Небезпечні просування противника, напрямок ворожих зусиль - очевидний. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на лінії фронту

Почнемо з ситуації на лінії фронту. Найгарячіше зараз на Покровському напрямку, а точніше - на стику Покровського та Торецького напрямків, де, за оцінками OSINT-аналітиків, ситуація є досить складною. Насамперед з'явилися повідомлення про просування окупаційних військ у самому Торецьку, а також поблизу кількох населених пунктів на Покровському напрямку, зокрема Романівки та Новооленівки.



Романівка розташована на дорозі Авдіївка - Костянтинівка, а Новооленівка - на  іншій трасі Т-0504, Покровськ - Мирноград - Костянтинівка. Протягом останніх двох тижнів у цьому районі точилися запеклі бої, внаслідок яких противник просунувся в напрямку траси до Костянтинівки. Йдеться про ділянку приблизно 9 км, де зафіксовано просування щонайменше на трьох відтинках цієї траси - на схід від Малинівки, у південній частині Нової Полтавки, де тривають бої, а також у самій Новооленівці. Траса обстрілювалася і раніше, однак залишається критично важливою для логістичного забезпечення наших підрозділів, які нині утримують позиції на низовині перед Костянтинівкою та в околицях Торецька.

Напрямок зусиль противника, судячи з цих подій, доволі очевидний - спроба прориву до Костянтинівки з півдня та південного заходу. Костянтинівка – наша перша фортеця, хоча, напевно, варто уникати термін "фортеця". Але розуміємо, що Костянтинівка й Дружківка – підступи до Слов'янсько-Краматорської агломерації, яка для загарбника є центром тяжіння поточених зусиль.

У Новооленівці просідання оборони сталося приблизно на початку травня, коли ворог просувався в напрямку Тарасівки. З якихось причин противнику вдалося просунутися на 4 км, навіть не було мінування перед його просуванням. Після цього почалися активні бойові дії, внаслідок яких російські вояки вже ведуть бої  в Новооленівці.

З нашого боку здійснювалися перекидання резервів, як і з боку противника. Ця ділянка фронту й надалі залишається вкрай складною. Вважаю, що Генеральний штаб ЗСУ має зробити відповідні висновки, адже просування ворога в цьому векторі є доволі небезпечним. І висновки треба робити шляхом посилення цього сегменту протистояння з противником.

Про оборонно-промисловий форум у Брюсселі

Далі говоритимемо не лише про фронт, а й про зброю. У Брюсселі відбувся другий оборонно-промисловий форум, на якому обговорювали напрями співпраці між європейськими та українськими оборонними компаніями. У заході взяли участь керівництво ЄС, міністр з питань стратегічних галузей промисловості України, а також представники численних українських і європейських оборонних підприємств.

З європейського боку були присутні щонайменше 100 компаній, з українського - близько 30 компаній та профільних асоціацій. На тлі спільних загроз, які нині створює Росія, Європейський Союз та європейські держави готуються не лише посилювати власні оборонні можливості, а й допомагати Збройним Силам України зброєю та технологіями, водночас підтримуючи розвиток українського оборонного сектору.

На форумі також йшлося про програму ReArm - план переозброєння Європи на суму 800 мільярдів євро. 650 млрд з цієї суми передбачено на зміцнення оборонних спроможностей країн ЄС, а 150 млрд - кредитні кошти, які можуть використовуватися і для закупівлі українського озброєння спільно з європейськими компаніями. Це надзвичайно важлива ініціатива, яка має стати підґрунтям для розширення кооперації між європейськими та українськими оборонними компаніями.

Більш детально, що саме відбувалося на форумі, які ініціативи там проголошувалися та які наслідки може мати українська оборонка, поговоримо з нашим гостем.

Артем Вʼюнник, директор компанії "Атлон Авіа", розповів, що риторика і посадовців ЄС, і компаній, які виробляють зброю в Європі, є позитивною, налаштована на кооперацію з українськими виробниками, триває пошук шляхів до спільних проєктів. Найближчим часом все більше буде з'являтися кейсів, коли українські компанії кооперуються з європейськими, що в першу чергу забезпечуватиме зброєю наш фронт у війні з РФ. Звісно конкуренція є, бо коли українська компанія заходить в Європу, то в певному сенсі може бути загрозою для європейських компаній. До речі, про це були питання на форумі до посадовців ЄС. Якщо це питання формулюється, відповідно, воно "висить в повітрі". Тому, є відчуття певної обережності у форматах співпраці, але при цьому українські та європейські компанії наближаються до кооперації. Вже завтра якихось проривів очікувати не можна, але динаміка є значно кращою, ніж, наприклад, пів року тому.

Директор компанії "Атлон Авіа" зазначив, що закупівля українських зразків європейськими партнерами неможлива без партнерства з локальними компаніями. Наприклад, представники міністерства оборони Данії сказали про те, що вони допомагали й допомагають, але постійно допомагати та нічого не отримувати натомість – неправильно. Вони зацікавлені у спільних підприємствах, застосуванні потенціалу та розвитку виробництв в Європі. Українським виробникам треба добре подумати, як захищати свій інженерний потенціал, інтелектуальну власність. Бо сьогодні є позиція, щоб не випускати конструкторську документацію, вироби на експорт, однак, якщо дивитися глобально, це хибна стратегія. Якщо ми не зможемо частково передати чи разом розробити якісь вироби для спільного підприємства, то всі ці розмови та ідеї знівелюють можливість отримати гроші, що єдиним можливим шляхом їх заробити. А через заборону передачі інтелектуальної власності нічого не відбудеться.

Український виробник додав, що бачить велику проблему та загрозу для українського ВПК, бо нема можливості продажу виробів за кордон або кооперації з іноземними партнерами. Якщо за законодавством не можна вивозити продукцію, яка сьогодні виробляється, то нові розробки почнуть створюватися вже за межами України, відповідно, інтелектуальна власність буде формуватися також за межами України, тому треба зважити короткострокові ризики та подивитися, як це вплине на довгострокову перспективу. Якщо ситуація буде залишатися без змін, то через 2-3 роки майже всі вироби, що виготовлені в Україні, будуть збиратися з великих вузлів, що вироблені іноземними компаніями, які належать українським виробникам.

Вʼюнник резюмував, що зараз компанія "Атлон Авіа" має контракти та завантаження в Україні, але робота на інші ринки, з іноземними партнерами ні в якому разі не вплине негативно на вироби для ЗСУ, бо це залишається завжди пріоритетом.