до Криму. 10 грудня вибухи були на трьох авіабазах: на аеродромі "Бельбек", військовій авіачастині в Джанкої та на аеродромі "Саки" в Новофедорівці. Офіційні українські джерела не коментували удари по об’єктах у Криму й інших місцях і чим саме завдані атаки. У будь-якому разі тут, насамперед, важливий результат, а він є. Так само було під час нещодавніх ударів по базі ворожих стратегічних бомбардувальників у "Дягілево" й "Енгельсі" на глибину понад 600 км на ворожу територію.
А тепер трохи подробиць про американську допомогу Україні, про яку раніше не було відомо. Начальник штабу ПС США генерал Чарльз Браун повідомив, що Пентагон передав, а українські військові стали ефективно використовувати спеціальні імітатори на полі бою. За його словами, це приклад важливості швидких нестандартних підходів, які змінюють ситуацію на користь України. Імітатори - малі пристрої з антенами, які повністю копіюють роботу РЛС ЗРК "Бук", С-300. Їх неможливо відрізнити, тому російський винищувач або гелікоптер сприймає роботу імітаторів як справжню загрозу й намагається обійти чи знищити. Такі пристрої дають обдурити ворога, а потім знищити із засідки. Ще одна подробиця щодо військової допомоги Україні надійшла з Африки. Марокко передасть ЗСУ комплектувальні до Т-72. Це, здається, єдина африканська країна-учасниця контактної групи з допомоги України у форматі "Рамштайн". Вона вже зробила внесок у перемогу над РФ. Загалом сухопутні війська Марокко мають у розпорядженні майже 700 танків різних типів, із яких 40 одиниць - Т-72 В та ще 60 машин цього типу перебувають на зберіганні. Думаю, скоро йтиметься про передачу й самих танків. Свого часу українські фахівці допомагали Марокко підтримувати ці танки в боєздатному стані. Ось тепер це добро повертається до України. Що більше зброї, то простіше війську вибивати ворогу з нашої землі.
Полковник запасу й експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк зазначив, що на ділянці Сватове - Кремінна й узагалі півночі Луганщини агресор наприкінці листопада розпочав наступ і намагався зупинити просування Сил оборони, зокрема викинути їх за річку Гребець. Сили оборони просунулися й перерізали шосе Сватове - Кремінна й зараз загрожують угрупуванню противника. РФ перекидає резервні військові частини, переважно укомплектовані мобілізованими, тобто ні досвіду, ні навичок. Вони зазнають великих втрат іще на етапах просування, адже їх уражає українська артилерія під час перебування у щільних бойових порядках. Ініціатива - за українською стороною. Усвідомлюючи наростання проблеми, ворог за останні два тижні перекинув сюди виведені з Херсонського напрямку підрозділи 76 дш і 106 пд дивізій. Загальне керівництво здійснює штаб 20 загальновійськової армії, яке намагається організувати управління зі свого передового командного пункту в районі Старобільська через пункти 3-ї, 18-ї та 144-ї дивізій, котрі формують три тактичні групи, які намагаються зупинити просування ЗСУ. Попри те, що це переважно атаки підрозділів до роти, щоб знайти слабкі місця в обороні, втрати РФ значні: за оцінками Росії, за місяць - до 4 тис. убитими й порядку 9800 пораненими, зниклими безвісти. Українські втрати РФ оцінили приблизно в 1500 убитих й 4200 поранених і зниклих безвісти. Віктор Кевлюк із ними не згоден. Якщо вбитими співвідношення 1:3 більше-менш реальне, то щодо поранених - не адекватно, адже ЗСУ, на відміну від РФ, можуть евакуйовувати з поля бою поранених, зокрема важких. РФ цього не робить. Середньо й важко поранені лишаються на полі бою чи викручуються самі, чи вмирають без меддопомоги. РФ створила потужне угруповання в районі Алчевська на випадок прориву нашої оборони між Бахмутом і Соледаром, щоб вести одночасно велику масу військ. Угруповання в районі Валуйок - пункт постійної дислокації однієї з дивізій і на сьогодні радше для демонстративних дій. Але в разі стрімкого просування України вглиб Луганщини воно цілком може завдати флангового удару, однак матиме сумну долю, бо підставить правий фланг і тил під удар нашого угрупування на Харківщині. Зокрема, через територію РФ. Російська оборона на ділянці Сватове - Кремінна й далі на північ - це розрізнена мережа опорних пунктів окремих осередків противника, які не є оборонним рубежем, де все організовано згідно за єдиним планом і дії підрозділів скоординовані. Через це випливає тактика РФ. Краще шукати щастя в наступі, ніж оборонятися на непідготовлених позиціях.
Тривалий час РФ намагалася пробитись і обійти Бахмут південніше, південно-західніше, але отримала відчутні удари в районі Опитного й Івангорода. Ці спроби до початку тижня припинилися. Неочікувано для себе, але не для Об’єднаних сил ворог переніс основні зусилля північніше й намагається прорватися між Соледаром і Бахмутом. Тактика традиційна: артилерійський наліт, після цього в бій ідуть мобілізовані, які до половини навіть не добираються до рубежу вогневого контакту, бо їх розносять артилерією, повторний вогневий наліт по виявлених цілях і в дію вступають штурмові загони, які формуються, як під час боїв за Лиман: частково ПДВ і ПВК Вагнера. Від ПДВ мало лишилося. Вижилі найманці з ПВК стають командирами піхоти мобілізованих і ведуть їх в атаку тим же маршрутом. Говорити про високе напруження з позиції постійного впливу на наші війська можна, а з позиції масштабів операції - це від 6 до 15 атак підрозділів завбільшки з роту, як правило, без посилення. Бронетехніка РФ боїться наближатися до позицій ЗСУ, "джавеліни", NLAW утримують на поважній дистанції їх, але здалеку Росія намагається підтримувати свої атаки. Виходить так собі, бо гарно підготовлені рубежі й шансів на прорив майже нема. Ми спробували таку тактику на різних напрямках: противника треба уражати в районі зосередженння, де він - у щільних бойових порядках. Це перша хвиля. Друга - слід використати неякісне управління, тобто винищення командних пунктів остаточно розкоординує дії противника. Слід продовжувати удари по логістиці, нарощувати контрбатарейну боротьбу. Для цього треба використовувати, знаючи прихильність артилерії РФ до дій на зменшених інтервалах і дистанціях, що зменшує управління, касетні боєприпаси, щоб накривати велику площу водночас. За тиждень ворог просунувся на 800 - 1,5 тис. м, що не є високим темпом наступу. Він припинив спроби просунутися південніше від Бахмута, застрягнувши в Кліщіївці. Спроби діяти на інших ділянках - спроби намацати слабкі місця в обороні, яких там нема. Зараз обидві сторони тут достатньо виснажені для масштабного наступу. Найімовірніше, найближчий місяць події на Бахмутському напрямку перейдуть у позиційну оборону. Генштаб ЗСУ вчасно й у належній кількості перекинув резерви. Спроби противника чогось досягти в районі Авдіївки та Мар’їнки закінчилися нічим. Шансів розвинути успіх нема. Переходити в наступ ЗСУ - це зав’язнути в міській агломерації, зокрема щось робити з Донецьком. Сьогодні для нас перспектив активних дій на напрямку Донецька фахівець не бачить.
Це дуже цікава ділянка, де зараз мають розпочатися певні події. Російські армії не всі однакові: деякі містять дві дивізії та дві бригади, а деякі - просто дві бригади, які потріпані в попередніх боях і мало що являють. Російське командування розуміє, що утримати фронт такої протяжності в нього шансів немає, бо нема оборонних рубежів, належних фізико-географічних умов для нормальної оборони, 280 днів там переміщалися військові колони, не створюючи нічого для зупинки наступу. Противник побоюється активних дій України в районі ЗАЕС. Відбуваються певні зрушення в районі Пологів, Гуляйполя. РФ усвідомила, що від лінії зіткнення краще відійти за межі артвогню ЗСУ й облаштовуватися там. Є інформація, що Суровікін наказує втримати вихід до узбережжя та хоч якісь сухопутний коридор між Ростовською областю та Кримом. Це залізнична лінія від Волновахи через Мелітополь на Крим. Десь тут лінія фронту й буде проходити. Також РФ має побоювання на напрямку Вугледар - Маріуполь. Рубежем Микільське, Нова Янісоль, Мала Янісоль, Кременівка, Привільне, Калинівка й Андріївка обладнують потужний оборонний рубіж. Туди перекинули цивільних підрядників із Криму та Ростовської області.
Там частково працюють мобілізовані, формально перетворені на будівельні батальйони. Ворог відчуває небезпеку прориву України на Маріуполь, котрий стримати не зможе. Така атака абсолютно зруйнує й сухопутний коридор, і комунікації між Кримом і угрупуванням військ. З урахуванням того, що одного разу Кримський міст дістали, мабуть дістануть, поки повністю не зруйнують. Слід мати на увазі, що більшість військ на Запоріжжі - росгвардія, а не навчена піхота. Це повториться ірпінська історія, якщо ми там вирішимо щось зробити.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb