Орбан і Корачонь. Хто в Угорщині мислить стратегічно?

Поки мадярські владці прогинаються в реверансах перед Путіним, відвідуючи кремлівського диктатора у його барлозі й домовляючись про "дешевий російський газ", опозиціонери, причому – не підконтрольні керівній партії Фідес, гучно заявляють про свою незгоду.

Днями мер Будапешта Гергей Корачонь заявив, що "російський газ — це величезна афера", а угорська влада веде країну до програшу.

За його словами, якби дешевий російський газ існував, то угорцям не довелося б платити неймовірно високі рахунки за комунальні послуги. "Дешевий російський газ – це величезна афера. Зате є дуже дорогий російський газ! Те, що траплялося так багато разів у угорській історії, відбувається знову: уряд не тільки ставить країну на неправильний бік історії, але й ставить її на бік, що програв. Те, що вони не можуть відрізнити агресора від жертви, є не лише – хоча цього було достатньо – морально невиправданим, а й економічно шкідливим".

Важливим є сам факт розуміння окремими угорськими політиками того, що вибудовувати стосунки зі світом, зокрема Європейським союзом, ставати на бік руйнівника континентальних кордонів Путіна, та ще й "не відрізняти агресора від жертви", так, як це робить Орбан та Сійярто, — дорога у глухий кут

Ці слова міського голови столиці, обраного від партії "Діалог для Угорщини" (Párbeszéd Magyarországért) можна було б, звісно, списати на опозиційність мадярських "зелених", яку вони демонстрували упродовж десятків років. "Діалог" відмовлявся від коаліції з орбанівською Фідес, але постійно брав участь у виборах, мер Будапешта Корачонь навіть кандидував на посаду прем'єр-міністра.

Утім, важливим є сам факт розуміння окремими угорськими політиками того, що вибудовувати стосунки зі світом, зокрема Європейським союзом, ставати на бік руйнівника континентальних кордонів Путіна, та ще й "не відрізняти агресора від жертви", так, як це робить Орбан та Сійярто, — дорога у глухий кут.

Бо навіть якщо ретельно проаналізувати обіцяний бункерним дідуганом "дешевий газ" для Угорщини через "Турецький потік", то це перспектива, писана вилами по воді. Віталій Портников докладно розповів, чому це так. Йдеться, зокрема, по-перше, технологічну неспроможність газогону помпувати великі обсяги газу до Європи, по-друге, реальну відсутність охочих інвесторів вкладати кошти у сумнівні прожекти Москви й втрапити під жорсткі санкції, по-третє, юридичні проблеми функціонування "Турецького потоку". Але Сійярто та Орбан, мабуть, або не розуміють цих всіх аспектів, або не бажають бачити того, що Ердоган, обговорюючи з Путіним експлуатацію південного газопроводу, просто вибиває знижку для Туреччини й аж ніяк не для Угорщини. Знижку вже і зараз, а там буде видно… Цілком у стилі володаря Білого палацу в Анкарі, рівно ж як і "зернова угода". Ердоган – спекулянт вищого левела, тому й політика його відповідна.

Читайте також: Турул і Тризуб

Орбан і Сійярто – популісти. Їх тримає на плаву реваншистська риторика "Великої Угорщини", відверто антидемократичні випади, пошуки зовнішніх ворогів. Кому довелося побувати у Будапешті, той неодмінно зауважив неймовірну кількість білбордів з образами на адресу Джорджа Сороса. Так, саме угорського єврея, а тепер відомого мільярдера і філантропа, засновника Фонду Відкритого Суспільства зробили "крайнім" у всіх бідах його батьківщини. Орбан навіть заявив, що Сорос "найбільше розбещує бюрократів у Брюсселі, які шантажують і погрожують Угорщині". Як це схоже на Росію, де інституції, засновані за сприяння ФВС або закрили, або змусили маркувати себе "іноземними агентами". А чи в Україні ми не бачили нагінок на громадянські спільноти "соросят", мабуть, з подачі тих же ефесбешних кураторів.

Орбан і Сійярто – популісти. Їх тримає на плаву реваншистська риторика "Великої Угорщини", відверто антидемократичні випади, пошуки зовнішніх ворогів

Натомість Гергель Корачонь, опонуючи Фідес та її лідерам, каже відверто: "Ми нічого не отримуємо за безвідповідальну політику гойдалок, яку проводить уряд. Ми повинні вийти з тіні Путіна, ми повинні перейти від викопної енергії до відновлюваної, ми маємо вибрати енергонезалежність замість енергозалежності". Його акцент на тому, що Орбан "cтавить країну на неправильний бік історії, на її програну сторону", нагадує мадярам не тільки про нацистський режим адмірала Міклоша Хорті, але й про жорстоке придушення совєтами Угорського повстання 1956 року. 

Американський письменник, мотиватор Стівен Кові у книзі "8-а навичка" зіронізував, що "диявол ховається у деталях, а успіх — у системах". Так і у нашому випадку: популізм будується на піску, і у Третій світовій, що точиться між демократією як системою і популістичними автократіями чи диктатурами, гору візьме система. І добре, що у наших сусідів за Дунаєм є політики, які це усвідомлюють.

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.