Росія втрачає опору в Сахелі: як падіння Кідаля оголило слабкість влади Путіна в Африці. Пояснюємо

На цьому тлі дедалі частіше згадують і український фактор – як новий елемент глобального протистояння, що виходить далеко за межі Європи. Більше про це розповість Еспресо. 

Контекст: нестабільність у Малі та прихід росіян

Міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов та міністр оборони хунти Малі Садіо Камара, фото: відкриті джерела

Малі перебуває в стані кризи з 2012 року, коли туарезьке повстання на півночі (регіон Азавад) призвело до захоплення територій сепаратистами, а потім – до експансії ісламістських угруповань, пов’язаних з "Аль-Каїдою" та ІДІЛ. Франція та західні партнери (операція "Бархан") довгий час підтримували уряд, але після військових переворотів 2020-2021 років хунта на чолі з Ассімі Гоїтою розірвала відносини з Парижем і звернулася до Росії.

Росіяни (спочатку ЧВК "Вагнер" Пригожина, а з 2024–2025 років – "Африканський корпус" під прямим контролем Міноборони РФ) прийшли за класичною схемою "безпека в обмін на ресурси". Вони надавали військову підтримку хунті: тренування армії, супровід операцій, використання дронів і жорсткі контртерористичні дії (які часто супроводжувалися звинуваченнями у злочинах проти цивільних). У листопаді 2023 року малійська армія за підтримки росіян відбила стратегічне місто Кідаль – колишній оплот туарегів на північному сході.  

Мотивація Москви не лише геополітична (витіснення Заходу, створення осі "антиімперіалістів" у Африці). Ключовий фактор очевидний – доступ до природних ресурсів. Малі багате на золото (один з провідних виробників в Африці), а також має поклади урану, літію, нафти та газу. Російські компанії отримували концесії, а доходи від золота частково йшли на оплату "послуг" найманців. Це дозволяло РФ обходити західні санкції, отримуючи золото для фінансування війни. Після смерті Пригожина у 2023-му "Вагнер" переформатували в "Африканський корпус" (близько 2000 бійців), який став більш підконтрольним державі, але зберіг фокус на ресурсах і захисті режиму. 

З іншого боку, як відзначають експерти, після ліквідації "Вагнера", нова структура має нижчу ефективність, слабке командування і низький моральний дух. Тобто Росія втратила гнучкість і не змогла сповна відтворити її у новому форматі.

Український слід: операції ГУР проти російських найманців в Африці

фото: kyivpost

Україна давно не обмежується лише європейським театром і проводить асиметричні операції проти російських сил за кордоном. Найгучніший епізод стався у липні 2024 року біля Тінзауатену (північ Малі, біля алжирського кордону). Туарезькі повстанці влаштували успішну засідку на колону росіян та малійської армії, знищивши майже сотню росіян.

Представник Головного управління розвідки Міноборони України (ГУР) Андрій Юсов прямо заявляв, що повстанці отримали "необхідну інформацію, і не лише інформацію", яка дозволила провести операцію проти російських військових злочинців. Повідомлялося також про передачу знань щодо використання дронів. У відповідь Малі розірвало дипломатичні відносини з Україною. 

Такі дії ГУР – частина ширшої стратегії послаблення російського впливу в Африці: від обміну розвідданими до підтримки локальних акторів, які воюють проти російських найманців. Експерти відзначають, що це ускладнює дипломатію Києва на континенті, але завдає реальних втрат Москві та підриває міф по всій планеті про "непереможність" російських сил.

Читайте також: Вагнер: нинішній стан і значення подій в Малі для війни в України. Пояснюємо

Останні події: атаки у кінці квітня, падіння Кідаля та втрата вертольота

місто Кідаль на мапі, фото: bloomberg

25 квітня цього року відбулася масштабна скоординована атака. FLA (туарезькі сепаратисти) та Угруповання перемоги ісламу й мусульман (JNIM) одночасно вдарили по кількох цілях: околиці Бамако, військова база в Каті, міста Гао, Севаре, Мопті та Кідаль. Унаслідок атаки загинув міністр оборони Малі Садіо Камара, друга людина у хунті (ключовий союзник росіян, якого кликали "Містер Росія") – ймовірно, від вибуху автомобіля з вибухівкою біля його резиденції.

У Кідалі малійські сили та "Африканський корпус" опинилися в оточенні. Після запеклих боїв (росіяни заявляли про відбиття кількох атак) було досягнуто угоди: росіянам і малійцям дозволили евакуюватися з технікою та пораненими. 27 квітня "Африканський корпус" (близько 400 бійців) офіційно підтвердив вихід з Кідаля "за спільним рішенням з керівництвом Малі". Повстанці оголосили місто вільним і повністю під своїм контролем. Російські військові блогери намагалися применшити втрату, як завжди заявляючи, що "можна повернутися". Та під час хаосу повстанці збили і російський транспортно-штурмовий вертоліт Мі-8АМТШ (або Мі-171Ш) біля Гао (район Вабарія). За даними російських авіаційних каналів машина була уражена "зовнішнім вогнем", ймовірно, ПЗРК або зенітним вогнем. Загинули весь екіпаж і десантна група. Це стало додатковим ударом по повітряній підтримці росіян. 

Наслідки: удар по Росії та можливості для України

Втрата Кідаля – принизлива поразка для РФ, відзначила NV дослідниця-африканістка Марта Олійник-Дьомочко. Місто, відвойоване у 2023-му як демонстрація успіху "російської моделі безпеки", повернулося до повстанців. Це підриває довіру хунти до московських союзників, тому вже лунають звинувачення у зраді з боку росіян. 

"Це удар для Росії у цілому. Те, що росіяни домовляються про вихід з Кідалю, залишаючи своїх малійських колег позаду, не створює хорошого враження про них як про партнерів у сфері безпеки", – зазначила у коментарі Bloomberg Ніна Вілен, директорка африканської програми в Королівському інституті міжнародних відносин Егмонт.

За оцінкою Le Monde, останні події показали "крихкість російсько-малійського альянсу", тому Кремль може перейти навіть від сили до тактичних домовленостей із ворогами своїх союзників.

"Африканський корпус" заявляє, що "запобіг перевороту" і продовжує операції, але експерти вважають, що це оголює межі російського впливу в Сахелі. Втрата контролю над північчю посилює ризики для ресурсних проєктів (золото, уран) і може спровокувати ланцюгову реакцію в сусідніх країнах Альянсу держав (Буркіна-Фасо, Нігер).   

Тобто для Росії – це черговий удар по іміджу "ефективного гравця", який приходить на зміну Заходу. 

"Серія невдач, яких зазнав підтримуваний Москвою військовий уряд Малі, підірвала імідж Росії як самопроголошеного гаранта безпеки в Африці та загрожує її стратегічним та економічним інтересам на континенті", - пояснюють у Reuters. 

Африканський напрямок був важливим для обходу санкцій і поширення впливу, а поразки підривають цей наратив. Через затяжну війну в Україні та спрямування все більше ресурсів, Кремль змушений скорочувати свою присутності в ключових точках, тим самим послаблюючи свої впливи.

Для України це демонстрація ефективності асиметричних дій: навіть без прямих великих сил ГУР здатне впливати на російські інтереси далеко від фронту. Хоча це ускладнює відносини з деякими африканськими країнами, стратегічно послаблює тил Росії. Аналітики зазначають, що такі операції змушують Москву розпорошувати ресурси.

Загалом події у Малі показують, що російська "африканська авантюра" стикається з серйозними викликами. Бо мова йде і про локальний опір, і джихадистську загрозу та дедалі активнішу гру інших країн. Та що ситуація з Кідалем у черговий раз показала, що "гібридна імперія" на найманцях і ресурсах має свої межі. 

"Події у Малі показують справжні межі влади Путіна в Африці", - влучно кажуть у The Guardian.

Наразі ситуація залишається динамічною і подальший розвиток залежатиме від того, чи зможе хунта утримати владу та чи буде у Росії достатньо ресурсів, щоб повернутися. 

Читайте також: Україна шукає нові союзи на Сході: як скепсис щодо Трампа змушує Київ переглядати плани швидкого миру