Від "безсилля безсилих" до "сили безсилих"

Те, що сказав прем'єр-міністр Канади Марк Карні під час своєї програмної промови на Всесвітньому економічному форуму у Давосі, є абсолютно правильним, а з погляду західного політичного істеблішменту, напевне, навіть сміливим. У ній багато правильних тез та посилань. Проте я не почув у ній нічого такого, чого б тут у нас не говорили щораз сміливіше після 2022 року.

Можливо, це історична промова. Не знаю. Час розсудить. Проте вона мені видається запізнілою. 

Щоб цю промову можна було назвати епохальною її потрібно було озвучувати не у 2026 році, і навіть не у 2022 році, а щонайменше у 2014 році. Вона мала бути адресована щонайменше Бараку Обамі, а ще краще Джорджу Бушу-молодшому, а не Дональду Трампу II.

"Фальшиві вивіски", "життям у брехні", "світ фортець", "асиметрія міжнародного права", "подвійні стандарти", "право сильного", "транзакціонізм" - це звучить так, наче хтось на схилі літ вирішив посповідатись перед смертю і визнати власні помилки. І цей хтось це "середні демократичні держави", які прожили прекрасне, заможне та безтурботне життя, аж поки на старості не виявили, що щось було не так.

Читайте також: Підсумки "року Трампа"

Багато слів із виступу Карні також можна було б вигравіювати на надмогильній плиті "старого порядку", який постав за підсумками Другої світової. Він все ще живий, але йому залишилось не довго.

А це означає, що потрібно думати про "новий порядок". Очевидно, він буде за правилами та на принципах гегемонів США та Китаю, в якому іншим, зокрема "середнім державам" доведеться адаптуватись і шукати власного місця. Будуючи вищі стіни та копаючи глибші рови або шляхом реалізації чогось більш амбітного?

Він апелює до примату цінностей та інститутів, тоді як їм на зміну утвердяться примат інтересів та сила. Більше не буде "реалізму, заснованого на цінностях", а буде "реалізм, заснований на інтересах", тоді як "міжнародний порядок, заснований на правилах" замінить "міжнародний порядок, заснований на силі".

Гавелівський концепт "сили безсилих" морально сильний та світоглядно обнадійливий. Проте не впевнений, чи логіка моральної переваги, внутрішнього спротиву, анонімної солідарності для боротьби із закритою системою, яка працює у випадку індивіда, придатна для суверенних державних та міжнародних інституцій у протидії державам-гегемонам. Держава та її суспільство, на відміну від окремого індивіда, не є гомогенна та існує у плюралістичній реальності, у якій багатьох індивідів абсолютно влаштовує гегемонія "сили сильних". Межі демократії давно не проходять виключно державними кордонами. 

Основне питання, якими чином трансформувати усвідомлення власної моральної правоти у практичну площину позаморальної протидії. Проте, якщо це не вдасться, то говорити правду і бути чесним із самим собою — це за замовчуванням вже чеснота. Але в парадигмі ідеалізму, яка має мало практичного сенсу у парадигмі політичного реалізму.

Наразі це сила безсилих у пошуках сили безсилих для протидії сили сильних. І сумнівно чи "середнім демократичним державам" вдасться пройти це шлях без реальної сили. Так само як це відбулось у 1945 році.

Джерело

Про автора. Тарас Радь, координатор спостереження за виборами Громадянської мережі ОПОРА

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.