У пошуках "перемир'я"

Цього насправді бажають і на Заході, і в Росії. Тому в найближчі місяці будуть загострюватися явні та приховані дискусії про те, на яких умовах можна і треба її завершити.

Два свіжих приклади.

1. Заява Лаврова: "Поверніть російську мову та російську церкву".

Чому це так важливо Кремлю? Тому що йому треба на момент завершення війни бодай щось продати росіянам як свою перемогу - "те, за що воювали". Бо якщо після війни виникне питання: "Так за що ж ми боролися?!" - то Путіну хана та, цілком можливо, хана РФ в її нинішніх кордонах. Заява Лаврова — це пошук пунктів такої "перемоги".

Читайте також: Щоб справді зупинити Росію, треба вступити з нею у війну

2. Стаття в The Economist, яку люб'язно переклала "Українська правда".

Стаття починається з маніпуляції: мовляв, в України немає ні людей, ні зброї, щоби вийти на кордони 1991 року.

Чому це маніпуляція?

Тому що кількість потрібних людей залежить від запеклості російського опору. А ця остання — від кількості та якості наявної в України зброї. А те й те Захід наразі жорстко фільтрує і контролює — щоби не дати Україні ні "надто мало", ні, боронь Боже, "надто багато".

Отже, пишемо "в України недостатньо зброї для виходу на кордони 1991 року", а читаємо - "Україні достатньо для цього зброї не давали й не дадуть".

Але далі основна теза: "Дайте Україні вступ у НАТО й набагато більше зброї, ніж зараз (отже, зброя є!), але хай вона забуде про території, які на сьогодні контролює Росія".

Читайте також: Про план перемоги

Це ще одна спроба знайти формулу, яка задовільно (?) пояснить, "за що боролися", і росіянам, і українцям. Першим — українська територія (щоби зберегти режим Путіна, а отже цілісність РФ), другим - "утішний приз": вступ у НАТО й типу гарантії, що подальших утрат території вже не буде. "Вовки відносно ситі, а вівці відносно цілі".

Звісно, це лише одна пропозиція з багатьох. І далеко не факт, що саме її візьмуть за основу. Але це одне з підтверджень тієї тези, з якої я почав: у найближчі місяці явні та неявні дискусії на тему того, на яких умовах намагатися завершити цю війну, ставатимуть дедалі гострішими. Відповідно, навколо цього буде вдосталь інформаційних маніпуляцій. А наша справа — на них не вестися.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.