Філософія корупції. Урядовий "експеримент" Френсіса Бекона

Досвідченого українського читача насправді і такою кількістю звинувачень здивувати важко. Але варто зауважити, що посаду лорда-канцлера Англії в той час обіймав… Френсіс Бекон. Так, той самий. Відомий філософ. 

Депутати оголошують звинувачення на адресу лорда-канцлера

Здавалося – ось вона, мрія багатьох. Влада в руках справжнього мудреця. Не "філософ на троні", зрозуміло, але зовсім поруч, в кріслі прем’єра – сучасною мовою. І от маєш – не рятує "уміще" від корупції виявляється.

Звісно, не кожен філософ неодмінно має бути втіленням громадянських чеснот. Але у випадку з Беконом дивує радше відсутність банальної передбачливості – невже він не розумів, чим усе може завершитися? 

У тому то й справа, що не розумів. Навпаки, був впевнений у своїй невразливості – якщо його підтримував сам король, а корумпував ніхто інший, як монарший фаворит, Джордж Вільєрз, герцог Бекінгем (так, і цей той самий).

Джордж Вільєрз, герцог Бекінгем 

Врешті-решт філософ Бекон і досі відомий насамперед як прихильник "експериментального методу" пізнання світу. То може це був дослід? Просто усі, хто брав хабарі до нього, вийшли "сухими з води", а він попався.

"Доекспериментувався", так би мовити. 

Або ж не "вписався в епоху". Бо абсолютизм абсолютизмом, а англійський парламент саме в цей час почав підіймати голову. І голос. Навіть на короля. 

Читайте також: Довге відлуння Тамбори

"Новий Органон", найвідоміша наукова праця Френсіса Бекона

Бекон, між іншим, у своєму листі попереджав володаря, що від випадів проти нього не так вже й далеко до всевладдя парламенту. І вгадав – цю відстань Англія подолала менше, ніж за три десятиріччя. А ви кажете "непередбачливий"! 

З іншого боку, сам Бекон і не приховував, що був людиною попередньої доби. В якій усе залежало від дружби з фаворитами монархів та волі самих монархів. 

Перше насправді не було тотожним другому – це філософ міг зрозуміти з власного досвіду. Бо як би улюбленець королеви Єлизавети I Роберт Девере, граф Ессекс, філософа не підтримував, володарка довгий час залишалася до його прохань байдужою.

Бекон, між іншим, і тоді з легкістю прийняв "правила гри". Коли фаворит був страчений, вчорашній його протеже квапливо написав запопадливу "Декларацію про дії і зради Роберта, графа Ессекса" - і королева одразу до Бекона "потеплішала".

Роберт Девере, граф Ессекс

То чи варто дивуватися після цього гнучкості філософа в стосунках з наступником Єлизавети I – королем Яковом I і вже його фаворитами? Адже вони домоглися того, що Ессекс йому лише обіцяв! 

Роберт Сесіл, граф Солсбері, скажімо, посприяв тому, щоб Бекон нарешті став штатним адвокатом. Роберт Карр, граф Сомерсет, якого Бекон "відмазав" від звинувачень у вбивстві, вмовив короля зробити його хранителем державної печатки.

Цікаво, що Бекінгему філософ спочатку навіть відмовив – бо той вимагав видавати патенти і монополії лише своїм знайомим. Але фаворит посприяв призначенню Бекона лордом-канцлером, ще й з титулом барона на додачу, і "принциповість" хранителя печатки розтанула…

Читайте також: Гра з вогнем, або Розвага "господарів життя", що ледь не коштувала Франції незалежності

Парламентарії скаржилися, що заради гарних стосунків з Бекінгемом керівник уряду почав "обілечувати" навіть корчмарів у селах. Але що Бекон міг зробити, якщо фаворит зробив його ще і віконтом Сент-Олбанським? 

Врешті-решт філософ, схоже, взагалі "розучився відмовляти". Бо навіть на згадані 23 пункти парламентських звинувачень написав докладні відповіді, в яких визнав себе винним. У всіх двадцяти трьох. Був засуджений, зобов’язаний до виплати величезного штрафу (який так і не сплатив) і позбавлений права обіймати державні посади. 

Проте король його врешті помилував – абсолютизм все ще залишався абсолютизмом. 

Відтак помер філософ "на пенсії" - застудившись під час суто побутового експерименту, коли намагався з’ясувати… чи не згниє курятина, якщо її обкласти снігом. Не все ж з хабарями експериментувати!

Спеціально для Еспресо

Про автора. Олексій Мустафін, український журналіст, телевізійний менеджер, політик, автор книжок науково-популярного спрямування

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.