Коли у суспільстві розкол, то ворог обов'язково цим скористається

1. Чому стала можливою російська агресія проти України у 2014 році? Тому що тогочасна панівна кліка, насичена російською агентурою, вносила розкол в українське суспільство, намагаючись нав'язати йому волю чужої держави та ще більш поглиблюючи розкол і послаблюючи країну.

2. Чому стало можливим 24 лютого 2022 року? Воно стало можливим, з-поміж інших причин, тому що президентські вибори 2019 року спричинили внутрішні чвари в Україні й розкол в суспільстві. Кремль взяв це до уваги, і якби не пандемія ковіду, то 24 лютого настало б значно раніше.

3. Чому стало можливим 7 жовтня 2023 року — атака ХАМАС на Ізраїль? Не тому, що мусульмани вирішили відзначити 50-річчя війни Судного дня, а тому, що у євреїв було 4 січня 2023 року, коли 6-кратний прем'єр-корупціонер задумав судову реформу, яка розколола ізраїльське суспільство, причому розкол пройшов і через державні інституції. Араби та іранці не могли пройти повз такого унікального вікна можливостей завдати удару по Ізраїлю.

4. Чому відбулася ганьба США в Афганістані — хаотична втеча з аеропорту Кабула 15 серпня 2021 року? Та тому, що було 25 травня 2020 року (вбивство поліцейським темношкірого рецидивіста), резонансні президентські вибори 2020 року, 6 січня 2021 року (штурм трампістами Капітолія). Усе це сукупно засвідчило наявність глибокого розколу в американському політикумі та суспільстві, послаблення США, що й стимулювало ворогів Америки до активних дій. Талібан, Росія, Іран, ХАМАС, "Хезболла", КНДР відчули, що їх час настав.

Читайте також: Між левом і крокодилом у зіткненні цивілізацій

Коли у суспільстві розкол, то ворог обов'язково цим скористається. Тим більше якщо такий ворог, як Росія, який працював багато років до цього на розкол і деструкцію України. З 24 лютого 2022 року російська агресія отримує відсіч від ЗСУ, зазнав краху проєкт бліцкригу. Не маючи змоги здолати Україну на театрі воєнних дій, він знову розгорнув дії зсередини, активізувавши агентуру впливу й різних корисних ідіотів, розколюючи нашу внутрішню єдність і солідарність, нерозривний зв'язок фронту і тилу — ЗСУ і суспільства.

Влада, яка збереглась як влада, завдяки діям ЗСУ і широкій суспільній підтримці армії й народному опору окупантам, мала б учитися на своїх помилках і чужі брати до уваги (див. вище). Не потрібно повчати командування ЗСУ, що воно має казати й робити. Не потрібно перебирати на себе функцію стратегів-полководців. Ви не зробите це краще, ніж бойові генерали. Не потрібно вносити додатковий розкол в суспільство, не потрібно робити крайніми військових, особливо, коли політична верхівка виявилася нездатною забезпечити ЗСУ всім необхідним і втратила довіру партнерів.

Читайте також: На порозі Третьої світової війни

Не примарні переговори з ворогом, не солодкі обіцянки гарантій з боку гібридних друзів є запорукою існування України як держави. Тільки ЗСУ і, в ширшому контексті, Сили оборони України є такою запорукою.

Нам потрібно зберегти єдність фронту й тилу і, зберігаючи цю єдність, трансформувати державу, перетворивши її на потужну мілітарну силу, яка має покінчити з ворогом або ж принаймні відбити в нього бажання йти війною на нас. Як писав митрополит Андрій Шептицький, "ключ до перетворення України – в ній самій. Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе".

Джерело

Про автора.  Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.