Кінець ілюзії міжнародного порядку

Уже рік світ в цілому перебуває в стані турбулентності, а якщо брати ще і війну в Україні – то цілих 15 років. До останнього часу всі поводилися здебільшого так, ніби це локальний стан (десь трясе – не нас) і він нас не стосується. Хоча світовий порядок вже був порушений. І тут прийшов "Сам невизнаний Нобелівський лауреат".  Світ повністю зійшов з рейок вдаваної траєкторії, яка трималася на ілюзорності та боязні щось порушити, щоб не було гірше. Тому узагальнення прем’єр-міністра мають фундаментальне значення для формування нового світового порядку.

I. Які ж ключові нові висновки (what is genuinely new) можна зробити з виступу керівника Канади? 

По-перше, на високому рівні публічно демонтовано міф "порядку, заснованого на правилах". Це не риторика "кризи", а визнання розриву (rupture), що це не перехід, не тимчасова турбулентність, а саме кінець функціональної фікції, яка трималася на американській гегемонії та добровільній участі інших. Не спроста згадується фундаментальна праця Вацлава Гавала "Сила безсилих". Я також часто на неї посилався після 2011 року – перед початком Революції гідності. Це дуже гавелівський момент: система тримається не на правилах, а на удаваній вірі в них.

По-друге, геоекономіка остаточно визнана зброєю, а не побічним ефектом. У виступі чітко названо, що тарифи, фінанси, ланцюги постачання, стандарти виступають як інструменти примусу, а не нейтральні механізми ринку.  

Це означає кінець наївної глобалізації як "win-win" і перехід до політично контрольованої інтеграції. Всяка ліберальність, яка заснована на хаосі та удаваній лояльності, рано чи пізно зазнає краху, як би її штучно не підтримували й не плодили нових глобалістів і псевдориночників.

По-третє,  світ переосмислює зміст суверенітету: від юридичної категорії до функціональної спроможності. Суверенітет у сучасній інтерпретації це — здатність витримувати тиск, диверсифікувати ризики, не бути змушеним до політичних поступок через економічні вразливості. Це надзвичайно важливо і для України, і для ЄС.

По-четверте, стратегічна автономія — не як ізоляція, а як спільна функція. Ключова нова думка: "Вартість суверенітету можна розділити". Тобто: не "кожен будує свою фортецю", а кооперативна автономія середніх держав. Середні держави вперше заявлені як  самостійний суб’єкт світової політики. Не як "молодші партнери", "буфер", "об’єкти впливу", а як третій шлях між гегемонами. Це дуже важливий зсув у міжнародній ієрархії.

Читайте також: Від "безсилля безсилих" до "сили безсилих"

Я б відзначив, що зараз йде формування  Нового глобального  порядку денного (implicit agenda), суть якого може бути представлена такими ознаками:

1. Від універсальних інституцій до коаліцій змінної геометрії. Це означає не відновлення СОТ/ООН у старому вигляді, а працюючі напрями: оборонні, технологічні, ресурсні, фінансові. Фактично формується поствестфальський, пост-бреттон-вудський світ.

2. Цінності + сила = нова формула реалізму. Не "цінності проти інтересів", а: цінності без сили = моралізаторство, сила без цінностей = нестабільність.   "Value-based realism" — це нормативний реалізм, а не ліберальна ілюзія. Ліберальна ілюзія, яка затуманювала чисті розуми багатьох недалеких людей у 20 та початку 21 століття – розвалюється на очах. 

3. Геоекономічні блоки замість глобального ринку: CPTPP + ЄС (1,5 млрд людей), G7 buyer clubs (мінерали), AI-коаліції демократій, SAFE / оборонні платформи.  Це керована фрагментація, а не деглобалізація.

4. Економічна політика знову стає інструментом Великої стратегії. Фактично ми переходимо в зону економічного прагматизму, про який неодноразово заявляли й ми: щоб нас сприймали – треба бути на рівних. Податки, інвестиції, оборона, ШІ, енергетика: не окремі політики, а єдиний стратегічний контур.  Це повернення до держави розвитку у версії XXI століття.

5. "Жити у правді" як принцип міжнародної політики. Це, по суті, нова етика: називати світ таким, яким він є; застосовувати однакові стандарти до всіх; зменшувати власні вразливості замість декларацій. Це дуже сильний виклик подвійним стандартам Заходу.

Чому це принципово важливо для України? В цей час Україна де-факто вже живе у цьому новому світі де війна як примус, економіка як поле бою, інтеграція як ризик і шанс.  Логіка "коаліцій охочих" - це модель майбутньої безпеки України, а не тимчасовий інструмент.  Теза "Країни завойовують право на принципову позицію, зменшуючи свою вразливість"- це пряма формула післявоєнної економічної стратегії України.

Сьогодні можна сміливо говорити: старий порядок не впав — його перестали підтримувати й сприймати, в першу чергу, ті, хто його формував. Новий порядок не буде дарований — його доведеться збудувати. І будувати його будуть не гегемони, а ті, хто навчився жити у правді.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.