Чому удари по РФ західною зброєю під питанням: позиція союзників і наслідки для фронту. Пояснюємо

Еспресо розповість, як дозвіл завдавати удару по території Росії вплинув на ситуацію на фронті, а також як ще може вплинути, якщо чергові  "червоні лінії" будуть зняті.

Яка в України є зброя, щоб бити по РФ

Фото: з загальнодоступних джерел

Всі ми знаємо, що війна розпочалася ще у 2014 році. Здавалося, за 10 років Україна, яка має як значний радянський військовий досвід, так і достатньо промислових потужностей, мала б виробляти вдосталь своєї зброї, щоб не бути залежною від інших країн в такому важливому питанні. Однак реальність виявилася іншою – стара радянська зброя не модернізувалася, часом розпродувалася, а нової не виробляли й не закупляли в достатній кількості.

До повномасштабної війни український оборонно-промисловий комплекс не був у пріоритеті й довкола нього було чимало суперечок. Тому з далекобійної зброї ми змогли зробити всього один дослідний зразок САУ "Богдана", що б’є на 40-60 км, якою згодом, як кажуть військові, звільнили о. Зміїний. Хоча ще у лютому 2022 року Генштаб наказав знищити цю САУ, бо вона була в Краматорську і могла дістатися ворогу. А також українці зробили експериментальний ракетний комплекс "Нептун", що б’є на 300 км, доля якого також була на волосині, але саме яким ми затопили ракетний крейсер "Москва" — флагман Чорноморського флоту РФ. Із закупівель варто згадати турецькі безпілотники Bayraktar TB2, яких на початку російського вторгнення Україна мала два десятки і вони стали справжнім символом незламності та перемоги. Ось і все, іншої нової далекобійної зброї не розробляли й не купляли - принаймні публічно про це не повідомлялося.

На сьогодні, ситуація змінилася. За словами президента Володимира Зеленського, Україна робить найбільшу кількість САУ на місяць у Європі. Скільки точно, невідомо. Хоча у квітні він сказав про 10 САУ "Богдана". Тобто зараз ЗСУ мають десятки українських самохідних артилерійських установок і щомісяця їхнє число зростає. Щодо кількості виробництва "Нептуна" інформації немає, однак точно відомо про те, що оборонно-промисловий комплекс України працює над новою модифікацією протикорабельної крилатої ракети. На цю розробку покладають багато надій, що вона зможе бити по Москві та військовим цілям на території РФ.

Крім цього, українці активно роблять велику кількість різноманітних безпілотних літальних апаратів, якими вже не перший рік б’ємо по цілях в Росії. Деякі з цих дронів летять вже на тисячу кілометрів і активно атакують ворожі нафто-переробні комплекси. Також українські компанії випускають бронетехніку та майже опанували виробництво натівських артилерійських снарядів калібру 155 мм. Загалом українська оборонка у 2023-му зросла втричі та виготовила зброї на $3 млрд. У 2024 році плани ще амбітніші.

Однак воюючи з однією з найбільших армії світу, цього недостатньо. За даними німецької дослідницької організації Кільського інституту, з лютого 2022 року по лютий 2024 року США поставили або передали Україні зброю та обладнання на суму 46,2 мільярда доларів. Німеччина передала на $10,7 млрд, Велика Британія – $5,7 млрд, Данія – $5,2 млрд, Нідерланди – $4,1 млрд, Польща – $3,2 млрд, Швеція – $2,9 млрд та чимало інших країн. У 2024 році США погодили, після шести місяців затримки, допомогу на 60 млрд доларів, інші країни НАТО також підписали нові зобов’язання на мільярди доларів, які підкріплені так званими безпековими угодами.

Тож, що передавали й досі передають Києву? Спектр зброї широкий і різноманітний, здається, простіше сказати, чого не дали, наприклад, ядерної зброї. Найперше в Україну доставили велику кількість протитанкової зброї, ще до початку повномасштабної війни, завдяки Javelin і Nlaw вдалося відігнати російські бронетанкові колони. Після відступу окупантів з Києва війна зосередилася на сході України, де активно почали застосовувати артилерію та ракети. Союзники відправили в Україну гаубиці M777 і боєприпаси, а також ракетні системи, включаючи Himars та РСЗВ M270. Вже у 2023 році Україна почала отримувати натівські танки й іншу бронетехніку. Також тоді з’явилися перші ракети великої дальності, такі як Scalp від Франції, Storm Shadow від Великої Британії (летять на 250-290 км) та ATACMS від США. Зрештою весною 2024 року США також поставили в Україну найдальшу версію ATACMS, яка може долати 300 км. Крім цього, постійно відбувалося посилення українського ППО від Starstreak до ракетної системи Nasams, Patriot тощо. Ну і звісно довгоочікувані винищувачі F-16, які мали б ще на початку цього року з’явитися в українському небі, однак терміни через різні причини розтягнулися.

Однак стосовно всієї цієї зброї є три питання: час поставок, її кількість та можливість використання по території РФ. Якщо час і кількість постачання стали одним з визначальних причин провалу українського контрнаступу влітку 2023 року, то можливість (і не можливість) використання по території Росії – тим фактором, що призвів до прориву кордону на Харківщині, а також чинником, що зупинив ворогів на півночі.

Чому союзники обмежують українців у можливості застосування зброї

Фото: Getty Images

Попри те, що Росія найбільша країна світу, її економіка далека від показників США, Китаю, Японії, Німеччини. Коли б не великі поклади нафти й газу, РФ нічим не відрізнялася від країн третього світу. Однак крім дешевих природних ресурсів, росіяни мають те, що є суттєвим важелем впливу й тиску – тисячі боєголовок ядерної зброї, які вони отримали у спадок від СРСР.

Саме ця зброя глобального знищення породила політику "червоних ліній" щодо війни України з російськими агресорами, тобто стратегію, коли союзники встановили обмеження, які українцям не можна перетинати без наслідків. Простою мовою – це страх Заходу, що диктатор Кремля застосує ядерну бомбу (яку у військових цілях вперше і востаннє застосували американці, скинувши на Хіросіму й Нагасакі ще у серпні 1945 року) у відповідь на різного роду "ескалацію". А застосування ядерної зброї – це початок сценарію Третьої світової, чого політики домінуючої західної демократії не хочуть.

Найцікавіше, що ці червоні лінії від 24 лютого 2022 року багато разів перемальовували. По-перше, їх намалювали самій РФ, коли страхом санкцій хотіли змусити Путіна не розпочинати повномасштабну війну, однак нічого не вийшло. Мало того, санкції не послабили, а певною мірою зміцнили економіку Росії, яка переключилася на оборонний сектор. Хоча аналітики кажуть, що це тимчасове явище, але факт є фактом – росіяни обходять санкції і продовжують заробляти гроші завдяки Глобальному півдню.

Стосовно України, ці "червоні лінії" малювалися як дзеркальна відповідь на заяви РФ, що західна зброя в Україні означає конфлікт з НАТО. Тому спершу союзники не хотіли давати танків, ракет далекої дальності й літаків, однак крок за кроком українській дипломатії й громадськості вдалося частково скасовувати ці обмеження. До того ж натівські ракети неодноразово били по військовим базах тимчасово окупованого Криму, який росіяни вважають частиною РФ. Як бачимо, ядерної зброї РФ так і не застосувала, Третьої світової не сталося. Тому у світі все більше розуміють, що Кремль блефує.

Однак ціна питання надто велика, щоб остаточно зняти всі заборони. Щобільше, як відзначають іноземні ЗМІ, останній саміт НАТО показав, що союзники готові допомагати Україні, щоб та захищалася, але не готові допомагати настільки, щоб Київ переміг. Здається, де тут логіка? А логіка проста і знову ховається у страху перед зброєю масового знищення. Якщо Україна переможе, поверне всі території, а влада Путіна та його оточення захитається й РФ почне розвалюватися на окремі держави, хто гарантує, що ядерна зброя буде у безпеці і не дістанеться терористам, або черговому Кім Чен Ину? Заходу простіше мати справу з одним російським царем, ніж з багатьма царьками.

Що змінило думку Заходу щодо застосування зброї і які це мало наслідки

Фото: Суспільне

Україна постійно відчувала дефіцит артилерійських снарядів, особливо ситуація почала загострюватися з осені минулого року. Тоді на 10 снарядів ворога, ЗСУ могли відповісти 1-2 пострілами. Проблема була в тому, що росіяни змогли отримати мільйони снарядів зі складів КНДР, а українські союзники почали пробуксовувати, ставити питання про доцільність і можливість виділення коштів, як це робили республіканці у США, та угорці у ЄС. Тому вийшло так, що на початку 2024 року Україна опинилася у скрутному й невигідному становищі.

Після втрати українцями Авдіївки, росіяни лише посилили свої атаки, застосовуючи все більше 500-кг КАБів, які зносили укріплення та будівлі міст й сіл. Хоч у квітні американці таки погодили 60 млрд доларів допомоги, але ні за день, ні за тиждень, ні за місяць великої кількості зброї й боєприпасів не доставити на таку відстань. Тому лише у червні-липні на фронті українські захисники почали відчувати суттєве поповнення.

Тим часом російське командування розпочало те, що Путін назвав боротьбою за "санітарну зону" – наступ на Харківщину. Тобто відкрили ще одну гарячу лінію фронту і Україна змушена була відтягувати резерви на захист півночі. Хоча про наступ росіян з того боку говорили чи не всі розвідки світу ще за кілька місяців до атаки, та й українці самі це добре бачили, однак не могли протидіяти. Бо не було достатньо снарядів через затримки з боку США, але найважливіше – не було дозволу бити західною зброєю по території РФ.

Ще рік тому багато галасу наробила новина, що бійці Російського добровольчого батальйону при своєму наступні на Бєлгород використовували бельгійську зброю, тоді українське Міноборони мало пояснити, як так вийшло, бо ж дозволу на її використання на території РФ не надавали. Так само багато галасу було щодо ударів ракетами Patriot по цілях на території РФ, тоді на це Київ отримав "гнівні дзвінки з Берліна й Вашингтону". Ці "червоні лінії" щодо використання зброї нагадують боксерський поєдинок, де українці змушені битися однією рукою, а іншу тримати за спиною і чекати дозволу від тренера.

Однак через те, що ситуація на Харківщині почала блискавично розвиватися, коли за добу росіянам вдалося захопити кілька сіл і дійти до Вовчанська, у США та Європі злякалися, що Україна може втратити друге за величиною місто країни – Харків. Тому нарешті було знято цю заборону і частково дозволено бити по території РФ західною зброєю. На початку червня світові лідери один за одним почали казати, що немає ніякої заборони, що українці можуть застосовувати зброю в рамках міжнародного права, яке дозволяє завдавати ударів по ворожим військовим об’єктам. Цей сплеск зробив свою справу – російський наступ загруз, а їхня територія вздовж кордону перестала бути "святим місцем", яке рятувало росіян від українських пострілів.

За даними CNN, дозвіл бити західною зброєю по території РФ мав "величезний вплив" для українців, адже вдалося не лише відсунути російську артилерію, але також ракетні системи С-300 і С-400, якими росіяни від початку повномасштабної війни тероризували Харків.

"Українські атаки на російські лінії постачання змусили російські підрозділи боротися за продовольство, воду та боєприпаси", - написали з драматизмом у The Washington Post.

Однак не треба думати, що цей дозвіл став панацеєю і нівелював майстерність ЗСУ. Адже цей дозвіл теж отримав обмеження – Himars можна, а ATACMS не можна, також можна бити у відповідь вздовж кордону, або якщо російські сили готуються до завдання удару. Самочинно бити по військових цілях не можна, всі удари треба узгоджувати з американцями.

"Це точно полегшить ситуацію... Не менше, не більше", - лаконічно прокоментував очільник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов про суть цього дозволу.

Хай там як, росіяни вздовж кордону з Харківщиною, Сумщиною, Чернігівщиною дійсно змушені були частково перенести свої військові бази на десятки, а то й сотні кілометрів вглиб, що й зменшило ефективність їхньої логістики і постачання та допомогло зупинити наступ. Про ефективність дій українців свідчать також дані британської розвідки, яка каже, що за ці два місяці ЗСУ знищили рекордні понад 70 тис. окупантів. 

Та цього мало, оскільки Київ поки не може бити Scalp/Storm Shadow, ATACMS, Patriot вглиб території РФ. А це значить, що російські винищувачі та їхні аеродроми поблизу України відчувають себе у відносній безпеці і щодня продовжують запускати десятки КАБів по Україні. Тому президент Зеленський під час зустрічі з союзниками на саміті НАТО неодноразово наголошував на важливості того, щоб остаточно скасувати ці "червоні лінії" по використанню західної зброї.

"Щойно ми зможемо завдавати ударів далі, ніж просто біля кордону, зокрема по російських військових аеродромах, ми не тільки захистимо себе від будь-яких російських наступальних дій, а й убезпечимо наші передові позиції та міста від російських бомб", - сказав нещодавно Зеленський.

"Якщо Білий дім схвалить цю зміну, це зітре одну з останніх червоних ліній адміністрації щодо війни з Україною", - пишуть у Politico.

Та поки цього не сталося і не факт, що станеться через різне бачення перемоги в кабінетах Києва, Вашингтона, Берліна тощо. Як сказав президент США Джо Байден на закритті саміту НАТО, американський уряд продовжує "щоденно вирішувати", по яких російських цілях українським силам дозволено завдавати ударів.

Що кажуть експерти про дозвіл бити західною зброєю

Фото: соцмережі

Військовий експерт, полковник ЗСУ, ексречник Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов розповів Еспресо, що надання хоч і обмеженого дозволу бити західною зброєю по прикордонню Росії "вирішило патову ситуацію", яка склалася на півночі країни.

"Ще донедавна ми мали патову ситуацію. Адже з одного боку наша розвідка чітко розуміла, що ворог накопичує військові засоби на території Білгородської області, щоб атакувати північ Харківщини, але ми не мали права використовувати ракети західного виробництва, щоб у рамках превентивної діяльності їх знищувати. Зараз ситуація змінилася завдяки цим дозволам. Якщо раніше 3-5 км від лінії держкордону ворог мав змогу накопичувати свій військовий ресурс, формувати загони, то зараз вони змушені проводити такі заходи на відстані понад 80 км від кордону. Так само зі складами, з базами, з арсеналами, з командними пунктами, пунктами управління й зв’язку. Декілька вдалих прильотів зі знищення ворожих командних пунктів призвело до того, що ворог був змушений дещо відійти", - каже експерт.

Він додає, що важливо, щоб українцям таки дали дозвіл бити ракетами на 300 км у глиб території РФ.

"Оперативні летовища, звідки знімаються у повітря літаки російської армії, знаходяться на відстані 50-300 кілометрів. Ми бачимо місця зосередження, бачимо літаки, але не маємо дозволу використовувати ATACMS, щоб гарантовано знищувати їхню авіаційну техніку. Бо в польоті чи після пуску КАБів, їх знищити фактично неможливо. Тому це рішення на яке ми сповідаємося – дозволить протидіяти ворожим КАБам. Ворог більше ніж сотні КАБів за добу випускає. Чому? Бо вони гарантовано нищать всі фортифікації, незалежно від рівня їхнього облаштування та готовності, що унеможливлює ведення спротиву українською армією. Тому питання превентивної діяльності залишається актуальним", - говорить Владислав Селезньов.

Він додає, що наступний крок, якщо скасують всі ці заборони – це робота ЗСУ по пускових установках типу Іскандер, по ворожих складах боєприпасів, місцях зосередження зв’язку та особового складу, бронетехніки й озброєння.  

"Робота по цих об’єктах на відстані 300 км буде сприяти зменшенню бойового потенціалу російських окупантів, а ми, відповідно, отримаємо певний паритет на полі бою", - каже експерт і відзначає, що без зняття цих "червоних ліній" буде дуже складно у подальшому протистоянні.

Засновник Благодійного фонду "Закриємо небо України", заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко зауважив Еспресо, що крім Харківщини, ситуацію вдалося змінити і на Сумщині завдяки обмеженому використанню західної зброї по прикордонню РФ.

"Суттєво зміни проявилися на оперативному рівні, не вище. Зняття заборони означає, що додалися нові засоби – це Himars і відповідні боєприпаси. Це дозволило вплинути на ситуацію на Харківському напрямку з одного боку, а з іншого – розбити угрупування, а саме склади до них, логістичні шляхи і все це поблизу Сумщини. Коли зняли заборону наші сили активно працювали, щоб збити цей наступальний імпульс ворогів. Ще кілька місяців тому генерал Скибицький казав, що ГУР добуло плани, з'ясувало про ворожий наступ на Харків, на Суми. На Харкові в такому стані стабілізували ситуацію, а на Суми ресурсів у росіян не вистачає, але вони збираються. Всі ці дозволи на використання зброї відсунули ворогів за 100 км від кордону. Тепер, якщо будуть на Суми наступати, то будуть зосереджувати угрупування за 100 км і потім робити марш на лінію зіткнення й далі просуватися більш швидко", - говорить Ігор Романенко.

Також військовий експерт погоджується, що необхідне розширення діапазону можливостей використання, щоб зменшити перевагу росіян завдяки їхнім КАБам та авіації:

"Від минулого року для нас стратегічне питання полягає в боротьбі з керованими авіаційними бомбами. Пониження їхнього потенціалу застосування росіянами можливе завдяки декільком позиціям. Перше – це виявляти і бити по складах, де знаходяться ці бомби, а також їхнє приладдя. У нас вже був такий удар нашими ударними дронами. Але бойова частина цих дронів складає близько п’ятдесяти кілограмів. А, для прикладу, певні ракети ATACMS мають понад 400 кг. По-друге, бити по аеродромах, по носіях і по тих бомбах, які туди доставляються. Ну і по-третє – бити по носіях, коли вони піднімаються у повітря. Наші сили вже збили завдяки Patriot декілька літаків й вертольотів. Потім американці категорично заборонили нам це робити, мовляв, більше не дадуть ракет до них, хоч і потім казали, що не забороняли".

Ігор Романенко наголошує й на тому факті, що підхід наших союзників є двоякий, адже з одного боку вони кажуть, що дають необхідну зброю, але з іншого – повністю не скасовують обмеження, щоб не "провокувати ескалацію".

"Щобільше, американці не пускають F-16 і шведський Gripen. Тому так довго вони не можуть з’явитися в Україні. Бояться ескалації. Ось і весь підхід американців з цього приводу", - відзначає експерт.

Романенко додає, що зараз для України найкращий варіант розвитку ситуації, якщо за літо-осінь вдасться стабілізувати ситуацію на лінії фронту.

"А це означає зупинити просування ворогів. По-друге, треба знищити якомога більше озброєння техніки і живої сили ворога. І тільки втретє, завдяки такій ситуації, коли зупинили просування, починати формувати резерви. Але треба також змінити ситуацію з озброєнням, технікою й боєприпасами. Потрібно, щоб вона надходила швидко, в широкому спектрі сучасного озброєння. Поки всього цього не спостерігається і тому ми маємо на фронті результат, який маємо. Тим паче, що додається ситуація з мобілізацією, яку довго не вирішували і лише зараз за неї взялися", - підсумовує експерт.

Читайте також: Посередник між Путіним й Трампом: як миротворче турне Орбана може вплинути на російсько-українську війну. Пояснюємо