"Ми мріємо повернутися додому і не чути повітряних тривог". Історія української біженки у Бельгії

Про це пише ReliefWeb.

Іванна залишила будинок в Івано-Франківську та вирішила рухатись до свого чоловіка та батька її дітей, який живе і працює в Антверпені, що у Бельгії.

"Страшно, коли руйнуються твої мрії та плани. Коли вмирають твої рідні та друзі, а ти нічого не можеш зробити. Коли за кілька хвилин треба взяти все необхідне й тікати в невідомість", - каже Іванна.

Сім'я поїхала до сусіднього міста Яремче, де вони сіли в автобус, який за шість годин довіз їх до польського кордону. Звідти вона та діти, 12-річна Сніжана та 8-річний Артур, йшли чотири години, поки не дійшли до пункту пропуску. Постоявши ще п’ять годин в черзі на морозі, перетнули кордон.

"Я розплакалася, бо люди такі добрі. Я не зустрічала нікого такого, хто б допомагав чим можна – їжею, памперсами. Я була глибоко зворушена", - розповіла жінка.

Ще через 16 годин вони доїхали до Антверпена. Через тиждень Іванна втратила дитину.

"Стрес, досвід, важка дорога, я думаю, спричинили втрату",- сказала вона.

Будинок сім'ї у Івано-Франківську став тимчасовим притулком для родини із Запоріжжя.

Хоча Сніжана та Артур зараз навчаються у школі, а Іванна знайшла роботу прибиральницею у їхньому прийомному місті за 1700 кілометрів від дому, вони сподіваються, що їхнє перебування у Бельгії не буде постійним.

"Якщо буде мир, ми повернемося. Там у нас сім’я, друзі та школа. Нас всі чекають. Ми мріємо повернутися додому, не чути повітряних тривог, спокійно заснути і жити спокійним життям", - додала жінка.

• У Будапешті на марші українські матері створили братську дитячу могилу з ляльок. Так українські матері хочуть привернути увагу угорців до жахливих дитячих трагедій  у нас в країні, які спричинили російські військові.