Будапештський меморандум-2?

Що це означає на практиці?

Україна укладає з РФ якусь тимчасову мирну угоду про припинення вогню.

Одночасно Україна отримує запрошення до НАТО і підписує протокол вступу (Accession Protocol), в якому Україну де-факто визнано в межах територій, які вона контролює зараз.

Після цього починається процес ратифікації приєднання України всіма країнами НАТО.

Яка природна реакція Путіна?

Цілком очевидно: поки триває ратифікація — а вона може тривати роками — знайти будь-який привід для локального порушення домовленості про припинення вогню й відвоювати в України ще бодай клаптик території, на яку, згідно зі вже підписаним протоколом вступу, поширюються "гарантії НАТО".

Читайте також: У пошуках "перемир'я"

Тим самим Захід постає впритул перед тим самим вибором, якого він весь цей час щосили уникав: щойно Україна завершує процес приєднання до НАТО - НАТО отримує формальний квиток на війну з Росією.

Перше питання: хтось вірить, що за таких умов ратифікацію протоколу вступу України до НАТО колись буде завершено?

Друге питання: хтось вірить, що західні політики та аналітики не передбачили такий сценарій?

Третє й останнє питання: чим відрізняється нинішня пропозиція "членство в НАТО в обмін на території" від Будапештського меморандуму?

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.