Американці допоможуть зброєю. А хто пособить з демократією?

Сенат, — що було прогнозовано, — проголосував "за", Байден з підписом не забарився. Кажуть, що перші партії вже спаковані й перебувають у хабах поблизу кордону, тож чекати довго не доведеться.

Але за переможними реляціями в українському сегменті мережі якось загубився ще один американський документ, який, схоже, виглядає попередженням нашій владі.

Це Звіт бюро демократії, прав людини та праці Державного департаменту про дотримання прав людини у 2023 році. Розділ, що стосується України є доволі масивним і сповненим, далебі, не компліментарних фраз.

Зрештою, американці не відкрили "америки". Документ просто фіксує факти, про які українці, — особливо ті, хто не обмежують свій інтерес переглядом єдиного телемарафону, — знають з альтернативних джерел.

Останніми днями спільноту зворохобило таємниче зникнення офіцера Сил спецоперацій і колишнього співробітника Головного управління розвідки Романа Червінського. Його звинувачують у перевищенні службових повноважень під час спроби викрадення російського військового літака. Обвинувачення стверджує, що внаслідок його дій РФ завдала ракетного удару по аеродрому "Канатове" у Кіровоградській області в липні 2022 року.

Читайте також: Зникнення Червінського: це Росія в Україні

Рік тому суд вирішив тримати Червінського під вартою. 19 квітня його мали б звільнити, але суд розглянув справу без його присутності. Адвокати обвинуваченого у перевищенні повноважень заявили, що не знають, де перебуває їхній підзахисний. Адвокат Андрій Йосипов взагалі висловив припущення, що Червінського могли передати… Росії. "Мені дуже б не хотілося думати про найгірше, але з урахуванням біографії Червінського, з урахуванням тої критики, яку висловлював, критики у справі "вагнергейту", критики Єрмака і Зеленського у справі щодо передачі Цемаха російській федерації, одного з ключових свідків по справі малазійського Боїнга, збитого над територією України", - сказав Йосипов.

Тобто фактично йдеться про викрадення людини. У Звіті відомства під орудою Ентоні Блінкена конкретно не йдеться про справу Червінського, але він фіксує факти "зникнення" людей на, як пишуть у документі, підконтрольній Україні території.

Що ж до інших порушень, то американці особливо акцентують на доволі фривольному поводженні влади з правом громадян на інформацію. Про цензуру та обмеження права знати сказано доволі прозоро: "Національний телемарафон – змінна платформа каналів, які дотримуються урядової лінії щодо репортажів про війну – забезпечив безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами у прайм-тайм. Щобільше, деякі ЗМІ повідомили про відсторонення від вигідних контрактів на наземне мовлення та тиск з боку Офісу президента ще навесні 2022 року". Йдеться, зокрема, й про телеканал "Еспресо". І далі: "Журналісти-розслідувачі, які критикували уряд, інколи ставали мішенню негативних кампаній у соціальних мережах, іноді через дружні до уряду канали". Атож, чого вартий недавній скандал зі стеженням за групою розслідувачів Бігуса.

І якщо Червінського не згадали у звіті американські чиновники, то такої честі удостоєно Павла Лебідя — одіозного клірика Києво-Печерської лаври. "30 березня в Києво-Печерському монастирі під час інтерв’ю журналістам митрополит УПЦ напав на кореспондентку Еспресо TV Валерію Пашко, штовхаючи її та намагаючись вибити з рук мікрофон", - йдеться у документі.

Ще раз наголошу: те, що написали американці, не новина для українців. Зрештою, чи можна було очікувати чогось іншого, в умовах, коли влада знайшла зручне виправдання на всі випадки життя: у нас війна.

Будь-які спроби критики чи навіть доброзичливих порад, — мовляв, так було б краще, — сприймаються як зазіхання на основи державної безпеки, російські ІПСО. Буває так, що ці, так звані "спецоперації" Кремля дуже потужно анонсуються саме підконтрольними Києву ЗМІ чи соціальними мережами. Аби, так би мовити, незгодні з черговими промахами влади стулили писок і не підіймати голос.

Читайте також: Андрій Єрмак. З топу Time – у прем’єри?

І питання навіть не в тому, що маємо на виході негативні оцінки наших партнерів. Питання набагато важливіше і серйозніше: як далеко зайде Зеленський та його соратники у руйнуванні демократичних цінностей та демократичних інституцій в країні? Бо демократія – примхлива пані, її не впишеш у відому формулу "Кожен з нас президент", потай вважаючи, як Людовик XIV, що "держава – це я".

Суспільство годують обіцянками перезавантаження влади, але такі сигнали якось оминають парламент, який мав би бути головним інструментом таких змін. Бо, нагадаю, ми ще наразі живемо у парламентсько-президентській республіці, хоча її доцільніше було б називати, — на превеликий жаль, — президентсько-офісною.

У мене іноді виникає запитання: а чи є у нас Верховна Рада, і що вона вирішує? Чи ті, хто вважає себе вершителями доль, часом не послуговуються "монобільшістю" та її "попутниками" для того, аби розпалювати суспільні пристрасті макабричними заявами фріків, неадекватними законопроєктами, або ж освяченням рішень, наперед ухвалених на Банковій? "Розділяй та владарюй", - принцип випробуваний, але, на жаль, не демократичний…

Тому, усіляко вітаючи зусилля партнерів і безпрецедентну допомогу Україні з боку союзників, мусимо запитати самі себе: а хто нам допоможе навести лад у власній домівці? Вочевидь, ніхто, окрім нас.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Ігор Гулик – журналіст

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.