Питання про відхід наших частин від Бахмута на нові лінії оборони не стоїть. Колонка Сергія Згурця

На Бахмутському напрямку фронт досить динамічний, але українські війська на нові лінії оборони не відходять

Ситуація на Бахмутському напрямку

Хотів би почати наш огляд ситуації навколо Бахмута, яка залишається найбільш складною. Власне, зараз ворожі бойові дії навколо міста - один із п’яти напрямків, де РФ намагається реалізувати свій тупіковий наступ. 

Сьогодні ввечері Генштаб повідомив, що росіяни в неділю вели безуспішні бойові дії на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Шахтарському напрямках, Але, звісно, важливі деталі. Повертаючись до Бахмута, скажу, що сьогодні мав розмову зі своїм товаришем із нашого штурмового полку під Бахмутом, який має на озброєнні гаубиці 105 мм. Він каже, що цілей так багато, що не встигають знищувати. Кількість живої сили та мобільних цілей противника на ділянці 4 км настільки багато, що це за межами припустимого. Навіть значна кількість артилерії з нашого боку не завжди допомагає. Головне, щоб не бракувало боєприпасів, хоча із цим часом є нюанси. За його оцінками, співвідношення в артилерії - десь 2:1, а щодо втрат, то йдеться про 1:10, коли говоримо про живу силу. Сьогодні Резніков сказав, що на Східному фронті РФ за добу втрачає 500 убитими та 900 пораненими. Понад сім місяців атаки на Бахмут успіху не мали. Потім ціною значних втрат ворог таки захопив Соледар і зараз продовжує атаки на Бахмут із трьох напрямків. Найскладніша ситуація на півночі, де за трасою Бахмут - Слов’янськ ворог намагається протискатися з Берхівки та Ягідного в бік Часового Яру. Чому це важливо? Через Часів Яр пролягає одна з останніх або майже остання дорога через Хромове, яка забепечує Бахмут. На півдні РФ намагається декілька днів поспіль атакувати з напрямку Іванівського та трошки східніше. Ще вчора повідомляли, що відстань від Ягідного, куди зайшов ворог, до Іванівського - у межах 5 км. Цю ділянку РФ намагається стискати з обох боків. У цьому коридорі розташована та важлива дорога через Хромове, яка перебуває під вогнем противника, і що, мовляв, є ризики оточення нашого угруповання в Бахмуті. Але сьогодні інформація дещо інша. Росіян посунули з району Іванівського, а на півночі Бахмута наші війська стабілізували лінію фронту та відвоювали кілька важливих позицій на захід від Берхівки та Ягідного. Пару годин тому контратака наших військ іще тривала. Ці бойові дії - у зоні перетину двох трас поблизу Параскіївки. ЗСУ намагаються вийти в тил угруповання російського наступу, яке йшло від Берхівки. Динаміка на цій ділянці фронту достатньо швидка. Можливо, це пов’язано з тим, що там перебуває командувач Сухопутних військ Олександр Сирський. У будь-якому разі питання про відхід наших частин від Бахмута на нові лінії оборони, здається, абсолютно не стоїть. Триває знищення ворожих сил у надзвичайно складних умовах. Так відбувається на всіх ділянках фронту на початку другого року новітньої фази агресії РФ проти України.

Офіцер ЗСУ та нардеп VII скликання Ігор Лапін нагадав про досить непогану статистику в контексті протистояння артилерій, тобто 1:2. Добре пригадуємо, яке було зосередження артилерії РФ на початку війни. Зараз вогневих валів у них не виходить, тому що немає переваги в артилерії 1:10 чи 1:100, але тим не менш, вони намагаються замінити брак артилерії саме піхотними атаками. Проти піхотних атак, звичайно, важче працювати нашим артилеристам, тому що міська забудова, агломерація ускладнюють роботу. Тут гостро стоїть питання забезпечення нашої піхоти на передових рубежах мінометами, мінометними снарядами, а цей мінометно-снарядний голод у нас триває багато місяців, особливо це стосується калібру 120 мм. Теж є проблеми з 82-им калібром, 60-им. Отже, обмежитися закупівлею лише мінометів і не налагодити до кінця постачання мінометних снарядів - серйозний виклик для Міноборони, яке фактично відповідає за закупівлі. Були провальними спроби атакувати Вугледар. На деяких невеличких ділянках вони мали успіх, але українські військові його знівелювали, відновили позиції. Хоча є дані розвідки про велике зосередження росіян на Вугледарському напрямку. Ми розуміємо, для чого це потрібно РФ. За неперевіреною інформацією, зайшли строковики армії Росії. Ми пам’ятаємо, як РФ готувала суспільство, що вони кинуться в бій. Ігор Лапін вважає, що недаремно готували, що кидатимуть дітвору. Вони треновані, витривалі, але, найголовніше, вони більш слухняні щодо командирів, ніж мобілізовані. РФ використовуватиме цей резерв і в гарячій фазі навесні й далі програє той, хто першим задіє останній резерв. Ігор Лапін гадає, що Залужний це розуміє й ті наші резерви, які готували для контратак, іще накопичуватимуть, але РФ іще не все кидають у м'ясорубку. Хто першим піде в атаку, той викриє напрямки концентрації своїх резервів. Ми теж це розумітимемо. Офіцер ЗСУ також чекає на постачання зброї дальністю 150 км, адже вона б допомогла уражати більш дальні логістичні центри. Якщо говорити про Вугледар, то якраз перерубання логістичних шляхів між Кримом і Донбасом було б логічне за допомогою того, що летить на понад 150 км. До Мелітополя від Вугледара - 75 км, але ми не можемо на нульову лінію виводити ті самі HIMARS, тому трошки не дістаємо.

Ризик гальмування надання Україні західної техніки 

За словами Ігоря Лапіна, на тлі загострення риторики КНР, зараз спиняти наш потенціал призупиненням або гальмуванням надання допомоги ніхто вже не буде. Наша ініціатива, яка непогано розвивалася торік восени, загальмувалася за рахунок зменшення постачання озброєння. Другий момент, коли всі казали, що ми підемо на Херсон, ми пішли на Харківщину. Що нам дасть перерубування логістичного шляху між Кримом і Донбасом? Ми ж сьогодні не підемо на Крим. Навіть якщо ми не звільнимо все до Чонгара й не закріпимося там, зайти в такий вузький коридор і вигрібати від кримського та донецького угруповання РФ буде важко. Це залежить від ширини коридору, але ми не пануємо на тих територіях у небі, тому без прикриття заходити туди - це наражати все на небезпеку, якщо брати напрямок від Запоріжжя до Мелітополя. Розширювати коридор тоді треба буде на Донеччину та Крим. Чи буде достатньо сил без прикриття з неба? Це дуже ризикована річ, хоча нема повної картини розвідданих, що є в РФ, щоб проаналізувати. З іншого боку, немає достеменної інформації щодо нашого резерву. Ми знаємо, що зараз формують резервні бригади контрнаступу Нацгвардії. До нас їдуть Bradley, які можуть переміщуватися швидко лісами та полями. Ми розуміємо, що на підході танки, але вся техніка має бути прикрита з неба. Якщо цього не забезпечити, буде проблема не тільки в "Ланцетах", які наводять "Орланами", дронах-камікадзе, але й від авіації, якої близько 400 бортів зосереджено. Це дуже велика кількість. Одними Stinger, "Іглами" ми не впораємося, тому що на такій невеликій ділянці така кількість авіації може дуже завадити. Наші громадяни вірять у ЗСУ, про можливі напрямки наступу знають двоє: Господь Бог і Залужний.

Контрнаступ України

Ігор Лапін вважає, що більше загострюватися війні вже нема куди, адже працюють авіація, "іскандери", артилерія, людей нищать. З приводу ядерної загрози Ігор Лапін звернув увагу на заяву Китаю, попри весь негатив у 12 пунктах китайського миру, щодо невикористання ядерної зброї. Другий момент - геополітика. Питання, як відреагують США та ЄС на такі пропозиції Китаю щодо постачання летальної зброї Росії. Якщо вони зволікатимуть, то отримають іще більшу ескалацію. Не маючи прикриття з неба - літаків, ми можемо втратити ту броню під час можливих контратак, зокрема зі звільнення Криму. Тому або дають усе й одразу та ми маємо можливість швидких контрнаступу, завершення війни, що дасть зекономити Заходу на фінансуванні зброї для України, підтримки нашої економіки під час війни. Або, якщо думати, що Путін зробить іще сильніше, ми вже не панікуємо щодо ядерної зброї, тому що якщо це відбудеться, це не вирішить проблеми війни. Це може лише знищити велику кількість людей. Але питань можливого успіху сухопутних військ РФ в Україні цим не вирішиться. Росія це розуміє, і свою заяву КНР робила саме в такому контексті. Те, що вони надули щоки, що дадуть РФ летальну зброю, а ЄС і США відповіли, - поки заяви, дані розвідки. Але самого надання ще не було. Якщо це відбудеться, проти Китаю потрібно буде не те що запроваджувати пекельні санкції з боку Заходу, а це вже війна цивілізаційного вибору, демократія чи авторитаризм. Якщо авторитарні режими переможуть, завтра будуть Тайвань, зовсім інші геополітичні проблеми. Якщо США нас залишать, на їхньому гарантуванні світової безпеки можна буде поставити хрест. Світова система колективної безпеки закінчилася, коли РФ увійшла в Крим, тому що не спрацював жоден міжнародний договір із підписами РФ, США, КНР, Великої Британії. Коли починають заводити нас у манівці, що вони домовлятимуться чи допомагати, є екземпляри Будапештського меморандуму українською, російською й англійською мовами. Усі рівнозначні. Вони нам гарантували територіальну цілісність. Велика Британія - наш хороший адвокат на світовій арені з великих геополітичних гравців. Ігор Лапін сумнівається, що РФ заходитиме в клінч, адже ще має проблеми після коронавірусу, завал економіки може потягнути негативні наслідки для Сі Цзіньпіна. Внутрішній споживач не з’їсть усе виготовлене Китаєм. Тут усе залежатиме від готовності Заходу грати ва-банк. Інакшого виходу нема. Якщо КНР постачатиме РФ летальну зброю, нам буде набагато важче. Хоча швидкість можливого постачання цього озброєння та нашої контратаки дискусійні. Якщо раніше розбити сухопутне угруповання РФ, то іншу зброю не буде кому постачати.

Контрнаступ і контратака - ще не злам у війні. Ним може бути його результат. Це різні кроки, які йдуть один за одним. Наскільки це пришвидшить нашу перемогу? У РФ нема суспільства - це "терпіли", які далі відправлятимуть синів і чоловіків на війну, тому не бунтуватимуть проти ще однієї мобілізації, строковиків. Ігор Лапін зауважив, що не вірить, що еліти Росії заради грошей протистоятимуть Путіну. Перемога для України - це "парасолька" НАТО й розвал російської імперії з відсутністю загрози від неї, демілітаризація. Путіних, двійників багато. Якщо офіційно оголосять, що він "усе", то буде порожній трон і в РФ почнеться війна всіх проти всіх. Тому Ігор Лапін вітає створення приватних армій у Росії, адже вони між собою потім валитимуться й Україні полегшає. Але трон не порожній, Путін править і росіяни готові помирати за свого царя. Пропаганда РФ підвела росіян під те, що колективний Захід дуже хоче знищити Путіна. Захищаючи його, росіяни воюють проти Заходу, НАТО в "братській" Україні. Військовий наголосив, що не вірить, що перемога України в контратаці та контрнаступі зламає систему управління РФ. Ці злами шкодитимуть РФ, ми захопимо трофеї, але війна на них іще не закінчиться.