Всюдихід без водія, що рятує життя воїнам: що відомо про українського робота "Лютіка"

Що таке роботи-логісти та для чого вони у війську

У ХХ столітті військові роботи-логісти були здебільшого експериментальними або дуже обмеженими за функціональністю. Вперше ідея автоматизованої доставки боєприпасів, вантажів чи евакуації поранених активно вивчалась в арміях США та СРСР. Однак повноцінно реалізувати ідею не дозволили тогочасні технології – відсутність комп’ютерного зору, GPS, ШІ, батареї були ненадійними та важкими, а самі системи легко заглушувались або втрачали контроль.

Всі ці проблеми легше стало вирішити в ХХІ ст., коли дедалі частіше почали з'являтися якісні гусеничні та колісні платформи, здатні рухатися по бездоріжжю з вантажем і керуватися дистанційно або напівавтономно. У 2012 році армія США почала тестування SMSS (Squad Mission Support System) – гусеничного робота для перевезення вантажів підрозділів. Згодом були створені серійні зразки таких машин, як MUTT (Multi-Utility Tactical Transport) компанії General Dynamics та Titan UGV від Milrem Robotics. Обидві машини стали базовими представниками класу роботів-логістів. MUTT, наприклад, міг перевозити до 450 кг вантажу і працював до 72 годин без заправки.

Серед європейських зразків можна відзначити британську універсальну безпілотну платформу THeMIS. Вона стала основою для логістичних і бойових модифікацій. Свої аналоги створювали також Франція, Ізраїль, Південна Корея та Китай. 

Перші бойові випробування роботів-логістів відбулися під час війни в Афганістані. Саме там, у складних гірських умовах і на тлі постійної загрози з боку мін і засідок, американські війська почали експериментальне використання систем на кшталт SMSS і MUTT. Ці платформи виконували завдання транспортування боєприпасів, води, обладнання, а також евакуації поранених у районах, де пересування колісної техніки було обмежене. Військові відзначали, що використання таких роботів суттєво знижувало навантаження на піхоту, зменшувало ризик втрат серед особового складу та давало змогу тримати більше ресурсів ближче до лінії бою. 

Перші спроби створити автономні або дистанційно керовані вантажні платформи в Україні з’явилися в часи антитерористичної операції на Донбасі у 2014-2015 р.р. Однак тоді йшлося швидше про поодинокі ініціативи окремих волонтерів та ентузіастів. 

Значно активніше працювати над застосуванням роботизованих логістичних платформ почали вже після повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України у 2022 році. Умови виснажливої позиційної війни, потреба в постійному постачанні на передову, загроза від дронів і артилерії перетворили автономних роботів-логістів із дослідницьких прототипів на необхідність. У 2023-му почали з’являтися перші українські проєкти, а до 2024 року кілька з них вийшли на рівень дрібносерійного виробництва та реального бойового застосування. У 2025 році випадки евакуації поранених роботами-логістами стали звичним явищем у Силах оборони України.

Що таке робот "Лютік"

Наземний роботизований комплекс "Лютік", створений на українському підприємстві, був кодифікований і допущений до експлуатації в ЗСУ Міністерством оборони в липні 2025 року. Його створено як просту, дешеву та живучішу альтернативу ручному транспортуванню вантажів у зоні вогневого ураження.

Комплекс обладнаний електродвигуном і гусеничним шасі, що дозволяє йому пересуватися місцевістю зі складним рельєфом: долати бездоріжжя, піщані насипи, трясовини, неглибокі канави та невисокі вертикальні перешкоди. Завдяки гусеничному шасі та низькому профілю, платформа може рухатись навіть по зораній або розбитій вибухами землі. Вантажність робота-логіста – 250 кг.

Головна перевага робота – можливість дистанційного керування з безпечної позиції, що мінімізує ризики для оператора. "Лютік" має герметичний корпус, що захищає від вологи та пилюки. Платформа може працювати за широкого діапазону температур.

Логістична платформа має компактні розміри, що дозволяє транспортувати його на автомобільному причепі чи в кузові військового пікапа або мікроавтобуса. 
Зазвичай один-два таких роботи закріплені за взводом або ротним опорним пунктом і виконують 2-4 рейси за добу. Частіше це робиться вночі або в умовах низької видимості. У випадках стабільного контролю території платформи працюють за графіком, у "гарячих" секторах – епізодично, з ризиком втрати техніки. Більшість моделей не мають бронювання і вразливі до ворожих FPV-дронів, що накладає обмеження на маршрути й час застосування.

наземний роботизований комплекс "Лютік", фото: mod.gov.ua

Функції та можливості робота "Лютік"

Одним із ключових завдань «Лютика» є розвантаження солдата в умовах, де переміщення навіть кількох десятків кілограмів може бути смертельно небезпечним. Платформа дає змогу піхоті отримати необхідне забезпечення без виходу з укриття або бліндажа, зменшуючи кількість втрат.

"Компактний "Лютік" може виконувати широкий спектр завдань. Зокрема, логістичних: перевезення вантажів, особового складу, евакуації поранених тощо. Водночас його можна використовувати і як рухому платформу для бойових модулів", – описує багатофункціональність робота сайт Міністерства оборони України.
Основним призначенням "Лютіка" є доставлення вантажів до підрозділів, що перебувають на передовій, у важкодоступних або небезпечних районах. Йдеться про транспортування боєприпасів, харчів, води, медикаментів, турнікетів, дронів, засобів зв’язку, генераторів, інженерного обладнання тощо. У сучасній війні кожен десяток кілограмів – це навантаження на піхотинця, а кожен рейс "під нуль" через мінні поля, обстріли чи дрони – ризик загибелі. Робот, здатний автоматично або дистанційно доставити спорядження на позиції, зменшує кількість виходів людей з укриттів і тим самим рятує життя. Більшість рейсів здійснюються вночі та в погодні умови низької видимості. 

Крім того, у деяких випадках використовувалася як транспорт для евакуації поранених, здебільшого в екстрених умовах. У ситуації, коли пораненого неможливо оперативно винести з "сірої зони" без загрози для рятувальників, робот виконує роль першого евакуаційного засобу – до шпиталю чи бодай до найближчого укриття чи евакуаційного коридору. 

Іншими напрямками є технічне забезпечення позицій (зокрема транспортування важкого інженерного обладнання – бетонних блоків, інструментів для копання окопів тощо), дронів, кабелів зв’язку чи акумуляторів. "Лютік" може також роль супроводу для мобільних груп (підрозділ іде пішки, а робот везе основне спорядження, зменшуючи вагу на кожному бійці). Супровід важливий під час рейдових дій або в умовах, коли звичайна техніка не може супроводжувати групу – у лісах, урвищах або розбитій міській забудові. Ймовірно дрон можна облаштувати і для розвідки, ретрансляції сигналу чи, скажімо, створення димової завіси.