Казочка про справедливу країну

Була собі одна казкова країна, мирна-премирна, тиха-претиха. Люди в цій країні дуже любили справедливість, вимагали її завжди та в усьому, зокрема навіть свою мобілізацію називали ніяк інакше, як справедливою – а якою ж вона ще могла б бути у справедливій країні?

І жили в тій казковій країні три брати, так само мирні-премирні та тихі-претихі, не якісь там бунтівники майдануті чи прости Господи атошняки прикантужені, нє, чесні прості трудівники посполиті.

За законами казкової країни мусили вони стояти на військовому обліку, але ж звісно не стояли – ну, хто ж на ньому з нормальних людей стоїть у мирні-то часи?..

І прийшла до тої казкової країни орда ворожа, всіх вбивати, ґвалтувати та різати, а кого так і бути живими залишати, то грабувати та в рабство забирати.

Звісне діло, почала та казкова країна за свою волю-долю воювати, та оголосила мобілізацію. І прийшли трьом братам три повістки з великими державними печатками.

Старший брат подивився на повістку, зітхнув тяжко, торбу зібрав та пішов до ТЦК (так у цій казковій країні військкомати звались). Прийшов він туди, став на облік, пройшов ВЛК, одягнув форму, отримав зі складу іржавого меча, сам собі прикупив лати та шолом, та й поїхав на фронт, орду ворожу зустрічати та край свій від неї боронити.

Читайте також: Чи вимагає Залужний півмільйона мобілізованих?

А там на фронті орда лютує, ядра одне за одним летять, кров, смерть довкола, жах жахливий… Бився старший брат з ордою, та й таки дав слабину – злякався, здригнувся, та й втік з поля боя, товаришів покинув, меча в бур'яни закинув, та й ну по лісах ховатися…

Щоправда, згодом схаменувся, соромно йому стало, прийшов він назад до війська з повинною головою, хотів назад меча взяти та йти провину спокутувати… Але ніт, сказали йому, ми тебе до суду віддамо, і наш найсправедливіший суд за нашими самими справедливими законами тобі справедливу кару визначить.

Тим часом середній брат теж був прийшов до ТЦК, став на облік, пройшов ВЛК і збирався вже слідом за старшим до війська. Та почув про те, що зі старшим стало, уявив, які там на війнонці страхи та жахи, і передумав собі до війська йти. Сказав, що ніколи меча до рук не візьме та лати не вдіне, і робіть зі мною що хочете.

І направили його до того ж самого справедливого суду, де вже його брат сидів – вироку очікував.

Третій брат, як то все почув, вирішив загалом до ТЦК не ходити та на облік не ставати – він же не такий дурний, як двоє старшеньких, нахіба йому всі ті поневіряння?!

Спершу він повістки до смітника викидав, потім від військкомів за тими ж смітниками ховався. Зрештою зловили його суворі військкоми та таки привели до ТЦК – так він звідти через вікно, як той заєць, стрибонув, та гайда через річку до сусідньої країни, може і менш казкової, ніж його рідна, натомість такої, що втікачів не видає.

Чи тайте також: Потрібна нова парадигма мислення в армії

Не доплив він до неказкового берега чужої неказкової країни, винесло його течією назад на рідний казковий пляж, і отут таки його військкоми остаточно упіймали. Відвели до ТЦК, на облік сяк-так самі записали, і кажуть йому ВЛК проходити.

Але ж наш меншенький братик розумняшкою був! Він їм і каже: а де таке в законі сказано, що я маю ВЛК проходити? От не хочу я свій дорогоцінний організм лікарям показувати, не довіряю я цим ескулапам з їхніми пігулками та богопротивними сироватками, я лише до мольфарів та бабок-чаклунок ходжу, а їх у вашій ВЛК нема, от я туди й не піду!

Ну що робити? Взяли його і до того самого справедливого суду направили, де вже обоє старших братів черги чекали.

І засідав найсправедливіший суд самої справедливої казкової країни, і судив трьох братів суворо за законами казкової країни, без жодної сваволі.

І суворо за законами казкової країни визнали старшого брата – отого, що з ордою воював, але потім злякався, — страшним злочинцем, який чужоземним словом "дезертир" зветься. І присудили йому 5 років у темниці.

Просив старший брат відтермінувати йому ув’язнення та дати шанс повернутись на фронт до побратимів, кров’ю вину спокутувати, але не міг суд такого присудити: в законі чорними літерами на гербовому білому папері було написано, що дезертира на фронт відпускати не можна, мусить він сидіти у темниці з першого дня та й до останнього. І повели старшого брата до темниці та й на довгі роки…

Середульшого брата також визнали злочинцем, тільки назвали вже нашим словом – "відмовник". І яко відмовникові, присудили йому 3 роки у темниці.

Але врахували, що він раніше нічого злого не коїв, жив тихо, мирно, сусіди його хвалять – і відстрочили йому покарання на 2 роки, щоб поводився чемно, і як ніде нічого не накосячить, то за 2 роки його помилують та тавро злочинця знімуть.

Читайте також: Як би мала виглядати справедлива мобілізація

Як випустили його із суду на волю, приступили були до нього військкоми, хотіли до війська забрати – аж зась їм: за мудрими та справедливими законами казкової країни до війська можна брати тільки чесних та праведних, а поки ти злочинець, хай і на волі гуляєш, не можна тобі меча довірити.

Отож пішов середульший брат додому із тавром злочинця, яко із охоронною грамотою, жити-поживати та добра наживати. Звісно, поки орда те добро не відбере, але ж то коли ще буде – ту ж орду поки інші, дурніші за нього, десь там у дикому полі мечами та стрілами стримують, чом же тим часом не пожити…

Меншенького братика також судили, але ж кажу вам, що він таки наймудріший вдався. Визнав справедливий суд, що нема такого закону, по якому можна його примусити до ВЛК ходити та перед страшними дохтурами голою дупкою світити, то є справа виключно добровільна. А поки він добровільно дохтурам дупцю не показав, і вони не написали на гербовому папері що дупцю оглянули, і власника оної вважають здатним меча тримати, не мають права його до війська призвати – аж раптом би він таки непридатним виявився?..

Тож визнали меншого братика і не дезертиром, і не відмовником, і взагалі не злочинцем.

Визнали, щоправда, що він таки ніби мав би на обліку у ТЦК стояти, але ж не стоїть. Однак за мудрими законами казкової країни то не є злочином, і все що судді змогли – це визнати меншенького адміністративним правопорушником, і покарати його штрафом ціною в 6 кг сала або ж 300 курячих яєць за ціною на базарі в казковій столиці.

Сплатив він той штраф, та й пішов так само жити-поживати та добра наживати…

І до суду в цій казочці жодних запитань нема – це от саме так мудро та справедливо прописані закони цієї дивовижної казкової країни, і ніяк інакше їх не потрактуєш, як би ти того не хотів.

Спробував чесно боронити свою країну, але дав слабину – йти на 5 або більше (менше не може дати навіть дуже добрий суддя, це саме так прописано) років до темниці, без жодних послаблень чи відстрочок.

Почав хоча б трошки виконувати свій обов’язок захисника, став на облік, пройшов ВЛК, а далі злякався та пішов "в атказ" – сідай до 3-х років, не більше, але зазвичай отримуй відстрочку. І в час цієї відстрочки ніхто тебе призвати не може, бо ж ти "засуджений".

Читайте також: Як без проблем пройти ВЛК

Від початку "забив" на свій обов’язок, навіть не став на облік, послав військкомів зі всіма повістками, відмовився проходити ВЛК – заплати штрафика, значно меншого ніж за деякі з видів порушення ПДР…

Правда, мої котики та зайчики, дивна справедливість у цій казковій країні?

От і мені дуже дивно, як можуть закони бути такими кривими?

І як попри такі криві закони нашу з вами казкову країну досі ще хтось захищає, хоч закони явно говорять – це дурість, не роби цього, не будь ідіотом…

Як ви гадаєте, хтось колись цю "справедливість" спробує замінити справжньою, без лапок? Бо нинішній законопроєкт про "справедливу мобілізацію" якось знову зовсім не про це…

Джерело

Про автора. Євген Дикий, науковець, військовий.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.