Андрій Єрмак. З топу Time – у прем’єри?

І якщо раніше, попри запевнення Володимира Зеленського, що владу буде докорінно оновлено, ми побачили лише кілька незначних і мало на що впливових кадрових перестановок, то тепер, кажуть, буде значно гарячіше.

Президент, мабуть, добре засвоїв урок з відставкою головкома Залужного, — точніше, наслідки цієї відставки, які негайно позначилися на падінні рейтингу звиклого до овацій та загального визнання колишнього актора розважального жанру. За оцінками директора Київського міжнародного інституту соціології Володимира Паніотто, цей крок дався взнаки на показниках схвалення дій Зеленського аж на п’ять відсотків.

Щобільше, — стагнація фронту, а подекуди й незначне просування окупантів у районі Авдіївки, Часового Яру та інших найгарячіших точках лінії зіткнення, асоціювалася не з особою новопризначеного Сирського, а саме з Верховним головнокомандувачем. Тим паче, що Залужним справа не обмежилася, і разом з ним "пішли" ще кількох знакових воєначальників та навіть тих, хто ефективно комунікував зі суспільством на теми війни. Маю на увазі, зокрема речника Повітряних сил…

Тому, мабуть, чергові кадрові ротації вже в цивільних структурах будуть виваженішими та більш продуманими.

І ось як вони мали б виглядати. Знову у медійне поле повернулася версія про обмін посадами Єрмака та Шмигаля. Мовляв, другий за ліком глава президентської адміністрації очолить Кабінет Міністрів, натомість чинний очільник уряду піде на Банкову, в офіс свого одіозного попередника.

Читайте також: Телемарафон як кіно абсурду

Якщо це так, то Андрій Борисович обставив своє нове призначення дуже ретельно. Як тут не згадати минулотижневий топ-100 від журналу Time, у якому фігурує Єрмак з мішками. І більше ніхто з українських політиків. Заздрісники та опоненти не оминули нагоди покпинити з такого вибору, пророкуючи праведний гнів Зеленського на "Брута", який встромив ніж у спину, про негайне дипломатичне "заслання" незмінного супутника та навіть двійника глави держави, який несподівано з’являвся у місцях, не передбачених його повноваженнями.

Але ні. Якщо Єрмак переселиться у будівлю на Грушевського, то це тільки означатиме, що нарешті він легалізувався не тільки в людській опінії як друга людина країни, але й у правовому полі парламентсько-президентської, а не парламентсько-офісної республіки. І нарешті вщухнуть дискусії про те, що, мовляв, глава президентської канцелярії не має жодних повноважень, прописаних у Конституції, що пхне носа не туди, куди йому слід.

А Шмигалеві, зрештою, залишаться належні керівнику Офісу обов’язки канцеляриста, скріпки, папір для принтерів тощо. Бо Андрій Борисович, слід думати, залишить на Банковій справи у надійних руках Олега Татарова та інших випробуваних часом та обставинами осіб. Наприклад, Олени Ковальської та Ірини Мудрої, що вчасно прийшли на посади заступників керівника ОПУ після звільнення Олексія Дніпрова та Андрія Смирнова. Перший дістався шостому президентові у спадок ще від п’ятого, а Смирнов був дещо токсичним через зв’язки з одіозним Андрієм Портновим.

Єрмак не забув і про те, щоб завчасно створити собі певний функціонал зручних людей і в Кабміні. Я не стверджуватиму, що досі Андрій Борисович не мав там своєї мережі впливу, однак навіть недавнє призначення Андрія Сибіги, що опікувався в Офісі міжнародним блоком, першим заступником Дмитра Кулеби у МЗС, також, гадаю, не є випадковим.

Але… В усьому є своє "але", бо навіть якщо Зеленський дуже захоче випровадити Єрмака з власної канцелярії на прем’єрські хліби, то за це має ще проголосувати парламент. А там, попри всесилля Володимира Олександровича та Андрія Борисовича, — бродіння серед монобільшості. Зрештою, те, що залишилося від фракції "Слуга народу", можна назвати монобільшістю, та й взагалі більшістю лише з великою часткою умовності.

Читайте також: Сертифікат  аморальності

Мало того, що під голосування за надзвичайно важливі законопроєкти І Арахамії, і ОПУ доводилося вступати у торги зі залишками ОПЗЖ, Голосом та "Майбахом". На світ Божий виринула історія про потенційних "щурів", які вже намилилися втікати з парламентського Титаніка, написавши заяви про складання депутатських мандатів.

А сподіватися, що за Єрмака голосуватимуть "Європейська солідарність" чи "Батьківщина" я б не ризикнув навіть за ліпших розкладів.

Щобільше, кажуть, що на Банковій таки вирішили позбутися і спікера Верховної Ради. Руслана Стефанчука з його явно не витонченим крутійством вважає токсичним не тільки те, що залишилося від трускавецької монобільшості, але й звісно ЄС, якій він залив сала за шкіру своїм волюнтаризмом з дозволами на відрядження за кордон. Стефанчук, мабуть, піде головою Конституційного суду, якщо все складеться так, як сконструювали Єрмак і Татаров.

Утім, поживемо-побачимо. Мені лише цікаво, чи перевезуть у Кабмін мішки – антураж зі світлини Андрія Борисовича у Time. Вони б знадобилися "міцному господарнику"…

Спеціально для Еспресо

Про автора. Ігор Гулик – журналіст

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.