Єдність суспільства під час війни — це не гасло, а стратегічний ресурс

Війна на виснаження, до якої додали ядерну компоненту, не може не викликати занепокоєння. Як її розуміти в Україні, та що це каже про поточну траєкторію війни?

1. Ключова особливість війни на виснаження полягає в тому, що вона ведеться проти суспільства, а не лише проти армії. У такій війні перемагає не той, хто захопить більше територій, а той, хто зможе довше протриматися. Армія безперечно важлива, але стійкість військових на фронті не матиме значення, якщо суспільство в тилу готове здаватись і прагне капітуляції.

Саме тому Кремль так багато уваги приділяє впливу на українські тилові міста. Атаки на дитячі садки й школи, електростанції та ТЕС, випадкові удари по житлових будинках від Харкова до Львова — це все спрямовано на те, щоб змусити українців вимагати "миру за будь-яку ціну".

2. Окремою частиною цієї стратегії є інформаційна війна. Бо для капітуляції суспільства замало захопити кілька кварталів у Покровську чи зруйнувати багатоповерхівку в Дніпрі. Людей треба переконати, що опір не має сенсу, а влада безпорадна й не здатна нікого захистити.

Більшість каналів, через які Росія поширювала пропаганду, були заблоковані ще за президентства Петра Порошенка. Але коли Москва створила нові канали в Telegram, замість системної протидії влада почала використовувати цю платформу для власних політичних цілей — здебільшого проти опозиції. Тож очевидно, що влада не буде активно боротися з російськими інформаційними операціями в Telegram, адже сама використовує схожі методи — лише проти внутрішніх опонентів.

Читайте також: Спроби об’єднати людей не правдою, а маніпуляцією — провальні

3. Оскільки Україна воює за підтримки союзників, завданням Росії є розширення війни на виснаження і на суспільства цих країн. Безпілотники в Польщі, літаки над країнами Балтії, дрони біля аеродромів і баз по всій Європі — це елементи тієї ж стратегії.

Ядерна риторика, до якої Кремль періодично вдається, теж спрямована на дестабілізацію держав, які допомагають Україні. Оскільки США далеко і там не можна запустити дрон із танкера тіньового флоту, найпростіше — згадати про ядерну зброю й нагадати, що вона "є". У відповідь президент США намагається знівелювати вплив таких заяв, демонструючи готовність до відповіді. Але, враховуючи очевидне небажання і Вашингтона, і Москви допустити прямі бойові зіткнення, ймовірність реального ядерного обміну близька до нуля.

4. Війна на виснаження, як правило, не має військового вирішення. У ній перемагає або програє не армія, а все суспільство. Україна зможе вистояти лише тоді, якщо збереже єдність і згуртованість навколо спільних цілей, цінностей і смислів.

Але цього не досягти створенням чи ліквідацією міністерств, політичними арештами, переслідуванням опозиції чи дискредитацією активістів.

Єдність суспільства під час війни — це не гасло, а стратегічний ресурс. Її потрібно не імітувати, а вибудовувати свідомо — як ключову цінність і державний пріоритет. Лише тоді Україна матиме шанс перемогти у війні, яку ведуть не лише на фронті, а й проти всього українського суспільства.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.