Робінзон Крузо – реальна історія чи вигадка: 295 років тому помер творець безсмертного роману Данієль Дефо

Він залишив після себе твори, що змінили літературу, насамперед – "Робінзон Крузо", книга, яка стала не просто пригодницьким романом, а символом людської винахідливості, самотності та протистояння долі. Однак навіть 300 років після, досі точаться дискусії про те, хто був прототипом героя і чи був він взагалі? Більше про це розповість Еспресо.

Біографія Дефо 

Даніель Дефо, фото: Вікіпедія

Данієль Дефо (справжнє прізвище – Фо, пізніше він додав аристократичне "Де") народився близько 1660 року в Лондоні, у парафії Сент-Джайлз-Кріплгейт, у сім'ї пресвітеріанського торговця свічками Джеймса Фо. Його дитинство припало на один із найтрагічніших періодів в історії Англії: 1665 року – Велика чума, яка забрала десятки тисяч життів, а 1666-го – Велика пожежа Лондона, що знищила значну частину міста. Ці катастрофи, можливо, могли сформувати інтерес майбутнього письменника до тем виживання, провидіння та людської стійкості. 

Як пресвітеріанець з народження, Дефо не міг навчатися в Оксфорді чи Кембриджі, тому відвідував академію Чарльза Мортона в Ньюінгтон-Грін, де отримав широку освіту, включно з класикою, торгівлею та сучасними мовами. Він пробував сили в торгівлі (панчохи, вовна, вино), але часто зазнавав невдач: у 1692 році оголосив банкрутство. Дефо брав участь у політичних подіях – приєднався до невдалого повстання Монмута 1685 року, підтримував Вільгельма III Оранського, писав гострі памфлети.

Даніель Дефо біля ганебного стовпа ( Ейр-Кроу , 1862), фото: Вікіпедія

Його життя було сповнене пригод і ризиків: він працював шпигуном, журналістом, видавав газети (зокрема, "Review"), сидів у в'язниці та стояв у ганебному стовпі за сатиричний памфлет "Найкоротший шлях з дисентерами". Дефо був майстром журналістики та політичної пропаганди, написав понад 300 творів. Його стиль досить простий, реалістичний і близький до щоденникових записів у вигляді щоденників – став основою для нового літературного жанру. 

Дефо помер 24 квітня 1731 року в Лондоні в скрутних обставинах, похований на цвинтарі Банхілл-Філдс.  

Як виникла ідея "Робінзона Крузо" та які суперечки існують

Ілюстрована карта острова Крузо, фото: Вікіпедія

Роман "Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо" вийшов 1719 року, коли Дефо було близько 59 років. Книга нібито була "автобіографією" вигаданого моряка, який провів 28 років на безлюдному острові після корабельної аварії. Дефо написав її швидко, за його словами, за кілька місяців. Вона відразу стала бестселером, витримавши кілька видань за рік.

Ідея виникла не на порожньому місці. На початку XVIII століття в Європі були популярні історії про корабельні аварії та виживання моряків – так званий жанр "кастевей" (castaway narratives). Дефо, як досвідчений журналіст, збирав такі оповіді, читав звіти про подорожі та поєднував їх зі своїми знаннями про торгівлю, колоніалізм і протестантську етику.

Найвідоміша суперечка пов’язана з твором Дефо стосується Олександра Селкірка (1676–1721) – шотландського моряка і буканьєра (пірата), якого 1704 року висадили (або він сам залишився, є різні історії) на безлюдному острові Мас-а-Тьєрра (архіпелаг Хуан-Фернандес біля узбережжя Чилі, нині острів Робінзон Крузо). Селкірк провів там понад чотири роки, виживав, полюючи на кіз, і був врятований 1709 року капітаном Вудсом Роджерсом. Його історію опублікували в книзі Роджерса "Крейсерська подорож навколо світу".

Багато читачів і літературознавців одразу після виходу роману почали стверджувати, що Селкірк – головний прототип Крузо. Дійсно, деталі збігаються: самотність, виготовлення одягу з козячих шкур, психологічні труднощі. Однак сучасні дослідники вважають це спрощенням. Дефо ніколи не підтверджував і не заперечував зв'язок із Селкірком. Тобто запозичення цілком могли бути, які він у творчий спосіб переробив для твору. 

Тобто історія Крузо – складний комплекс багатьох реальних оповідей про виживання буканьєрів і моряків, а не копія однієї біографії. Острів Крузо розташований у Карибському морі, а не в Тихому океані, тривалість виживання – 28 років замість чотирьох, а сюжет збагачений не лише присутністю "П’ятниці", але й релігійними роздумами, темами гріха, провидіння та колонізації. 

Деякі літературознавці взагалі вважають пошук "єдиного прототипу" помилковою передумовою. Адже Дефо поєднав реальні історії з уявою, автобіографічними мотивами та морально-філософськими ідеями. Його книга – не документ, а художній твір, що поєднує факт і вигадку.

Чому історія Робінзона Крузо досі захоплює людей

Статуя Робінзона Крузо в Шотландії та малюнок Т. Шевченка про Крузо, фото: Вікіпедія

Минуло понад 300 років, а "Робінзон Крузо" залишається одним із найвидаваніших і найперекладеніших творів у світі. Його привабливість зрозуміла, адже тема виживання та самотності завжди цікавила людей. Сучасна людина легко впізнає в Крузо себе: протистояння природі, винахідливість, боротьба з відчаєм. Це мініатюрна модель цивілізації, яку одна людина створює себе і світ довкола з нуля.

Релігійний і філософський вимір теж присутній у книзі. Адже Крузо проходить шлях від бунту проти батька (і Бога) до покаяння та визнання провидіння. Для протестантської етики це історія про працю, відповідальність і спасіння.

Ну і як можна оминути культурну ідеологію індивідуалізму. Крузо втілює ідею сучасної людини, що здатна всього домитися сама, якщо застосовує розум до праці. Це основа для жанру "робінзонади", яка знайшла відгук у багатьох інших творах літератури, кіно, музики тощо.

А пригодницький і динамічний сюжет і детальні описи роблять книгу захопливою для широко кола читачів, особливо юного покоління, яке читає цю історію в школі. 

Можливо, головний секрет успіху книги у тому, що кожен із нас бодай раз почувався Робінзоном: сам на сам із проблемами, змушений будувати новий світ із уламків старого.

Ця історія вплинула на формування нового стилю писання. Хоча сьогодні її критикують за колоніальні та расистські мотиви, вона продовжує провокувати дискусії про людську природу, цивілізацію та самотність у сучасному світі. Дефо створив не просто роман, а універсальний міф, який допомагає зрозуміти, ким ми є, коли залишаємося наодинці з собою та світом.

Читайте також: Таємниче зникнення, інтриги й рекорди: 135 років тому народилася "королева детективів" Агата Крісті