Хто помре першим: Орбан чи Європейський Союз?

Спершу придумали "план Б", який мав стати своєрідними "паралельними переговорами" ЄС з Україною, уникаючи необхідності одностайного голосування. Але він зазнав фіаско, зокрема з вини самої України. 

Згодом виникла ідея розділити Україну та Молдову і почати формальні переговори лише з Молдовою, а Україну поставити на паузу. Але ж цим категорично не погоджувалась Україна. 

Після цього розглядали ідею президента Європейської ради Антоніу Кошти з відкриттям переговорних кластерів для України за згоди кваліфікованої більшості країн ЄС, а не лише за одностайного рішення усіх 27 країн-членів. Але з цим категорично не погоджувались Нідерланди. 

Далі обговорювалась ідея нової моделі розширення ЄС з обмеженим правом голосу для нових членів — тимчасова заборона права вето для України та Молдови. Але вона не сподобалась багатьом. 

Тепер з ініціативи Данії придумали ще один "альтернативний план" під назвою "фронтлоудинг", який подібний до "плану Б" і має на меті "зосередити зусиль на початковому етапі переговорів", відкладаючи формальні процедури одностайного голосування на "кращі часи".

Читайте також: Чи повторить Європейський Союз долю Австро-Угорщини?

Під "кращими часами" мається на увазі квітень 2026 року, коли згідно зі сподіваннями ЄС Орбан програє парламентські вибори в Угорщині й усе вирішиться якось само собою. Сподівання на це у євробюрократів значно більше, аніж на будь-які вище перелічені "альтернативні" плани.

Усе це лише заради того, щоб подолати вето Угорщини, яка становить 2% населення ЄС, 2% території ЄС та 1% ВВП Європейського Союзу. І усе це лише заради того, щоб не змінюватись самому і нічого не змінювати у Європейському Союзі!

З усього цього можна зробити дивний і такий же недалекоглядний висновок про те, що попри пошук різних "альтернативних" рішень, але реально основні сподівання євробюрократів та єврооптимістів зводиться до того, що Орбан помре — буквально або політично — раніше, ніж Європейський Союз? Іншого надійного плану в ЄС наразі немає. І я не впевнений, що ЄС виграє у цьому "змаганні", адже Орбан — це симптом, а не справжня проблема. Після Віктора Орбана без проблем може з'явитись новий Орбан, скажімо у Польщі, Румунії, Франції тощо. У такому разі знову доведеться чекати, коли він помре?

Змінюйся або помри. Цей важкий і наразі без особливого успіху шлях, який проходить Європейський Союз стосується лише політики розширення. 

Читайте також: Спроба футурології. Чиєю буде ця земля?

А якщо говорити про спільну безпекову політику, то в її основі лежать ті ж самі проблеми, які ЄС намагається обійти зараз, лиш би не шукати реального вирішення. Принцип одностайного прийняття рішень (liberum veto), політична система, яка працю виключно "на вхід" і передбачає механізму "на вихід", неврегульована практика одностороннього шантажу кандидатів з боку окремих країн-членів з метою вирішення своїх національних інтересів, які не мають нічого спільного з ідеєю Європейського Союзу. Щойно нога російського окупанта опиниться на території Європейського Союзу і доведеться ухвалювати рішення про застосування статті 5 Статуту НАТО про колективну безпеку, не впевнений, чи ці проблеми не проявлять себе. Схильний припустити, що в цих умовах більшість радше буде кожен сам за себе, аніж усі за одного. 

Просто політикам та суспільствам Європейського Союзу хочеться вірити, що цього ніколи не станеться.

Джерело

Про автора. Тарас Радь, політолог, аналітик Громадянської мережі "ОПОРА" у Львові, дослідник українсько-польських відносин,  військовослужбовець ЗСУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.