Слово проти системи: феномен Ліни Костенко, якій виповнилося 96 років

Її творчість і громадянська позиція стали невід'ємною частиною національного відродження другої половини XX століття та сучасної України. Більше про неї розповість Еспресо.

Дитинство та перші кроки в літературі

фото: відкриті джерела

Ліна Костенко виросла у вчительській родині. Батько Василь Григорович був поліглотом (самостійно опанував 12 мов) і викладав майже всі шкільні предмети, а мати Зінаїда Юхимівна також працювала в освіті. 

У 1936 році сім'я переїхала до Києва, де Ліна закінчила середню школу. Її дитинство припало на складні часи сталінських репресій і Другої світової війни, що суттєво вплинуло на світогляд майбутньої поетеси.

Вірші вона почала писати ще в дитинстві, а школяркою відвідувала літературну студію при журналі "Дніпро" під керівництвом Андрія Малишка. Відома історія, що у 1945 року її школу відвідав нарком освіти УРСР Павло Тичина, якому учениця подарувала свою рукописну збірку. Перший вірш Ліни опубліковано в дитячій газеті "Зірка" у 1946 році. 

Після школи навчалася спочатку в Київському педагогічному інституті, а потім вступила до Московського літературного інституту ім. О. М. Горького, який закінчила 1956 року.

Шістдесятники та період мовчання

фото: УІНП

Ліна Костенко стала однією з перших і найяскравіших представниць покоління шістдесятників – руху молодих митців, які на рубежі 1950–1960-х років намагалися повернути українській літературі естетичну свободу, національну гідність і протистояти радянській цензурі.

Її дебютні збірки "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958) та "Мандрівки серця" (1961) принесли їй визнання як талановитої, оригінальної поетеси з потужним ліричним голосом. Однак уже наступна збірка "Зоряний інтеграл" (1962) була заборонена цензурою.

Наступні 16 років (з 1963 по 1977) її майже не друкували офіційно – це був період творчого "вигнання", коли поетеса писала "в шухляду".

Попри це, вона активно підтримувала дисидентів: приходила на суди над українською інтелігенцією, підписувала протести проти арештів (зокрема разом з Іваном Драчем, Сергієм Параджановим та іншими). Її принциповість і відмова йти на компроміси з владою зробили її символом опору.

Повернення та розквіт

фото: Фото: Ліна Костенко, українська поетеса

Тільки 1977 року вийшла збірка "Над берегами вічної ріки", а потім "Неповторність" (1980), "Сад нетанучих скульптур"» (1987) та інші. Найвідоміший прозовий твір – історичний роман у віршах "Маруся Чурай" (1979), за який Ліна Костенко отримала Шевченківську премію 1987 року.

Серед інших важливих праць: 

• поема "Берестечко" (написана раніше, видана 2010 з ілюстраціями Георгія Якутовича);
• роман "Записки українського самашедшого" (2010) – гостра сатира на пострадянську реальність, один з бестселерів 2011 року;
• збірки "Річка Геракліта" (2011);
• "Триста поезій" (2012) – найповніше зібрання її поезії на той час.

Чому її творчість така популярна в Україні?

Твори Ліни Костенко поєднують глибокий ліризм, філософську глибину, історичну пам’ять і гостру громадянську позицію. Вона з легкістю пронизливо пише про любов, війну, гідність, відповідальність інтелігенції, біль минулого і надію на майбутнє. Її мова – точна, образна, афористична, а вірші легко запам’ятовуються і цитуються.

У пострадянській і особливо у воєнній Україні її поезія стала голосом національної совісті: рядки про незламність, про "життя без коректур", про "бомби о четвертій ранку" резонують з сучасністю. До речі, вона відмовилася від звання Героя України (2005) зі словами "політичної біжутерії не ношу", а також від деяких інших нагород, що лише підсилило її авторитет як незалежної, принципової постаті.

Поза тим, Ліна Костенко лауреатка багатьох премій, також має Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000) та Орден Почесного легіону Франції (2022, найвища цивільна нагорода Франції). Крім цього вона почесний професор Києво-Могилянської академії і почесний доктор кількох інших університетів.

Попри поважний вік, Ліна Костенко досі творить, нещодавно вона згадувала у своїх рідкісних інтерв’ю, що працює над новими поетичними збірками та історичним романом про Гетьманщину. Вона згадувала, що зосереджується на складних питаннях участі української еліти (зокрема Феофана Прокоповича) у формуванні Російської імперії, а не на героїзації періоду. Авторка досліджує, як вихідці з України руйнували власну державність, будуючи ворожу імперську структуру

Знакові цитати Костенко

Ліна Костенко під час розмови з Сергієм Жаданом (зима 2024-2025 рр.), фото: YouTube

Наведемо кілька відомих цитат Ліни Костенко, які вона висловила в різни період, але вони не втрачають актуальності:

• "Нації вмирають не від інфаркту – спочатку їм віднімає мову";
• "І все на світі треба пережити… кожен фініш – це старт";
• "Достойнішого народу, ніж українці, зараз нема… витримати таку війну – не кожен зможе";
• "У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна";
• "Лінію оборони тримають живі";
• "Живу замкнута і одна, але серце відкрите для світу".

Читайте також: Спростував міф про "три гілки одного народу": 179 років тому народився антрополог Федір Вовк