Матяш Справедливий. Як угорці обрали найкращого в їхній історії короля

Наприкінці січня 1458 року представники угорської шляхти та міст королівства зібралися між Будою та Пештом – просто посеред Дунаю, вкритого на той час кригою, — щоб обрати нового монарха. 

Після несподіваної смерті Ладислава V Постума на "корону Святого Іштвана" з’явилося одразу кілька претендентів – зокрема сестра померлого Анна (що вийшла заміж за саксонського принца), польський король Казимир IV Ягеллончик та його французький "колега" Карл VII Звитяжний – при цьому француз був готовий запропонувати ще й кандидатури своїх синів. 

Фізично ж "іштванівська" корона взагалі знаходилася в руках імператора Фрідріха III Габсбурга, якому її свого часу "віддали на зберігання" під грошову заставу. Він не збирався увінчувати нею власну голову (хоча мав для цього підстави — не менші за інших), але все ж наполягав, щоб вибори нового володаря відбулися "у згоді" з ним, сподіваючись на перемогу власного "фаворита", Казимира IV. 

Місцеві барони у більшості своїй насправді були не проти домовитися з іноземними претендентами "на взаємовигідних засадах". Але шляхта і міщани були налаштовані категорично – не віддавати трон чужинцю, навіть з найповажніших королівських домів Європи.

Їхнім кумиром був Янош Гуньяді – талановитий полководець, уславлений перемогами над здавалося б нездоланними османськими військами, насамперед найгучнішою з них – під Белградом. Гуньяді не належав до кола найзнатніших родин королівства (і саме це шляхті радше імпонувало), але завдяки своїм особистим якостям і харизмі домігся статусу "першої людини", фактичного керівника уряду Угорщини. 

Ладислав V Постум, фото: Вікімедіа

Несподівана смерть Яноша від хвороби дозволила утвердитися при владі Ладиславу V, який все своє не надто довге правління мстився Гуньяді і його родині. Підступно вбивши його старшого сина Ласло (тезку короля, Ладислав – це латинізоване ім’я). Але залишився молодший Матяш, якому тоді було лише чотирнадцять. І саме його ім’я наполегливо вигукували делегати, що зібралися на дунайському льоду.

На боці Матяша був і папа римський Калікст III, який найголовнішим своїм завданням вважав стримування османської експансії. В тому, що син наслідуватиме батька в понтифіка не було. А до голосу Рима в тодішній Європі звикли прислухатися.

Одним словом угорським королем того зимового дня став саме Матяш – або Матвій, якщо наслідувати звичку латинізувати монарші імена. Відомий в історії не так за прізвищем Гуньяді, як за прізвиськом Корвін – "ворон" тією ж латиною. Цей птах і справді прикрашав герб цього володаря. 

Матяш Корвін, фото: Вікімедіа

Щоправда, самого Матяша під час виборів не була ані в Буді, ані в Пешті, ані взагалі в Угорщині. Ладислав V не лише його ув'язнив, а й вивіз країни й передав як бранця до Праги — тамтешньому королю Юрію (Їржі з Подебрад). Після виборів меткий чеський монарх погодився відпустити Матяша — хоч і не одразу та з умовою... одружитися з його донькою Катериною.

Прощання Катерини з батьками перед від’їздом до Угорщини, фото: Вікімедіа

Однак шлюб і з хитрощів не виявився "довгим і щасливим". Їх первісток помер одразу після народженням, а слідом за ним з життя пішла і сама Катерина. Жалоба за дружиною став ще одною причиною затримки коронації Матяша — перед цим її відкладали з іншої причини, корону не квапився віддавати Фрідріх III, ображений на вибір угорців.

Втім, попри всі проблеми — передвизначені чи раптові — ті, хто зробили на ставку на Корвіна, не прогадали. Угорщина отримала чи не найвідомішого та найуславленішого короля у всій своїй історії – справжнього володаря доби Ренесансу, далекоглядністю та якоюсь справді "воронячою" мудрістю якого захоплюються досі. Дарма, що після себе Матяш так і не залишив ані законного спадкоємця престолу, ані – і це головне – політичного наступника, який продовжував би започатковані ним справи.

Обставини часу тоді складалися не на користь Угорщини. Складалися насправді вже за правління Матяша. Та навіть перед ним. Але своїм життям Корвін показав справді надихаючий приклад того, як обставини можна переборювати — хоч і величезними зусиллями. Не дарма його так любив простолюд, що дав цьому королю найпочесніше в очах народу прізвисько — Справедливий.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Олексій Мустафін, український журналіст, телевізійний менеджер, політик, автор книжок науково-популярного спрямування

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.