Як українці опиняються в російських центрах тимчасового утримання і що з ними роблять далі: подробиці від журналіста

Більше про те, як працюють такі "міграційні центри", в етері Громадського радіо розповів журналіст видання "Тексти.org.ua" Андрій Гарасим.

За його словами, центри тимчасового утримання українців та громадян інших країн були в Росії і раніше, але їхня мережа почала зростати з 2014 року. Вони відрізняються від в’язниць чи колоній: це місця позбавлення волі, але з послабленими умовами. Час від часу там можна користуватися телефоном, а ще там працює менше персоналу, ніж у закладах пенітенціарної системи, і ці працівники не "заточені" на побиття в’язнів. А у всьому іншому — це та сама тюрма.

Формально в таких центрах українців зачиняють за порушення міграційного законодавства. Але, як каже Андрій Гарасим, це — формальна причина. З посиланням на українця, який перебував у такому центрі, журналіст розповів, що туди переводять українців після відбування строку в колоніях. Таким чином, замість депортації після звільнення й передачі таких людей в Україну через треті країни, їх направляють у ці "міграційні центри", де вони продовжують перебувати.

На запитання про те, чи просяться українці, котрі перебувають у "міграційних центрах" на обмін, Андрій Гарасим сказав: "Росіяни не мають права обмінювати громадян України, яких там утримують. Вони зобов’язані доправити їх до свого кордону й далі відпустити. Адже це не полонені, не військові — це просто люди, які, формально, за російським законодавством порушили якісь міграційні норми. Їх просто треба депортувати з країни. Але росіяни цього не роблять. Проте частково вони намагаються цих людей обмінювати замість військовополонених і політв’язнів. Росіяни використовують ці центри як певний ресурс, вплив, щоб навіть при обмінах не видавати [військовополонених]. Вони "тусують колоду", коли замість полонених видають людей з міграційних центрів, що є порушенням навіть їхнього законодавства".

Журналіст зазначив: РФ не депортує українців, як того вимагає російське законодавство, а тримає їх у центрах тимчасового утримання, поповнюючи таким чином обмінний фонд. А ще, як каже Андрій Гарасим, іноді їх просто тримають, щоб вербувати до лав російської армії.

Журналіст наголосив: крім українців, у таких центрах є й громадяни інших країн. Вербувати до своєї армії росіяни намагаються всіх. Проте якщо, наприклад, громадян з країн Середньої Азії згодом відпускають, не домігшись від них підписання контракту, то з українцями ситуація інша.

"Шантажують усіх. Але, все-таки, іноземців відправляють до країни призначення. Але не українців. В українців вихід [з такого центру] один: або завербуватись до російської армії, або за щасливим випадком потрапити до обмінних списків. Отже, перед українцями вибору практично немає", - зазначив він.

Журналіст розповів, що в таких установах є люди, які відповідають за вербування. Їм навіть виплачують премії, якщо вони завербують необхідну кількість людей.

Ті українці, які не хочуть йти до російської армії, сидять там без визначених строків.