Будапештський меморандум-2?
Ок, уявімо собі, що Україна пристала на "peace deal", як його описано в статті The Economist: "членство в НАТО в обмін на території"
Що це означає на практиці?
Україна укладає з РФ якусь тимчасову мирну угоду про припинення вогню.
Одночасно Україна отримує запрошення до НАТО і підписує протокол вступу (Accession Protocol), в якому Україну де-факто визнано в межах територій, які вона контролює зараз.
Після цього починається процес ратифікації приєднання України всіма країнами НАТО.
Яка природна реакція Путіна?
Цілком очевидно: поки триває ратифікація — а вона може тривати роками — знайти будь-який привід для локального порушення домовленості про припинення вогню й відвоювати в України ще бодай клаптик території, на яку, згідно зі вже підписаним протоколом вступу, поширюються "гарантії НАТО".
Читайте також: У пошуках "перемир'я"
Тим самим Захід постає впритул перед тим самим вибором, якого він весь цей час щосили уникав: щойно Україна завершує процес приєднання до НАТО - НАТО отримує формальний квиток на війну з Росією.
Перше питання: хтось вірить, що за таких умов ратифікацію протоколу вступу України до НАТО колись буде завершено?
Друге питання: хтось вірить, що західні політики та аналітики не передбачили такий сценарій?
Третє й останнє питання: чим відрізняється нинішня пропозиція "членство в НАТО в обмін на території" від Будапештського меморандуму?
Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе