Лише президентство Трампа дає Путіну шанс повернутися на геополітичну арену

1. Вимоги Путіна носять не військовий, а політичний характер.

Усі лекції про "денацифікацію" і "демілітаризацію" зводяться до політичної угоди, в якій Україна втрачає суверенітет і армію. У цьому контексті війна для Кремля — лише інструмент тиску на Україну, щоб змусити її підписати все, що від неї вимагається. Досягти цього можна лише через переговорний процес, тож для Путіна вкрай важливо його зберігати.

2. Війна призвела до ізоляції Росії.

Країна стала вигнанцем у світовому співтоваристві, а проти Путіна видано ордер на арешт. Росіяни вже подають навіть поїздку Путіна до Монголії як велику дипломатичну перемогу — лише тому, що його там не арештували й дозволили повернутись додому.

Але війна починалась не для того, щоб опинитися в ізоляції. Навпаки, повномасштабне вторгнення розглядалося як шлях до виходу з неї. Починаючи з 2014 року, особливо після збиття "Боїнга", Росія поступово випадала з глобальних процесів, і "переможна війна вихідного дня" мала повернути її у клуб поважних світових держав.

Що з цього вийшло — ми бачимо. І лише президентство Трампа дає Путіну шанс повернутися на геополітичну арену. Путін це розуміє — і триматиметься за цей шанс.

Читайте також: Тарифи проти Індії: Трамп змінив свій підхід до Росії

3. Росії також потрібні гарантії безпеки.

Парадоксально, але не лише Україна хоче мати гарантії, що Росія не нападе знову. Росія теж хоче гарантій, що окуповані території залишаться за нею назавжди — і після смерті Путіна. І єдиний, хто здатен такі гарантії дати, — це США.

Загалом ми бачимо, як Путін дбайливо ставиться до імітації "юридичної чистоти" своїх злочинів: Крим і Запоріжжя "приєдналися" до Росії через "референдуми", війна — це "спецоперація відповідно до статуту ООН", а території вони "не захоплюють, а повертають".

Ця зовнішня правова видимість важлива для Путіна. Тому він не відмовиться від переговорів, ініційованих США.

4. Переговорний процес — сам по собі цінність для Путіна.

Перемовини йому потрібні не лише задля зняття іміджу ізгоя. Після Монголії може бути й Вашингтон. Але головне — він хоче підписання угоди, бажано з Україною або ще краще — з Америкою, яка зафіксує його "перемогу" та "відновить велич Росії".

Тому серед усіх ультиматумів Дональда Трампа найболючішим для Путіна є загроза припинити переговори та повернутися до підходу Байдена. Саме цим пояснюються і короткі перемир’я, і спроби повернення до формату Стамбула.

Довгий час наче усе йшло "нормально": Трамп погрожував, але нічого не робив. Але десяток бункерних бомб, несподівано скинутих на Іран, змінили ситуацію — і в очах Путіна, і в самооцінці самого Трампа.

Тепер Путін змушений шукати спосіб, як не припиняти війну, але водночас зберегти інтерес президента США до переговорів. Судячи з індійських новин, поки що виходить не надто вдало.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.