Вагнер: нинішній стан і значення подій в Малі для війни в України. Пояснюємо

Найманців часто називають "солдатами удачі". Ще в античні часи, наймані воїни брали участь у конфліктах заради плати або здобичі, а не через патріотизм чи ідеологію. Хоч у популярних фільмах найманців часто зображають авантюристами і своєрідними романтиками, та у реальному світі – це здебільшого особи, які не мають моральних або етичних зобов’язань, тому виконують будь-яку чорну роботу за відповідну оплату. По суті, це ті самі кілери, однак легалізовані.

Еспресо розповість про ПВК Вагнера, де вони зараз воюють і для чого Росія й надалі використовує цих найманців у своїх цілях.

Хто такі вагнерівці та чому вони зникли з інформаційного горизонту

Фото: kanaldom.tv

У 2013 році в Росії утворився "Словʼянський корпус", куди набирали найманців для служби. Саме ця структура стала основою майбутньої організації ПВК Вагнера (прізвисько "музиканти"), яка виникла в контексті зростання впливу приватних військових компаній у світі та потреби Російської Федерації у прихованих інструментах ведення гібридних воєн.

Створення організації пов'язують з ім'ям Дмитра Уткіна, колишнього офіцера російського ГРУ (Головне розвідувальне управління), який отримав псевдонім "Вагнер" через своє захоплення нацистською символікою та музикою Ріхарда Вагнера. Згодом Євгеній Пригожин став ключовою фігурою у ПВК Вагнера завдяки своїм тісним зв'язкам з Володимиром Путіним. Будучи банкіром організації, він став неофіційним її керівником.

Перші операції Вагнера припадають на період підготовки до анексії Криму та початку війни на сході України. На початку 2014 року ПВК Вагнера стала однією з ключових структур, що забезпечувала військову підтримку під час анексії Криму. Бійці Вагнера діяли як частина так званих зелених чоловічків, які без розпізнавальних знаків захоплювали стратегічні об'єкти на півострові.

Після анексії Криму ПВК Вагнера перекинули на схід України, де розпочався збройний конфлікт між українськими військовими та проросійськими сепаратистами. Компанія активно брала участь у бойових діях, підтримуючи сепаратистів як інструктори, радники та безпосередні учасники боїв.

Основним джерелом поповнення вагнерців стали колишні військовослужбовці, зокрема ветерани спецпідрозділів, десантних військ, ГРУ та інших силових структур. Крім цього в організацію підписувалися контрактники, які бажали швидко заробити. Коли ж потрібна була не якість, а кількість, ПВК Вагнера тисячами залучала в’язнів, обіцяючи їм амністію в обмін на участь у бойових діях.

Крім України, "музиканти" були залучені у Сирії для підтримки режиму Башара Асада. ПВК брала участь у бойових діях проти опозиційних сил та ІДІЛ, забезпечуючи захист нафтових родовищ. ПВК Вагнера також була залучена до низки операцій в африканських країнах, зокрема у Лівії, Судані, Центральноафриканській Республіці, Малі та Мозамбіку. У цих країнах вагнерівці надавали військову підтримку урядам або групам, лояльним до інтересів Росії. У Південній Америці участь приватної військової компанії "Вагнер" зосереджена переважно у Венесуелі. Росія надає підтримку режиму Ніколаса Мадуро. Їхнє завдання полягає у забезпеченні безпеки Мадуро та захисті важливих стратегічних об'єктів, таких як військові бази та нафтопромисли.

Важливо підкреслити, що вагнерівців звинувачують у військових злочинах, включаючи вбивства, тортури, зґвалтування та пограбування цивільних осіб. Тому для більшості цивілізованого світу вагнерівці – це офіційно визнана терористична організація.

Пригожин та Уткін. Фото: Вікіпедія

Поворотним моментом в історії ПВК стала повномасштабна війна в Україні. По суті, саме тоді вони пережили найбільше зростання свого впливу і різке падіння.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ПВК Вагнера відіграла ключову роль у ряді військових операцій. Та ще перед початком вторгнення Вагнер відправила кілька сотень своїх найманців з Африки до України. Їх завданням було ліквідувати українське керівництво, зокрема президента Володимира Зеленського. Проте українська розвідка отримала інформацію про ці плани, та не дозволила цьому статися.

Надалі учасники ПВК Вагнера брали активну участь у боях на сході України, зокрема в операціях у районі Бахмута, де найманці зазнали величезних втрат. У Politico писали, що станом на травень 2023 року в Україні загинуло близько 22 тис. найманців Вагнера, а ще 40 тис. зазнали поранення. За словами Євгенія Пригожина, вони витрачали понад 100 мільйонів доларів на місяць на фінансування операцій в Україні. Пригожин почав дедалі більше звинувачувати Міністерство оборони Росії в некомпетентності, критикуючи брак снарядів та розкрадання коштів. У підсумку проти нього було порушено кримінальну справу за статтею про "збройний заколот". Довго не думаючи, Євген Пригожин таки почав цей заколот.

24 червня 2023 року вагнерівці взяли контроль над декількома військовими об'єктами Ростова-на-Дону, а деякі з'єднання висунулися з Ростовської області у бік Москви. Протягом дня вони з мінімальним опором пройшли Воронезьку, Липецьку і Тульську області. У кількох регіонах було оголошено режим контртерористичної операції. Однак вже наступного дня за посередництва президента Білорусі Олександра Лукашенка, Євген Пригожин домовився з владою РФ про припинення заколоту, будучи за 200 кілометрів від Москви. Кримінальну справу проти Пригожина закрили і той з частиною вагнерівців виїхав до Білорусі.

Це і був початок неминучого падіння вагнерівців, який закінчився феєрично для Пригожина та Уткіна. 23 серпня вони загинули в авіакатастрофі за якою імовірно стояла влада РФ. За даними WSJ, їхнє вбивство відбулося після двомісячної підготовки та схвалення тодішнім секретарем ради національної безпеки РФ Миколою Патрушевим.

Після смерті верхівки ПВК, частину структури віддали у підпорядкування Національній гвардії РФ. У листопаді 2023 року стало відомо, що оновлену ПВК Вагнера очолив 25-річний син Євгена Пригожина – Павло. Однак це не допомогло організації зберегти свої колишні впливи. Щобільше, реклама вагнерівців та їхні "подвиги" почали зникати з російського медіапростору, а могили найманців стали зрівнювати з землею. Їхня автономія також була зрівняна з землею, а сили розпорошені.

Читайте також: "Путін взяв на себе провину за вбивство Пригожина": російський опозиціонер Пономарьов про виступ очільника РФ на Валдайському форумі

Чому росіяни зацікавлені в діяльності Вагнер в Африці та що сталося у Малі

Фото: NV

Після того, як вагнерівців усунули від війни в Україні, їхня діяльність була в основному зосереджена за кордоном. Однак частина з них досі залишається у Білорусі, це кілька сотень осіб, де вони продовжують навчати найманців для війни в Україні. Зокрема, створювати загони для диверсійної роботи на території України.

Однак найбільше число вагнерівців перебуває в "Африканському корпусі", яким активно керують з Москви. За даними The New York Times, близько половини новобранців "Африканського корпусу" - це ветерани Вагнера. Вони діють в кількох африканських країнах, таких як Малі, Центральноафриканська Республіка (ЦАР), Судан, Лівія та інші.  

"Африканський корпус" діє як парасолька для воєнізованої діяльності Росії на континенті — не лише діяльності Вагнера, а й інших приватних військових компаній. Наприклад, найманці, дислоковані в Буркіна-Фасо, належать до нової структури під назвою Bear". – відзначають у The New York Times.

Говорячи про Малі, там теперішня війна триває з 2012 року, коли джихадистські угруповання об’єднані в Національний рух за визволення Азаваду, зокрема, пустельний народ туарегів розпочали збройне повстання проти уряду. Вони прагнули автономії для північного регіону Азавад, тому зв’язалися з різними ісламістськими групами, зокрема Аль-Каїдою. У підсумку вони проголосили незалежність, однак у 2013 році пішли на мирову угоду через втручання французької армії. Тоді вони отримали ширшу автономію, але це не зупинило війну, яка хаотично відбувалася роками через численні сутички невеликих озброєних груп.

У 2021 році в Малі відбувся військовий переворот, що ще більше ускладнив ситуацію. Бо до влади прийшла військова хунта. Коли влітку 2021 року французи оголосили, що завершують свою місію в Малі, новий уряд звернувся до Росії, яка й надала зелене світло ПВК "Вагнер". Тоді повідомлялося, що влада Малі готова платити вагнерівцям понад $9 млн на місяць за розміщення в країні близько 1000 бійців, навчання місцевих військових та захист високопосадовців.

У The Guardian писали, що діяльність вагнерівців в країні супроводжується численними звинуваченнями в порушеннях прав людини та жорстокому поводженні з цивільним населенням, особливо в центральних районах країни. Зокрема, у квітні 2022 року їх разом з армією Малі звинуватили у вбивстві 300 мирних мешканців.

За інформацією професора Антоніо Джустоцці з Королівського інституту оборонних досліджень, який вивчає міжнародний тероризм і конфлікт, пік активності вагнерівнців у Малі припав на 2023 рік, коли їх було там близько 2 тис. Однак у 2024 році їхня кількість знову зменшилася до 1 тис.

"Існують тверді переконання, що Вагнер зробив відносно невеликий внесок у боротьбу Малі проти джихадистських угруповань і, можливо, навіть керував погіршенням ситуації ", - каже експерт Антоніо Джустоцці і додає, що цієї кількості військових не достатньо для того, щоб змінити ситуацію в країні.

Тож, виникає логічне питання, а для чого росіянам Малі? Невже для них важливими є ті кілька мільйонів, які вони там заробляють? Насправді мова тут про значно більші гроші. Адже Малі має значні поклади золота, для прикладу, у 2020 році тут видобули 71 тонну цього цінного ресурсу. А це не мільйони, а мільярди доларів! Тому росіяни й хочуть зберегти тут свої впливи та воюють не за теперішній уряд, а за можливості видобувати в країні золото.

Як пишуть журналісти The New York Times, загалом Росія хоче геополітичного впливу та доступу до природних ресурсів Африки, однак тут діє чимало конкурентів: не лише Китай, США та європейські країни, а й Туреччина та Об’єднані Арабські Емірати та інші.

"Оперативники Вагнера розробляли золоті копальні в Центральноафриканській Республіці та Судані. Російські гірничодобувні компанії експортують алмази з Анголи та Зімбабве, а також боксити з Гвінеї. За даними Європейського парламенту, з 2015 року Росія підписала угоди про військову співпрацю з 43 африканськими країнами. Росія також була найбільшим постачальником зброї в Африку між 2018 і 2022 роками", - відзначають американські журналісти про російські впливи на Африку.

Та у кінці липня 2024 року соцмережі облетіли фото й відео з десятками мертвих "музикантів", яких знищили туареги, що влаштували засідку на росіян та урядові війська Малі. Туареги розповіли, що за три дні боїв їм вдалося ліквідувати 84 російських вагнерівців та 47 малійських військовослужбовців. Також внаслідок боїв є понад 30 поранених та 7 полонених. У ході боїв також ліквідували адміністратора російського пропагандистського каналу Grey Zone, який поширював фейки і дезінформацію про Україну.   

Фото: kyivpost

Після атаки повстанців-туарегів на бійців ПВК Вагнера, Kyiv Post опублікував фото з ними, де ті позували з українським прапором. Російська пропаганда одразу почала активно тиражувати новини про участь українських спецслужб, зокрема у нібито військовій підготовці повстанців, постачанні їм зброї та наданні розвідданих. Україна традиційно не підвередила і не заперечила цього.

В ефірі телемарафону представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Юсов наголосив, що подібне відбувається з російськими найманцями в різних місцях – нещодавно був Судан, потім Малі, Сирія, і "є ще декілька подій, які не отримали розголосу в ЗМІ поки що".

"Мова йде про те, що монополія у сфері бандитської піратської діяльності так званих російських ПВК у світі і в Африці точно добігає кінця. З’являються сили протидії, які можуть ставити цих злочинців на місце", - сказав Юсов.

Він відзначив, що у цих подій є як іміджеві, так і військові наслідки. Зокрема, після знищення вагнерівців у Малі відомо про перекидання туди додаткових частин російських найманців з інших куточків Африки.

Коментуючи інформацію про те, що повстанці нібито хочуть передати Україні полонених вагнерівців, представник ГУР зазначив, що "стосовно даного чутливого питання треба ще зачекати".

Також у ГУР запевнили, що подібні операції будуть відбуватись і надалі, і є інформація, що наразі "професійні патріотичні люди" готують наступні заходи для зменшення спроможностей держави-агресора як в Африці, так і в інших куточках світу.

Що кажуть експерти про теперішню ПВК Вагнера

Фото: Reuters

Військовий експерт Defense Express Валерій Рябих в етері Еспресо розповів, що вагнерівці продовжують залишатися гібридним інструментом Кремля для розширення свого впливу у різних куточках планети. Найманці цієї ПВК продовжують виконувати завдання там, де відправляє Кремль.

"Туареги, повстанці з Малі, які борються за створення власної держави звернулися до українців, що в них є півтора десятка подібних вагнерівців і можуть передати їх Україні, щоб ті понесли покарання за їх звірства які здійснювали не лише в Україні, але на території ряду африканських держав. Думаю, це закономірний кінець для найманців за їх нелюдською практикою, яку ті застосовують заробляючи свої брудні кошти, вбиваючи людей по всьому світі", - сказав Валерій Рябих.

Натомість Віктор Ягун, заступник Голови СБУ (2014-2015), генерал-майор запасу Служби безпеки України, розповів Еспресо, що на теперішній момент такого окремого поняття як "вагнерівці" вже не існує, що це тепер щось на зразок братства, яке підконтрольне владі Кремля.

"Грубо кажучи, вони тепер як колишні "афганці". Все, що можна було перехопити по бізнесу, перехопив син Пригожина, але не той контроль над організацією, який був у його батька", - відзначає експерт.

Віктор Ягун каже, що основні осередки цієї групи справді зосереджені у Білорусі та Африці.

"Є ще ті, що залишилися в армії. Їх дуже мало. Російська армія намагається їх тримати окремо. Умовно кажучи, не більше трьох разом. Для чого? Бо вони дуже бояться, що цей заколотний "дух Вагнера" може бути розповсюджений на якийсь підрозділ, вони почнуть його обробляти, і кінець кінцем цей підрозділ перетвориться на осередок вільнодумства", - відзначає Віктор Ягун і додає, що їхня діяльність в Африці відбувається під чітким контролем управління головної розвідки росіян.

Щодо заяв керівника ГУР МО Кирила Буданова про полювання на російських злочинців по всьому світу, Віктор Ягун каже, що потрібно розрізняти, коли відбуваються пошуки й ліквідація окремих військових злочинців та коли українці діють, щоб підірвати довіру до російських сил у світі.

"Одна справа, коли шукаєш одного окремого злочинця, а інша - коли намагаєшся підломити інтереси Росії в тому чи іншому регіоні, щоб виставити їх у не гарному світлі. Чим зайнятий цей "Африканський корпус"? Наданням послуг. Якщо ті послуги надаються неякісно, якщо вони не можуть виконати свою роботу, тоді хто з ними буде укладати договори, давати гроші й пускати на свою територію? Перед Україною стоїть завдання зробити все, щоб вибити їх звідти, змінити думку, що вони фахівці, які комусь потрібні", - відзначає експерт.

Сергій Кузан, директор Українського центру безпеки та співпраці, пояснив, що для Москви африканські країни, де присутній Вагнер, є важливою зоною інтересів для отримання ресурсів (золото, алмази, газ, нафта), які згодом фінансують російську війну в Україні, пише The Guardian. Експерт також додав, що операції проти Вагнера допомагають знизити військовий потенціал групи та помститися за воєнні злочини, які були здійснені в Україні.

Тобто, якщо підсумувати всі ці думки експертів, то можна зробити важливий висновок, що провали військових операцій вагнерівців та "Африканського корпусу" безпосередньо можуть впливати на підрив довіри африканських лідерів до Росії. А це дозволяє зменшити їхню залежність і дружнє ставлення до диктатора Путіна, тим самим закриваючи ще одне вікно до ресурсів, які Росія перетворює на інструмент для ведення війни в Україні.  

Читайте також: Чому удари по РФ західною зброєю під питанням: позиція союзників і наслідки для фронту. Пояснюємо