Громадянство України не варто надавати всім охочим

У цьому законопроєкті насторожують такі речі.

1. Всупереч конституційного принципу єдиного громадянства взято курс на множинне громадянство.

У мене є великий сумнів, що глава держави, який за функціоналом повинен бути гарантом дотримання Конституції України, може подавати цей законопроєкт. Щонайменше варто дочекатися офіційного тлумачення Конституційним Судом статті 4 Конституції України. Нагадаю, що відповідне подання давно лежить у Суді.

2. Можливість позбавлення громадянства в разі вчинення певних злочинів, тобто припинення громадянства України не з підстав, які випливають із конституційних приписів.

Проте це суперечить назві законопроєкту як такого.

3. Лібералізація порядку отримання громадянства України для тих, які набувають громадянство за територіальним походженням, зокрема, якщо дід чи баба проживали в УРСР чи УСРР. Тобто без володіння українською мовою, знання історії та основ Конституції.

4. Лібералізація надання права на постійне і тимчасове проживання в Україні іноземцям і апатридам надалі для простішого набуття ними, в тому числі біженцями, громадянства України.

5. Поставлення знаку рівності між громадянами РФ і Білорусі.

***

Чудово розумію, що в післявоєнний період Україна змушена буде стимулювати трудову імміграцію з найбідніших держав світу.

Проте це не означає, що громадянство України має надаватися всім охочим. Особливо це стосується людей, які не бажатимуть інтегруватися в цілісне українське суспільство, сприймати нашу мову, культуру та історію.

Джерело

Про автора. Андрій Магера, юрист, колишній заступник голови ЦВК

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.